14 травня 2019 р. справа № 480/1308/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Арістархової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/1308/19
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA 805180/2019/000021/2 від 14.02.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2019/00061 від 15.02.2019. Свої вимоги мотивує тим, що 08.02.2019 декларантом позивача було подано до митного оформлення митну декларацію стосовно придбаного ним у нерезидента автомобіля марки PEUGEOT, модель 308 S.W., 2015 року випуску, вартість якого було визначено декларантом за ціною договору в розмірі 4600 Євро. Проте, 14.02.2019 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості автомобіля та надано картку відмови у митному оформленні, згідно з якими вартість автомобіля, що визначена декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) в розмірі 10950 євро. Підставами коригування митної вартості стала інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. На думку позивача, декларантом було подано всі необхідні документи, які належним чином були оформлені та містили необхідну інформацію про вартість товару. Крім того, відповідач безпідставно застосував при розмитненні вищевказаного автомобіля положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 "Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 і від 4 червня 2007р. №795"
Сумська митниця ДФС, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що під час митного оформлення автомобіля марки PEUGEOT, модель 308 S.W., придбаного позивачем, встановлено порушення вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме: до митниці не було надано документи, що підтверджували оплату за імпортований транспортний засіб, та документів, що підтверджували б розмір договірної вартості автомобіля. Тому оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними (а.с.41-49).
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що позиція відповідача, викладена у відзиві на позов є необґрунтованою, тому наполягав на своїх вимогах (а.с.59-66).
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача Арістархова Л. С . позов не визнала з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в 08.02.2019 декларантом ОСОБА_1 подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) № UA805180/2019/004400, згідно якої Сумській митниці пред'являвся до митного оформлення легковий автомобіль, що був у користуванні, марки PEUGEOT, модель 308 S.W., 2015 року виготовлення. Вартість автомобіля визначено декларантом за ціною угоди на підставі примірника даної угоди.
Крім самої МД до митного оформлення були подані також інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме:
- рахунок-фактура № AUK 10720 від 04.02.2019;
- акт про проведення огляду № UA209020/2019/064503 від 05.02.2019;
- посвідчення про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 17.01.2019;
- висновок спеціаліста № 07021143 від 07.02.2019;
- експортна декларація №19PL402010E0122630 від 04.02.2019.
За результатом проведеного митного контролю митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 № UA805180/2019/000021/2 та була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00061.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказано:
"Спрацювання профілю ризику 105-2 "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість - 10950,00". Основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту направлено запит на надання додаткових документів. Декларантом надано відповідь про відсутність запитуваних додаткових документів. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Підстави для визначення митної вартості: інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу (а.с. 20).
Тобто, в рішенні Сумської митниці ДФС взагалі не вказано, в чому полягає необ'єктивність та недостатність поданих позивачем документів.
При цьому відповідач не бере до уваги всі подані позивачем разом з митною декларацією документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура № AUK 10720 від 04.02.2019; акт про проведення огляду № UA209020/2019/064503 від 05.02.2019; посвідчення про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 17.01.2019; висновок спеціаліста № 07021143 від 07.02.2019; експортна декларація №19PL402010E0122630 від 04.02.2019.
Враховуючи викладене, суд вважає, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як митниця не довела, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).
Посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного суду, яка висловлена в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Крім того, суд зазначає, що застосований відповідачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України, якою встановлено наступне: 1. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. 2. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. 3. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. 4. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. 5. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. 6. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. 7. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Проте, Сумською митницею ДФС в порушення вимог статті 59 Митного кодексу України, при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, митна вартість була визначена не в порядку передбаченому статтею 59 Митного кодексу України, а у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 "Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 і від 4 червня 2007р. №795".
Суд вважає, що визначення відповідачем митної вартості в порядку встановленому Постановою КМУ №1077, а не Митним кодексом України є протиправним, виходячи з наступного. Так, пунктом 1 вказаного Тимчасового порядку визначено, що механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 р. до 25 листопада 2018 р., а також: 1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; 2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 р. та ввезені повторно. З матеріалів справи вбачається, що автомобіль позивача не ввозився в Україну в період з 1 січня 2015р. до 25 листопада 2018р., не перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа, не перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, був вивезений за межі митної території України після 25 листопада 2018р. та ввезений повторно. Тобто, дія постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 на спірні правовідносини не розповсюджується. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Сумська митниця ДФС, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 №UA805180/2019/000031/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2019/00061 від 15.02.2019. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. Що стосується судових витрат на правову допомогу, суд зазначає слідуюче. Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України). На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано витяг з договору про надання правової допомоги від 02.04.2019, квитанцію від 05.04.2019, акт наданих послуг (виконання робіт) від 05.04.2019 щодо: консультація з питань митного законодавства 500 грн., ознайомлення з документами, наданими позивачем (2 години робочого часу) - 1000 грн., підготовка процесуальних документів по справі (складання позовної заяви, орієнтовного розрахунку судових витрат, копіювання додатків до позову та оформлення пакету документів до суду, направлення документів на переклад) - 4000 грн, підготовка до участі в судовому засіданні в сумі 1 інстанції (1 година робочого часу) - 500 грн. Суд враховує, що час перебування представника позивача в судовому засіданні 06.05.2019 склав 38 хвилин, а в судовому засіданні 14.05.2019 - 50 хвилин, що підтверджується протоколами судових засідань (а.с.74, 77).
Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн., які складаються з наступного: консультація, ознайомлення та підготовка процесуальних документів в сумі 3000 грн., участь в двох судових засіданнях в сумі 500 грн.
При цьому, суд враховує власну практику з даного питання, яка викладена у рішенні від 10.05.2019 (справа № 480/1097/19).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA 805180/2019/000021/2 від 14.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2019/00061 від 15.02.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 39420037) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.), а також витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн. (три тисячі п'ятсот грн.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар
Повний текст рішення виготовлений 20.05.2019.