Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 травня 2019 р. № 520/2551/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №24/2030-1303-17 від 03.05.2017 щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2017 рік на суму 25000,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0297567-1307-2030 від 04.05.2018 щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2018 рік на суму 25000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, а тому вважає, що вони підлягають скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу 25.03.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач правом на подання до суду відзиву на позов не скористався.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу марки "AUDI" модель "Q7", 2016 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., тип пального - D (дизель), номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №24/2030-1303-17 від 03.05.2017, яким відповідно до п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000,00 грн за 2017 рік.
Також, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0297567-1307-2030 від 04.05.2018, яким відповідно до п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000,00 грн за 2018 рік.
Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №24/2030-1303-17 від 03.05.2017 щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2017 рік на суму 25000,00 грн суд зазначає наступне.
01 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон № 1791-VIII), якими зокрема внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України від 20 грудня 2016 року N 1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2017), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (абз.3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. N 428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.
Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 813/3965/17.
Станом на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 03.05.2017 зі сплати транспортного податку за 2017 рік, діяли норми Методики, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, які набрали чинності з 19.02.2016 та визначено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п.п.13, 14 Методики).
Тобто, Методика станом на 03.05.2017 на час визначення позивачу податкового зобов'язання за 2017 рік не відповідала вимогам пп. 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України, в редакції чинній з 01.01.2017.
Постановою Кабінету Міністрів України від № 428 від 21.06.2017 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, із врахуванням яких, пункти 13,14 Методики відповідають вимогам пп. 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України, в редакції чинній з 01.01.2017.
Проте, ці зміни набрали чинності 24.06.2017, тобто після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 24/2030-1303-17 від 03.05.2017.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що транспортний засіб який зареєстрований на позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового Кодексу України, а отже, і податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 24/2030-1303-17 від 03.05.2017 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0297567-1307-2030 від 04.05.2018, яким донарахований ОСОБА_1 транспортний податок за 2018 рік на суму 25000,00 грн, суд зазначає наступне.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на 2018 рік), об'єктом оподаткування стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується Перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Таким чином єдиним належним та допустимим доказом правомірності дій відповідача може бути наявність відомостей про автомобіль з такими характеристиками як у автомобіля позивача у вищенаведеному Переліку.
З дослідження розміщеного на офіційному сайті Мінекономрозвитку (Ь«р://\ушу.те.§оу.иа/УеНіс1е5/СаІси1аІеРгісе?Іап§=ик-ІІА) Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році - вбачається, що автомобіль марки "AUDI" модель "Q7", 2016 року випуску з дизельним двигуном, може бути об'єктом оподаткування виключно у випадку, якщо об'єм циліндрів двигуна дорівнює 3.0 літрів (тобто 3000 см.куб).
В той же час, суд звертає увагу, що об'єм циліндрів двигуна автомобіля, що належить позивачу становить 2967 см.куб, тобто не досягає 3000 см.куб.
Жодною нормою законодавства, не передбачено можливості округлювати показники об'єму двигуна для віднесення автомобіля до об'єкту оподаткування.
В даному випадку, довільне тлумачення фіскальним органом положень нормативного акту є неприпустимим, оскільки адаптація встановлених законодавцем правил під певні, вигідні контролюючому органу у визначений проміжок часу обставини, ризикує призвести всю законодавчу та правозастосовну систему країни до явного хаотичного стану.
Підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, нормами закону не обґрунтовані.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".
У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
В даному випадку, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для додаткового трактування критеріїв необхідних для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, оскільки щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщує Перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який містить такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Тобто, контролюючий орган, отримавши від законодавця вичерпний перелік технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об'єкта оподаткування, був позбавлений необхідності в більш ширшому його тлумаченні. В даному випадку, фактично здійснивши округлення об'єму двигуна автомобіля позивача до іншого показника, податковий орган допустив фактично свавільне втручання у майнові права позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році автомобіль марки марки "AUDI" модель "Q7", 2016 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., тип пального - D (дизель) не вказаний, то транспортний засіб який зареєстрований на позивача не може вважатися об'єктами оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що положення статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.
Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11. 2018 у справі № 822/2687/17.
Верховний Суд в даному рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене та те, що транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем не є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач на виконання положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, не надав суду належних та допустимих доказів визначення середньоринкової вартості транспортного засобу позивача для розрахунку податкового зобов'язання за 2017 та за 2018 роки, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, 39599198) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №24/2030-1303-17 від 03.05.2017 щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2017 рік на суму 25000,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0297567-1307-2030 від 04.05.2018 щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2018 рік на суму 25000,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, 39599198) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О.Чудних