20 травня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/338/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкової вимоги,-
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС України в Чернівецькій області (далі-відповідач) №Ф-313-56 від 18.01.2019 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 17459,35 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в податковій інспекції як фізична особа-підприємець - платник єдиного податку, а також як особа, яка самозайнята особа (арбітражний керуючий). Протягом 2017-2018 років позивачем не отримувався дохід та ним було сплачено у 2017-2018 роках єдиний внесок з розрахунку з мінімальної заробітної плати. Разом з тим, контролюючим органом надіслано вимоги про сплату заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як для платника, який провадить незалежну професійну діяльність, що призвело до подвійного оподаткування його діяльності.
10.04.2019 року відповідач надав відзив на позов, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач перебуває на обліку у відповідача як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Станом на дату винесення оскаржуваної вимоги позивач не перебуває у процесі припинення та не знята з обліку як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Зазначив, що станом на 18.01.2019 року заборгованість позивача з єдиного внеску становить 17459,35 грн. про що і зазначено в оскаржуваній вимозі.
27.03.2019 року Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду справі №824/338/19-а відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін.
15.05.2019 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
Позивач зареєстрований в якості суб'єкта господарювання фізичної особи підприємця з 26.09.2005 року та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Згідно копії свідоцтва №615 від 18.03.2013 року №457/5, позивач має про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (а.с14).
Із наявних у матеріалах справи податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2017 рік та податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за 2018 рік встановлено, що позивач не отримував доходу від основних видів діяльності. Внаслідок чого ним нараховано та сплачено у 2017 році єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8448.00 грн. з розрахунку 3200 грн. (мінімальна заробітна плата)х22 % (розмір єдиного внеску на місяць)х12 місяців; у 2018 році - 9840.00 грн. з розрахунку 3723 грн. (мінімальна заробітна плата)х22 % (розмір єдиного внеску на місяць)х12 місяців.
На адресу позивача надійшли вимога про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 17459.35 грн. від 18.01.2019 року № Ф-313-56.
Не погодившись з вимогою від 18.01.2019 року позивач оскаржив її в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги від 05.03.2018 року № 10679/6/99-99-11-05-02-25 скарга залишена без задоволення, вимога про сплату боргу залишена без змін.
Вважаючи вказану вимогу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Приписами ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 (далі- Закон №2464-VI), завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формуванні та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Згідно з пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
П.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 3 вказаної частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 4 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 4 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
П.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
П.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно п.п.4 п.6.7 розділ VI Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Згідно п.2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
Згідно п.4 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом.
Звітним періодом для них є календарний рік.
Відповідно до ч. 8 Закону №2464-VІ від 08.07.2010 платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік до 1 травня наступного року.
За визначенням п.п. 14.1.226 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010, згідно ч.2 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться, нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок; згідно ч.3 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464 не передбачений.
Згідно п.16 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.
З аналізу змісту даної норми у розрізі положень ПК України, випливає, що вона застосовується у разі якщо особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичної особою підприємцем здійснює відмінні види діяльності.
П.п.4.1.4. п.4.1 ст. 4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податку.
Згідно абз.2 п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, або податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п.п.2 п.297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема - арбітражного керуючого, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є вже платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Так, ОСОБА_1 реалізує своє право на зайняття діяльністю у сфері консультування з питань комерційної діяльності та управління, як фізична особа - підприємець, а не як арбітражний керуючий. Обидва види діяльності ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця так і арбітражного керуючого, взаємопов'язані. Оскільки дохід позивачу приносить саме його діяльність як ФОП, а не арбітражного керуючого, то він повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізична особа-підприємець.
Оскільки види діяльності ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця так і особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають(КВЕД 74.14.0 включає підклас арбітраж), тому він не повинен здійснювати подвійне оподаткування, оскільки це суперечить принципам податкового законодавства.
Даний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові по справі №820/1538/17 (адміністративне провадження №К/9901/38076/18) від 05 листопада 2018 року та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі №815/244/18 від 20.12.2018.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку, які фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування та перебуваючи на податковому обліку як фізична особа підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, повинна вести єдиний податковий облік та сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообовязкове страхування, як фізична особа-підприємець.
Враховуючи викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-313-56 від 18.01.2019 року у сумі 17459,35 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 цього КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд, керуючись ч. 3 статті 2 КАСУ, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 769,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС у Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС України в Чернівецькій області №Ф-313-56 від 18.01.2019 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 17459,35 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн .
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 39392513)
Суддя Маренич І.В.