Справа № 560/547/19
іменем України
16 травня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.
за участі секретаря судового засідання Литвинюк К.Б.
позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Прокопчук В.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості з невиплаченої пенсії за лютий - вересень 2018 року в сумі 13101,44 грн., 3% річних в сумі 129,00 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 423,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.04.2017 року та отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа за місцем фактичного проживання.
З лютого по вересень 2018 року пенсія за віком позивачу не виплачувалась, у зв'язку з чим 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про виплату пенсії за віком за вказаний період.
Листом від 25.09.2018 року відповідач відмовив у виплаті пенсії, мотивуючи тим, що рішенням Комісії з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг Хмельницької міської ради від 19.02.2018 року №3 вирішено припинити виплату позивачу пенсії з 01.02.2018 року у зв'язку з не підтвердженням факту її проживання за адресою.
Зі змісту позову випливає, що грошові кошти позивачу за період з лютого по вересень 2018 року були нараховані, але не були виплачені на підставі вищезгаданого рішення Комісії.
Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернулась до суду.
18 березня 2019 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 01 квітня 2019 року поданий відзив на позов, у якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити.
Посилається на пункт 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, згідно з яким суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідач зазначає, що позивачу виплату пенсії поновлено починаючи з жовтня 2018 року. Посилається на те, що відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, посилаючись на доводи, вказані у позовній заяві.
Представник відповідача зазначив, що пенсія позивача за період з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 13274,24 грн. облікована в Головному управлінні та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.
Щодо стягнення 3% річних за неналежне виконання грошових зобов'язань в сумі 129,00 грн. та інфляційних виплат в сумі 423,60 грн. заперечує. Просить у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
На запитання суду щодо того, чи приймалось Головним управлінням окреме рішення про припинення виплати позивачу пенсії у формі розпорядчого акту на підставі ст. 49 Закону, представник зазначив про те, що таке рішення, як і рішення про подальше поновлення виплати пенсії не приймалось, а тому останні у пенсійній справі відсутні.
Заслухавши сторони, дослідивши обставини у справі, перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.04.2017 року, отримуючи пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа, за місцем фактичного проживання.
Відповідно до матеріалів справи місцем фактичного проживання позивача зазначено АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 29.01.2018 року №1152, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 скасовано 25.01.2018 року.
На підставі цієї інформації відповідач припинив виплату пенсії.
Рішенням комісії з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг Хмельницької міської ради від 19.02.2018 року №3 прийнято рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018 року у зв'язку з не підтвердженням факту проживання її за адресою.
23.03.2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, надавши іншу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000498509 від 22.03.2018 року.
Комісією з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг Хмельницької міської ради 12.04.2018 року прийняте рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні виплати пенсії.
20.07.2018 року позивач втретє звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо поновлення виплати пенсії, надавши довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.07.2018 року №0000498509.
Комісією з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг Хмельницької міської ради прийняте рішення від 12.09.2018 року, яким вирішено відновити виплату пенсії ОСОБА_1
У подальшому виплату пенсії позивача поновлено з жовтня 2018 року.
Судом встановлено, що суми пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 13274,24 грн. були нараховані та обліковані в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що підтверджено відповідачем під час розгляду справи.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ №509.
Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ №509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ №365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України ( визнано неконституційним);
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, вказаною нормою визначений перелік підстав для припинення виплати особі пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду і цей перелік є вичерпним.
Письмові докази у справі свідчать про те, що відповідач припинив виплату позивачу пенсії з лютого 2018 року на підставі Рішення комісії з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг Хмельницької міської ради у зв'язку з не підтвердженням факту проживання за адресою.
У той же час Головним управлінням не приймалось будь - яке власне рішення про припинення виплати позивачу пенсії, вчинене у формі розпорядчого акту на підставах, визначених ст. 49 Закону. Вказана обставина визнана в судовому засіданні представником відповідача, у пенсійній справ це рішення відсутнє.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено таку підставу припинення виплати пенсії, як скасування довідки внутрішньо переміщеної особи через не підтвердження місця її проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:
подала заяву про відмову від довідки;
скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України;
терористичний акт;
втягнення у вчинення терористичного акту;
публічні заклики до вчинення терористичного акту;
створення терористичної групи чи терористичної організації;
сприяння вчиненню терористичного акту;
фінансування тероризму;
здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;
повернулася до покинутого місця постійного проживання;
виїхала на постійне місце проживання за кордон;
подала завідомо недостовірні відомості.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Водночас, слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою, яка перешкоджає реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що невиплачена пенсія буде виплачена за окремим розпорядженням про фінансування, оскільки на даний час такого порядку немає.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету.
Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IVзазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У той же час, жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.
Ч. 2 ст. 6 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Відтак, відповідач, припинивши виплату пенсії позивачу без прийняття відповідного обґрунтованого рішення у формі розпорядчого акту на підставі Закону, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, можливість реалізації позивачем права на отримання пенсії, відповідно до вищенаведених правових норм не може ставитись в залежність від місця проживання позивача. Враховуючи наведене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з лютого по вересень 2018 року здійснене незаконно.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у Рішенні іменем України у зразковій справі № 805/402/18 від 03.05.2018 року за результатом розгляду аналогічного спору дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується вимоги позивача про стягнення на її користь 3% річних та індексу інфляції з розміру невиплаченої суми пенсії, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050).
Абзацом другим пункту 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Статтею 3 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050 та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Отже, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).
У той же час, заявлена у позові сума 3 % річних та інфляційні виплати обрахована позивачем самостійно, виходячи з невірної суми 13 101,44 замість вірної 13 274,24, яка вказана у довідці про розмір нарахованої але не виплаченої пенсії від 06.05.2019 року ( а. с. 49)
Крім того, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних не може бути задоволена, оскільки дані кошти можуть бути стягнуті за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в межах приватно - правових відносин, у той час як між сторонами виникли відносини публічно-правового характеру.
Оскільки суд не повинен підміняти повноваження відповідача в частині нарахування та визначення сум компенсації, суд не має підстав для стягнення цих коштів.
Відтак, як вбачається з вищенаведених норм законодавства, відповідач повинен самостійно нарахувати компенсацію за порушення строків виплати позивачу пенсії, враховуючи відповідний індекс інфляції, та виплатити їй вказані кошти.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає, що у даному випадку є підстави для виходу суду за межі позовних вимог з метою ефективного захисту порушеного права, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є повністю ефективним.
У даній справі належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним припинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01 лютого 2018 року.
Також слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 призначену, але не виплачену їй пенсію за віком за період з 1 лютого по 30 вересня 2018 року в сумі 13 274,24 ( тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири грн. 24 к. ) з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Крім того, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.
Судові витрати у справі не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним припинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01 лютого 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 призначену, але не виплачену їй пенсію за віком за період з 1 лютого по 30 вересня 2018 року в сумі 13 274,24 ( тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири грн. 24 к. ) з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити призначену ОСОБА_1 за віком пенсію за період з 01.02.2018 року - у межах суми стягнення за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20 травня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя І.С. Козачок