про залишення позовної заяви без руху
20 травня 2019 року м. Рівне№460/1144/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради
про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди,-
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради, у якій просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо дворазового пред'явлення до позивача явно безпідставного позову до Рівненського міського суду, подання безпідставної заяви про накладення арешту на нерухоме майно, порушення прав позивача як власника нерухомого майна та фізичної особи-підприємця та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 4173 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України, вирішуючи питання відкриття провадження у справі суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У пункті восьмому частини п'ятої статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У позовній заяві позивач зазначила про наявність у неї оригіналів: «документи на нерухоме майно, ідентифікаційний номер, документ про підприємця, договір оренди, повідомлення про розірвання договору оренди та ін. знаходяться у позивача; у Рівненському міському суді - судові рішення». Однак, враховуючи, що до позовної заяви позивачем додано 30 додатків, перелік яких наведено у позовній заяві, суд констатує недотримання позивачем наведених вимог частини п'ятої статті 160 КАС України в частині зазначення у позовній заяві щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів усіх (та кожного зокрема) письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Щодо документів, які додаються до позовної заяви, то відповідний перелік визначено у статті 161 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".
За правилами частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн згідно зі статтею 7 Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік".
Розміри ставок судового збору визначені частиною другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, розмір судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 768,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 9605 грн). За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою-підприємцем, розмір судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 1921 грн); а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, розмір судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 768,40 грн).
За правилами частини третьої статті 6 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За змістом позовних вимог позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо дворазового пред'явлення до позивача явно безпідставного позову до Рівненського міського суду (1 позовна вимога немайнового характеру),
визнати протиправними дії відповідача щодо подання безпідставної заяви про накладення арешту на нерухоме майно (2 позовна вимога немайнового характеру),
визнати протиправними дії відповідача щодо порушення прав позивача як власника нерухомого майна та фізичної особи-підприємця (3 позовна вимога немайнового характеру) та
стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 4173 грн (1 позовна вимога майнового характеру, оскільки впливає на майновий стан позивача та має наслідком зміну його грошових активів).
Для визначення дійсного розміру судово збору, що підлягає сплаті за немайновими вимогами позивачу слід було б визначитись у якому статусі він звертається до суду: чи як фізична особа, чи як фізична особа-підприємець, позаяк у позовній заяві позивачем вказано обидва статуси одночасно. Вказане залежить від того, за захистом якого права позивач звернувся до суду, про що йтиметься нижче.
Таким чином, враховуючи зміст заявлених позовних вимог відповідно до його викладу у позовній заяві за подання до суду даної позовної заяви із заявленими позовними вимогами позивачу як фізичній особі слід було сплатити 3073 грн 90 коп., з яких: 2305 грн 50 коп. за позовну заяву із 3-ма немайновими вимогами та 768,40 грн з майновими на суму 4173 грн (не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). А за подання до суду позовної заяви із заявленими позовними вимогами позивачу як фізичній особі-підприємцю слід було сплатити 6531 грн 40 коп., з яких: 5763 грн за позовну заяву із 3-ма немайновими вимогами та 768,40 грн з майновими на суму 4173 грн.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем наразі сплачено 768,40 грн судового збору згідно з квитанцією від 14.05.2019 № 67, що не відповідає розміру судового збору, визначеного частиною другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
Враховуючи викладене, позивачу слід доплатити судовий збір з урахуванням викладеного його розрахунку відповідно до заявлених позовних вимог, який перерахувати за наступними платіжними реквізитами: рахунок 34311206084031; одержувач УК у м.Рiвному/м.Рiвне/22030101; банк одержувача Казначейство України (ЕАП); код МФО банку отримувача 899998; код ЄДРПОУ отримувача 38012714; призначення платежу "*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Рівненський окружний адміністративний суд".
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом позовних вимог позивач оскаржує, зокрема, дії відповідача щодо дворазового пред'явлення до позивача позову до Рівненського міського суду та подання заяви про накладення арешту на нерухоме майно водночас зазначаючи, що ухвалою Рівненського міського суду від 21.05.2018 у справі № 569/8458/18 позовну заяву повернуто позивачеві; у іншій справі № 569/9367/18 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради подано клопотання про забезпечення позову, яке ухвалою Рівненського міського суду від 23.05.2018 задоволено частково та накладено арешт на майно позивача; ухвалою Рівненського міського суду від 04.06.2018 відкрито провадження у справі та прийнято справу до судового розгляду.
В той же час, позивач звернулась до суду з даним позовом понад шестимісячний строк, встановлений КАС України, а саме 15 травня 2019 року, тобто з пропущенням строку звернення до суду.
За правилами частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вимоги частини шостої статті 161 КАС України та положення частини першої статті 123 КАС України, відсутність серед додатків до позову заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є самостійною підставою для залишення позову без руху.
Окрім того, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за вказаною позовною заявою суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 4 КАС України, адміністративною справою є - переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір.
Вказані положення КАС України, в повній мірі кореспондуються з положенням статті 124 Конституції України відповідно, до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених вище положень КАС України та Конституції України, участь особи у публічно-правових відносинах не є достатньою підставою для поширення юрисдикції адміністративного суду на вказані відносини.
Необхідною умовою для відкриття судом провадження в адміністративній справі є наявність публічно-правового спору, наслідком якого є порушення прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб з боку суб'єктів владних повноважень.
Саме за захистом порушеного права особа вправі звернутись до суду.
Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; а згідно пунктів 4 та 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За результатом аналізу поданої позовної заяви суд роз'яснює позивачу, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме - звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
При цьому обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не можуть бути лише самі по собі посилання позивача на неправомірність дій відповідача по відношенню до позивача без зазначення у чому виявилась їх дія чи то вплив на права, свободи чи інтереси позивача. Такими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій (бездіяльності) відповідача ці відносини стали спірними. В свою чергу, від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору.
Вказане безпосередньо стосується наведеної у позовній заяві вимозі визнати протиправними дії відповідача щодо порушення прав позивача як власника нерухомого майна та фізичної особи-підприємця. Такий виклад позовної вимоги не дає можливості встановити яке саме право позивача було порушене та якими саме оскаржуваними діями відповідача, та визначити які фактичні наслідки було спричинено такими діями відповідача та який вплив чи дію вони потягнули для позивача.
Виділення змісту позову має важливе практичне значення, оскільки дозволяє встановити межі дослідження обставин справи під час судового розгляду і ухвалити конкретне, повне і доступне рішення, що є підставою для ефективного та швидкого відновлення порушеного права.
Суд звертає увагу на положення частини першої статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому суд зауважує на необхідності дотримання положень частини першої статті 172 КАС України, відповідно до якої в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Разом з тим, порушення правил об'єднання позовних вимог є підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту шостого частини четвертої статті 169 КАС України.
Суд окремо звертає увагу позивача, що згідно з позицією Верховного Суду, неодноразово висловленою у постановах від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18), від 18.04.2018 у справі № 607/10615/15-а (провадження № 11-288апп18, від 06.06.2018 у справі № 826/26536/15 (провадження № 11-505апп18), від 06.06.2018 у справі № 804/3509/17 (провадження № 11-482апп18), якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Тобто, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З огляду на те, що у позовній заяві позивач акцентує на тому, що своїми безпідставними зверненнями до суду відповідач перешкоджав їй у здійсненні права власності на нерухоме майно, підприємницькій діяльності, зазначає про приниження ділової репутації, суд, в контексті заявлених позовних вимог, звертає увагу позивача, що за наявності порушеного права позивач не позбавлений права самостійного звернення до суду з цивільним позовом та вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а також звернутися до суду у порядку цивільного судочинства щодо захисту ділової репутації.
З огляду на викладене суд зазначає про порушення позивачем вимог пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України щодо обґрунтування порушення оскаржуваними діями відповідача прав, свобод, інтересів позивача, а також пунктів 4 та 5 частини п'ятої статті 160 КАС України щодо викладу змісту позовних вимог.
Таким чином, суддею встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху.
Недоліки позовної заяви позивачу слід усунути шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданням позовної заяви, оформленої у відповідності з вимогами статті 160 КАС України з урахуванням викладених висновків суду, додавши її копію для відповідача, а також:
документа про доплату судового збору у визначеному судом розмірі відповідно до заявлених позовних вимог з урахуванням юридичного статусу особи позивача;
заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доданням доказів у підтвердження поважності причин його пропуску.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Нор У.М.