07 травня 2019 року справа № 580/40/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Кучеренко І.О.,
представника відповідачів Зіменка С.М. - за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" Біоіл" до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, Головного управління ДФС у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" Біоіл" (далі - позивач) з позовом до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (відповідач - 2), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.02.2019 просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та Черкаської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області щодо одностороннього розірвання (припинення/призупинення) договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 №2325001, укладеного між Черкаською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл»;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та Черкаську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області поновити (відновити) дію договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року №2325001, укладеного між Черкаською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл»;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Черкаську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області та Державну фіскальну службу України вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2018 року разом із Додатком №2 та Додатком №5 до неї, податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року разом із Додатком №2 та Додатком №5 до неї та податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2019 року разом із Додатком №2 та Додатком №5 до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл» поданою та зареєстрованою в день її фактичного отримання Державною фіскальною службою України, а саме 18.12 2018 о 15 год.04 хв. 14 сек, 17.01.2019 о 15 год. 00 хв. 13 сек. та 20.02.2019 о 10 год. 58 хв. 36 сек.;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом, коли були направлені засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл», а саме: податкову накладну №1 від 08.11.2018 року, податкову накладну №2 від 19.11.2018 року, податкову накладну №3 від 22.11.2018 року, які були доставлені до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) - 27.11.2018 о 16 год. 34 хв. 03 сек., 10.12.2018 о 13 год. 14 хв. 03 сек та 10.12.2018 о 13 год. 15 хв. 41 сек.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач усупереч положенням Податкового кодексу України протиправно призупинив дію договору про визнання електронних документів, внаслідок чого позивач був позбавлений права подавати податкову звітність в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку.
Ухвалою від 08.01.2019 відкрито провадження у справі за даними позовом, призначено підготовче провадження з розгляду справи.
Заперечуючи проти позову представник Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, Державної фіскальної служби України 25.01.2019 надав до суду відзив, в якому посилається на безпідставність позовних вимог, оскільки рішення про тимчасове призупинення дії договору про визнання електронних документів ґрунтується на висновках перевірки, якою встановлено відсутність позивача за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі та не підтверджено фактичне місце ведення господарської діяльності. А тому таке рішення, на думку представника відповідачів є правомірним, так як ухвалене з метою унеможливлення використання сторонніми особами посиленого сертифікату відкритого ключа ЄЦП, та відповідно недопущення втрат бюджету. З огляду на наведене представник відповідачів вказує, що відповідачі діяли виключно на підставах в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та законами України.
Ухвалою від 21.02.2019 до участі у справі у якості співвідповідача залучено Головне управління ДФС у Черкаській області.
29 березня 2019 року представником Головного управління ДФС у Черкаській області надано до суду відзив на позов, зміст якого є тотожним відзиву на позов наданому Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області та Державною фіскальною службою України.
Ухвалою від 04.04.2019 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 год. 00 хв. 07.05.2019.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надавши 02.04.2019 до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзивах.
Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
19 листопада 2018 року між Черкаською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області з однієї сторони та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" Біоіл" з іншої сторони, на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" Біоіл" про приєднання від 16.11.2018 № 36565962 до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 2325001, укладено договір про визнання електронних документів, що підтверджується квитанцією № 2 від 19.11.2018 про прийняття документа.
Протокольним рішенням засідання робочої групи Головного управління ДФС у Черкаській області з організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість №41 від 05.10.2018 тимчасово призупинено дію договору про визнання електронних документів ТОВ "ТД "Біоіл", у зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходженням, на підставі службової записки оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області від 03.10.2018 №3190/23-00-21-0405.
З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами повторного виїзду за місцезнаходженням ТОВ "ТД "Біоіл" не встановлено місцезнаходження підприємства за даною адресою та не підтверджено фактичне місце проведення господарської діяльності (службова записка ОУ ГУ ДФС у Черкаській області від 25.10.2018 №3450/23-00-21-0405). Протокольним рішенням засідання робочої групи Головного управління ДФС у Черкаській області з організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість №45 від 02.11.2018 залишено без змін рішення №41 від 05.10.2018.
27 листопада 2018 року року позивачем засобами електронного зв'язку з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, було подано для реєстрації податкову накладну №1 від 08.11.2018 року виписану на користь комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління (код ЄДРПОУ: 03332033).
Відповідно до отриманої квитанції №1 від 27.11.2018 вказаний документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 27.11.2018 о 16 год. 34 хв. 03 сек., однак його не прийнято у зв'язку із виявленням помилки: «Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником '36565962' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору».
10 грудня 2018 року позивачем засобами електронного зв'язку з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, було подано для реєстрації податкову накладну №2 від 19.11.2018 виписану на користь комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління (код ЄДРПОУ: 03332033).
Згідно з отриманою квитанцією №1 від 10.12.2018 зазначений документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 10.12.2018 о 13 год. 14 хв. 03 сек, однак його не прийнято у зв'язку із виявленням помилки: «Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником '36565962' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору».
Також 10.12.2018 року позивачем засобами електронного зв'язку з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних подано для реєстрації податкову накладну №3 від 22.11.2018 виписану на користь комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління (код ЄДРПОУ: 03332033).
Відповідно до отриманої квитанції №1 від 10.12.2018 вказаний документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 10.12.2018 о 13 год. 15 хв. 41 сек., однак його не прийнято у зв'язку із виявленням помилки: «Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником '36565962' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору».
10 грудня 2018 року позивачем засобами електронного зв'язку також направлено заяву про приєднання від 10.12.2018 № 36565962 до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 2325001.
Згідно з квитанцією № 1 від 10.12.2018 вказана заява про приєднання до договору про визнання електронних документів доставлена до ДФС України 10.12.2018 о 13 год. 44 хв. 07 сек., однак не прийнята у зв'язку із виявленням помилки: «Заяву не прийнято. Діє Заява про приєднання від 16.11.2018 року №36565962 до Договору про визнання електронних документів.»
У подальшому 18.12.2018 позивачем засобами електронного зв'язку подано для реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2018 року разом із Додатком №2 та Додатком №5 до неї.
Відповідно до отриманої квитанції №1 від 18.12.2018 документ: 10200120 (Податкова декларація з ПДВ за листопад 2018 року) доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 18.12.2018 о 15 год. 04 хв. 14 сек., однак його не прийнято у зв'язку із виявленням помилки: «Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником '36565962' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору».
Також 18.12.2018 позивачем, засобами електронного зв'язку було направлено заяву про приєднання від 18.12.2018 № 36565962 до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 2325001.
Згідно з квитанцією № 1 від 18.12.2018 вказана заява про приєднання до договору про визнання електронних документів доставлена до ДФС України 18.12.2018 о 15 год. 36 хв. 05 сек., однак не прийнята у зв'язку із виявленням помилки: «Заяву не прийнято. Діє Заява про приєднання від 16.11.2018 №36565962 до Договору про визнання електронних документів.»
17 січня 2019 року позивачем засобами електронного зв'язку подано для реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року разом із Додатком №2 та Додатком №5 до неї.
Відповідно до отриманої квитанції №1 від 18.01.2019 вказаний документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 17.01.2019 о 15 год. 00 хв. 13 сек., однак його не прийнято у зв'язку із виявленням помилки: «Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником '36565962' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору».
17 січня 2019 року позивачем засобами електронного зв'язку подано для реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року разом із Додатком №2 та Додатком №5 до неї.
Відповідно до отриманої квитанції №1 від 18.01.2019 вказаний документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 17.01.2019 о 15 год. 00 хв. 13 сек., однак його не прийнято у зв'язку із виявленням помилки: «Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником '36565962' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору».
Згідно з квитанцією № 1 від 21.01.2019 заява про приєднання до договору про визнання електронних документів не прийнята у зв'язку із виявленням помилки: «Заяву не прийнято. Діє Заява про приєднання від 16.11.2018 №36565962 до Договору про визнання електронних документів.»
20 лютого 2019 року позивачем засобами електронного зв'язку подано для реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2019 року разом із Додатком №2 та Додатком №5 до неї.
Відповідно до отриманої квитанції №1 від 20.02.2019 вказаний документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 20.02.2019 о 10 год. 58 хв. 36 сек., однак його не прийнято у зв'язку із виявленням помилки: «Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником '36565962' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору».
Згідно з квитанцією № 1 від 20.02.2019 заява про приєднання до договору про визнання електронних документів не прийнята у зв'язку із виявленням помилки: «Заяву не прийнято. Діє Заява про приєднання від 16.11.2018 №36565962 до Договору про визнання електронних документів.»
Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано Податковим кодексом України, Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року №557 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 року за №959/30827.
Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Розділом VІ додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною першою статті 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.
У межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивачем до контролюючого органу подано заяву від 16.11.2018 № 36565962 про приєднання до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 2325001. 19 листопада 2018 року позивачем отримано квитанцію №2 про прийняття документу, як доказ відповідності складеного документу та діючого сертифікату відкритого ключа ЕЦП.
Підставою для призупинення дії договору про визнання електронних документів від 30.11.2017, що укладений шляхом подання заяви про приєднання від 16.11.2018 № 36565962 відповідачі вказують не встановлення місцезнаходження ТОВ «ТД "Біоіл» за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі як податкова адреса підприємства.
Відповідно до абз.2 п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, до яких, зокрема, відноситься: ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.
Відповідно до п. 12.2 розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.
У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.
Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками контролюючих органів, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням. (п. 12.3 розд. ХІІ Порядку).
Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. (п. 12.4 розд. ХІІ Порядку).
Відповідно до п. 45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.
Поряд з цим, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру, на дату розірвання договору відомості про юридичну особу - позивача є підтвердженими.
Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності призупинення в односторонньому порядку дії договору про визнання електронних документів від 30.11.2017, що укладений шляхом подання заяви про приєднання від 16.11.2018 № 36565962 станом на день подання позивачем податкової звітності.
Відтак суд висновує, що податковий орган діяв не на підставі, не у межах наділених законодавцем повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за №320/15011 (далі - Інструкція), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.
Відповідно до п.2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.
Пунктом 7 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).
При цьому, п.7.3, п.7.4 та п.7.5 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Згідно з п.7.6 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
За приписами ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України).
Вимоги до оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до Єдиного реєстру податкових накладних встановлені ст. 201 Податкового кодексу України.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку (пункт 201.1 ст.201 ПК України).
Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами п.9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 встановлений вичерпний перелік причин відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації, а саме: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Згідно з п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Судом встановлено, що на час спірних правовідносин позивачем не змінювалося місце реєстрації, а також дія посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа не скасована.
Таким чином на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що доводи відповідачів, на яких в силу норми частини 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не знайшли свого підтвердження щодо причини відмови у прийнятті та реєстрації поданої позивачем податкової звітності.
При цьому суд бере до уваги, що підставами для неприйняття ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої позивачем податкової звітності зазначено відсутність укладеного з платником договору про визнання електронних документів. Однак, за результатами розгляду поданих позивачем 10.12.2018 та 18.12.2018 заяв про приєднання до договору про визнання електронних документів контролюючий орган відмовляв у прийнятті таких заяв, посилаючись на те, що діє заява про приєднання від 16.11.2018 № 36565962 до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 2325001, що на думку суду суперечить вказаним вище правовим висновкам та свідчить про порушення Державною фіскальною службою України принципу правової визначеності.
За таких обставин, враховуючи, що станом на дату надіслання позивачем для реєстрації податкової звітності, підстав для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів не було, суд висновує про безпідставність посилання ДФС України на наявність помилки - «не укладено договір про визнання електронної звітності» як на належні причини для відмови в реєстрації вказаної податкової звітності.
При цьому, відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, за відсутності квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли її було надіслано продавцем.
У свою чергу визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Отже, податкова накладна вважається зареєстрованою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Таким чином дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Таким чином на підставі викладеного вище, суд висновує, що позовні вимоги є правомірними, та такими, що підлягають до задоволення.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів, що викладена, зокрема у постановах від 19.12.2018 у справі №821/561/17 та від 30.01.2019 у справі № 820/3864/16.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 7 048 грн 00 коп.
Враховуючи, що позов підлягає до повного задоволення, з відповідачів солідарно за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору на вказану суму.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" Біоіл" (20901, Черкаська область, м. Чигирин, вул. Грушевського, 16А, ідентифікаційний код 36565962) до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (18003, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 157), Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, ідентифікаційний код 39292197) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області та Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області щодо одностороннього розірвання (припинення/призупинення) договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року №2325001, укладеного між Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл».
Зобов'язати Головне управління ДФС у Черкаській області та Черкаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області поновити (відновити) дію договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 №2325001, укладеного між Черкаською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл».
Зобов'язати Головне управління ДФС у Черкаській області, Черкаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області та Державну фіскальну службу України вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2018 року разом із Додатком №2 та Додатком №5 до неї, податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року разом із Додатком №2 та Додатком №5 до неї та податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2019 року разом із Додатком №2 та Додатком №5 до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл» поданою та зареєстрованою в день її фактичного отримання Державною фіскальною службою України, а саме 18.12.2018 о 15 год. 04 хв. 14 сек., 17.01.2019 о 15 год. 00 хв. 13 сек. та 20.02.2019 о 10 год. 58 хв. 36 сек.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом, коли були направлені засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл», а саме: податкову накладну №1 від 08.11.2018, податкову накладну №2 від 19.11.2018, податкову накладну №3 від 22.11.2018, які були доставлені до Державної фіскальної служби України - 27.11.2018 о 16 год. 34 хв. 03 сек., 10.12.2018 о 13 год. 14 хв. 03 сек. та 10.12.2018 о 13 год. 15 хв. 41 сек.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань солідарно з Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, Головного управління ДФС у Черкаській області, Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл» витрати зі сплати судового збору у сумі 7 048 (сім тисяч сорок вісім) грн 00 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.05.2019.
Суддя С.О. Кульчицький