Справа № 560/217/19
іменем України
14 травня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.
за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника відповідача: Ткачук М.П.,
розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Строй- Сервіс-999" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До суду з адміністративним позовом звернувся позивач до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 27.09.2018 року №0009491402 та №0009501402.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Позивачем під час перевірки було надано діючий договір оренди від 23.03.2015 року №1 строком дії 35 місяців, який не було враховано під час перевірки.
Застосування штрафної санкції за податковим повідомленням - рішенням від 27.09.2018 року №0009501402 суперечить законодавству щодо не відображення в повному обсязі у складі податкових зобов'язань операцій з виконання робіт за бюджетні кошти, оскільки податковий кодекс України не містить нормативного визначення понять бюджетні кошти, розпорядник бюджетних коштів та одержувач бюджетних коштів, а тому, в силу п.5.3 ст.5 Кодексу застосуванню підлягають положення Бюджетного кодексу України.
Враховуючи те, що позивач не належить до сфери управління Укравтодору не є розпорядником бюджетних коштів, не відноситься до отримувача бюджетних коштів, визначених у Порядку спрямування коштів державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування, висновки податкового органу про необхідність застосування положень п.187.7 ст.187 Кодексу та включення сум податку на додану вартість до складу податкового зобов'язання за фактом надходження коштів на банківський рахунок є безпідставним та законодавчо неврегульованими.
Суд, ухвалою від 23.01.2019 року позовну заяву Приватного підприємства "Строй- Сервіс-999" залишив без руху, та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 04.03.2019 року закрив підготовче провадження у справі №560/217/19, та призначив справу до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
П 3.ст.205 КАС України передбачає, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності представника позивача, оскільки представник позивача втретє не з'явився в судове засідання будучи належним чином повідомленим про дату час та місце проведення судового засідання.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в порушення п.44.1, 44.2, 44,3 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, із змінами та доповненнями, п.5, п.6, п.7 та п.11 П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 ПП "Строй-Сервіс-999" завищено показники, задекларовані у рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (форма №2-м) за рахунок віднесення до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) витрат на оренду майна у сумі 22 701 870 грн відповідно до договору оренди, який згідно норм Цивільного кодексу України (ст.220) є нікчемним, оскільки сторонами правочину недодержані вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.
Вказав, що відповідно до вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.7 статті 187 Податкового кодексу України, ПП "Строй - Сервіс 999" по даті надходження оплати в загальній сумі 3 692 586 грн (сума без ПДВ 3 077 155 грн) зобов'язано було визначити податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з Сахновецькою сільською радою, Кузьминською сільською радою, Розсошанською сільською радою, Щиборівською сільською радою, Митинецькою сільською радою (не платниками ПДВ) у загальній сумі 615 431,10 грн.
Приватним підприємством "Строй- Сервіс-999" в Деклараціях з ПДВ задекларовано надходження оплати за рахунок бюджетних коштів в загальній сумі 4 031 040 грн, без ПДВ та нараховані податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 292 060 грн. В порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.7 статті 187 Податкового кодексу України ПП "Строй - Сервіс 999" занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 323 371 грн (615 431,1 грн - 292 060,51 грн).
Зазначив, що Приватним підприємством "Строй- Сервіс-999" порушено вимоги п.2 та п.4 розділу VI Наказу №21 в результаті невірного відображення показників, що уточняються і це стало наслідком заниження суми ПДВ в розмірі 24 960 грн (26 349 - 1 389 = 24 960 грн), в тому числі за грудень 2017 року в сумі 24 960 грн.
Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.09.2018 року №№0009491402, 0009501402 прийняті відповідачем обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Встановлено, що відповідно до ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 та п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р., зі змінами та доповненнями, згідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказів від 06.03.2018 року № 847, від 20.03.2018 року № 1026, від 25.06.2018 року № 1998 ГУ ДФС у Хмельницькій області проведена планова виїзна документальна перевірка податків ПП "Строй-Сервіс-999" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 13.07.2018 року №1219/22-01-14- 011/36397204.
Позивач не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки від 13.07.2018 року №1219/22-01-14-011/36397204 подав до Головного управління ДФС у Хмельницькій області заперечення від 08.08.2018 року, в якому вказав, що ПП "Строй-Сервіс-999" не погоджується з висновками акту та просить їх переглянути, оскільки висновки за актом перевірки не грунтуються на документальному забезпеченні бухгалтерського та податкового обліку підприємства по причині їх неповного врахування перевіряючими при складанні акта перевірки. До заперечення позивачем надано копії первинних бухгалтерських документів щодо формування собівартості реалізованих товарів та готової продукції та регістри бухгалтерського обліку, які не були надані перевіряючим під час проведення планової перевірки.
В подальшому, на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Хмельницькій області від 22.08.2018 №2538, від 22.08.2018 №2536, від 22.08.2018 №2537, відповідно до ст.ст.20, 75, 78, 81, 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 17.08.2018 №2429, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999", у зв'язку з поданням платником заперечення до акту про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "Строй-Сервіс-999" ПН 36397204 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, в якому платник надає документи та посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 11.09.2018 року №1437/22-01-14-02/36397204.
Проведеною перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством "Строй- Сервіс-999", серед іншого, також:
- п.44.1. 44.2, 44,3 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами і доповненнями, п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, із змінами та доповненнями, п.5, 7 П(С)БО 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.12.1999 №290, п.5, п.6, п.7, п.11, п.20, п.29 П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого Приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" занижено податок на прибуток у сумі 4 108 140 грн, у тому числі за: 2015 рік в сумі 495 713 грн, 2016 рік в сумі 1 624 899 грн, 2017 рік в сумі 1 987 528 грн;
- п. 187.1, п. 187.7 ст.187, п.189.1 ст. 189, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, абз."а" п. 198.1, п. 198.2, абз."а" п. 198.3, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, із змінами та доповненнями, п.2 та п.4 наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, з врахуванням змін, внесених Наказом Мінфіну від 23.02.2017 №276, зареєстрованого в Мінюсті 28.02.2017 за №269/30137, в результаті чого Приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 503 317 грн, в тому числі за: червень 2015 в сумі 31509 грн, листопад 2015 в сумі 40463 грн, квітень 2016 в сумі 289 грн, травень 2016 в сумі 436552 грн, жовтень 2016 в сумі 21178 грн, травень 2017 в сумі 26 грн, серпень 2017 в сумі 347276 грн, жовтень 2017 в сумі 12242 грн, грудень 2017 в сумі 24960 грн.
На підставі акту від 11.09.2018 року №1437/22-01-14-02/36397204 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 року №0009501402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 589760,00 грн (основний платіж 471808,00 грн, штрафні (фінансові санкції) 117952,00 грн), та податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 року №0009491402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 5011247,00 грн (основний платіж - 4108140,00 грн, штрафні (фінансові санкції- 903107,00 грн).
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Приймаючи рішення про прийняття податкового повідомлення - рішення від 27.09.2018 року №0009491402 Головне управління ДФС у Хмельницькій області посилається на вимоги законодавства, а саме:
П.п. 44.1, 44.2, 44.3. ст. 44., якими передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Ст. 134 Податкового кодексу України, якою передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
В ст. 2. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказано, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Посилаючись на вище зазначені норми Законодавства відповідач стверджує, що не можна вважати належним доказом у справі додану до позовної заяви копію договору від 23.03.2015 року №1 оренди майна (нерухомого та рухомого майна) де у п.3.1. договору міститься інший строк користування майном - 35 місяців, оскільки вказаний договір не був предметом перевірки.
Відповідачем під час перевірки було досліджено договір оренди від 23.03.2015 року №1 строком дії 36 місяців.
На підставі того, що вказаний договір не був нотаріально посвідченим, а отже є нікчемним в силу закону і не породжує юридичних наслідків, тому на думку відповідача не підлягає відображенню в бухгалтерському обліку, що стало підставою для зняття витрат з позивача за оренду майна в сумі 22 701 870,00грн.
Однак, в позовній заяві позивач стверджує, що до перевірки був наданий діючий договір оренди від 23.03.2015 року №1 строком дії 35 місяців, який не було враховано під час перевірки і який не підлягає нотаріальному посвідченню, тому рішення відповідача щодо зняття з витрат позивача за оренду майна в сумі 22 701 870,00грн є протиправним.
В ст.ст. 72,77 КАС України зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, під час подачі позову позивачем до матеріалів справи надано копію договору від 23.03.2015 року №1 оренди майна (нерухомого та рухомого майна) де у п.3.1. договору міститься строк користування майном - 35 місяців з поясненням, що вказаний договір не було враховано під час перевірки.
Відповідачем будь, яких доказів протилежного, що під час проведення перевірки позивач не надавав зазначений договір, не було надану суду.
Враховуючи вимоги ст.77 КАС України, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, судом критично оцінено його дії щодо неврахування договору наданого позивачем під час перевірки, а тим самим відповідачем безпідставно застосовано вимоги ст. 215 Цивільного кодексу України (Недійсність правочину).
Ст. 204 Цивільного кодексу України передбачає: (Презумпція правомірності правочину). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Під час дослідження у судовому засіданні наданого до матеріалів справи договору оренди від 23.03.2015 року №1 строком дії 35 місяців, який не було враховано під час перевірки, судом не встановлено, а відповідачем не надано суду будь яких доказів щодо підстав визнання його недійсним, а також те, що вказаний договір не надавався під час перевірки.
Отже, на думку суду, відповідач приймаючи рішення про винесення податкового повідомлення - рішення від 27.09.2018 року №0009491402 не діяв обгрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому на думку суду вказане рішення підлягає скасуванню.
Відносно податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 27.09.2018 року №0009501402 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 471 808,00грн та за штрафними санкціями в сумі 117 952,00грн встановлено наступне.
Позивачем в деклараціях з ПДВ задекларовано надходження оплати за рахунок бюджетних коштів в загальній сумі 4 031 040 грн та нараховано податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 806 208,00грн.
Суд погоджується з відповідачем, що також підтверджено актом перевірки та деклараціями з ПДВ, що позивач в порушення вимог п.185.1 ст.185, п. 187.7 ст.187 Податкового кодексу України занизив податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 171428,00грн не відобразивши їх в повній мірі в податковій декларації.
Позивачем в період з 2016 року по 2017 рік на виконання умов договорів виконувались роботи по поточному ремонту доріг, які оплачувались бюджетними коштами Сахновецькою сільською радою, Кузьминською сільською радою, Розсошанською сільською радою, Щиборівською сільською радою, Митинецькою сільською радою, які не є платниками ПДВ.
За даними перевірки на підставі первинних документів встановлено, що за виконання роботи по поточному ремонту доріг позивачу перераховано бюджетних коштів в сумі 3 692 586,00грн (сума без ПДВ 3 077 155грн), що зобов'язувало позивача задекларувати податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 615 431,10грн. Однак, позивач у податкових деклараціях з ПДВ задекларував податкові зобов'язання лише в сумі 292 060,00грн.
Отже, за вказаною вище фінансовою операцією позивачем занижено податкові зобов'язання в сумі 323 371,00грн, з чим погодився суд.
Згідно п.187.7. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.
Щодо заперечень позивача, що він не є розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, суд не погоджується, оскільки вимоги ст.187 Податкового кодексу України поширюються на платника податку у якого виникають податкові зобов'язання у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, яким є позивач.
Відповідно до п.192.1. ст.192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вказану норму закону відповідач застосував до позивача, який не провів коригування (зменшення) податкового кредиту згідно розрахунків коригувань, виписаних та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних по взаємовідносинах із ТОВ "Авто СТ" на суму 206,00грн, ТОВ "КПП Центр" в сумі 83,00грн і Старокостянтинівський ККП в сумі 26,00грн, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 315,00грн, з чим також погодився суд.
Відповідач визначив позивачу заниження суми ПДВ за грудень 2017 року в розмірі 24 960,00грн, оскільки позивачем порушено вимоги п.2 та п.4 розділу 4 Наказу №21 в результаті невірного відображення показників що уточнюються, з чим погодився суд.
Згідно Наказу Мінфіну, від 28.01.2016, № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість",
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.
У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Вказане порушення підтверджується актом перевірки та податковою декларацією за 2017 рік.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем в частині оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 27.09.2018 року №0009491402 не доведена правомірність його прийняття, а тому адміністративний позов Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" в цій частині необхідно задовольнити.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 19210,00 грн. В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно присудити 17231,06 грн. судових витрат.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 27.09.2018 року №0009491402.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Головного управління ДФС у Хмельницькій області судові витрати в сумі 17231,06грн (сімнадцять тисяч двісті тридцять одну грн 06 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20 травня 2019 року
Позивач:Приватне підприємство "Строй- сервіс-999" (автодорога об'їздна м. Старокостянтинів 10 км+400, с. Сахнівці, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31134 , код ЄДРПОУ - 36397204)
Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)
Головуючий суддя П.М. Майстер