13 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/819/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Крутько О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Чайки М.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення одноразової грошової допомоги, заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
06 березня 2019 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі по тексту також - відповідач1, ДФС України), Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач2, ГУ ДФС у Полтавській області), Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач3, Кременчуцька ОДПІ) про стягнення з Державної фіскальної служби України, ідентифікаційний код 39292197, що знаходиться за адресою: Львівська пл., 8, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , заробітну плату за грудень 2018 року у сумі 9672,60 гривень, одноразову грошову допомогу у сумі 110544,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38941,58 грн, за виключенням податків і зборів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у зв'язку з допущенням порушень при проведенні розрахунків з ним при звільненні відповідачем3 не сплачено на користь ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2018 року у сумі 9672,60 гривень, одноразової грошової допомоги у сумі 110544,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38941,58 грн.
Ухвалою від 11 березня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв відповідну позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, а також ухвалив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
25 березня 2019 року надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог в частині ухвалення рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 грудня 2018 року по день ухвалення рішення суду /а.с. 23/.
Ухвалою суду від 25.03.2019 справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
01 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Наголосив на тому, що позивачем вже скористався своїм правом на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі наказу від 16.08.2016 № 2950-о. Зауважив, що станом на 2019 рік відповідач3 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів, господарську діяльність не здійснює, рахунки в органах казначейської служби закриті, тому нарахувати та виплатити грошове забезпечення в січні 2019 року по листах непрацездатності в інспекції не має можливості з об'єктивних та незалежних від неї обставин. Крім того, вважає відсутніми підстави для стягнення вищезазначених коштів безпосередньо з ДФС України та ГУ ДФС у Полтавській області, оскільки позивач перебував у штаті Кременчуцької ОДПІ і лише організаційно і функціонально підпорядковувався ДФС України та ГУ ДФС у Полтавській області /а.с. 64-67/.
01 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав та мотивів, викладених у відзиві відповідача2 /а.с. 102-105/.
04 квітня 2019 року надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивачем наведені мотиви на спростування позиції відповідачів /а.с. 108-112/.
17 квітня 2019 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник відповідача2 наполягав на безпідставності вимог з відповідними обґрунтуваннями /а.с. 128-133/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Наказом ДПА у Полтавській області від 04.12.2000 № 224-о ОСОБА_1 прийнятий на службу до податкової міліції.
Наказом ДФС України від 30 жовтня 2017 року №2609-о «Про виконання рішення суду» ОСОБА_1 поновлено на службі в податковій міліції на посаді першого заступника начальника слідчого відділу фінансових розслідувань, у зв'язку з чим Кременчуцька ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області /а.с. 93/.
29 грудня 2018 року ОСОБА_1 звільнено за віком з посади першого заступника начальника слідчого відділу фінансових розслідувань згідно з наказом ДФС від 29 грудня 2018 року №2597-о /а.с. 92/.
Вважаючи порушеним своє право в частині виплати йому заробітної плати за грудень 2018 року у сумі 9672,60 гривень, одноразової грошової допомоги у сумі 110544,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38941,58 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Положеннями статті 353 Податкового кодексу України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114.
Пунктом 10 Положення №114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
При цьому норми КЗпП України є базовими, регулюють трудові відносини всіх працівників, і не можуть застосовуватися до спірних правовідносин у частині, що не суперечать Положенню №114.
Надаючи оцінку вимогам позивача суд зауважує, що в межах даної справи позивачем не ставляться під сумнів підстави звільнення.
В частині вимог позивача про стягнення заробітної плати за грудень 2018 року, суд наголошує, що відповідачем не спростовано право позивача на виплату заробітної плати за грудень 2018 року, позаяк відповідне нарахування здійснено виключно за 5 робочих днів.
Відповідно до розділу VI Наказу Міністерства фінансів України від 17.07.2018 №616 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції" (далі Порядок №616) за особами начальницького складу податкової міліції за час тимчасової непрацездатності зберігається грошове забезпечення в розмірі, встановленому на день початку хвороби, без урахування премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, але не більше чотирьох місяців поспіль.
Станом на дату звільнення згідно з наказом ДФС від 29 грудня 2018 року №2597-о /а.с. 92/ ОСОБА_1 перебував на лікарняному до 19 січня 2019 року, що підтверджується засвідченими ним копіями листів непрацездатності серії АДН №701687 та серії АДЦ № 316971, про що позивач повідомляв роботодавця відповідними заявами /а.с. 34-36/.
Відтак, виплаті підлягає грошове забезпечення в розмірі, встановленому на день початку хвороби за час тимчасової непрацездатності, тобто, враховуючи проведену виплату 4145,40 грн, у розмірі 9672,60 грн.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в цій частині.
В частині стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 110544,00 грн, суд зауважує наступне.
Наказом ДФС України від 03 серпня 2015 року № 2360-о підполковника податкової міліції ОСОБА_1 призначено з 04 серпня 2015 року на посаду першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.
Наказом ДФС України від 16 серпня 2016 року № 2950-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивач звільнений з посади першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та зі служби в податковій міліції ДФС у запас Збройних Сил України за підпунктом "ж" пункту 64 Положення (за власним бажанням).
Не погоджуючись з наказом ДФС України від 16 серпня 2016 року № 2950-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивач оскаржив його до суду.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі № 816/1558/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у цій справі від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року по справі № 816/1558/16 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України № 2950-о від 16.08.2016 "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та з податкової міліції ДФС України у запас Збройних Сил України за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114 від 29.07.1991 (за власним бажанням). Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та податкової міліції ДФС України з 16.08.2016 року. Стягнуто з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2016 року по 13 квітня 2017 року включно у розмірі 41 895 (сорок одна тисяча вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 29 коп. /а.с. 39-44/.
Відповідно до п. 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Враховуючи викладене, судом встановлений факт незаконності звільнення позивача із займаної посади.
У той же час відповідачі у своїх відзивах наголошують, що при звільненні позивача на підставі наказу ДФС України від 29 грудня 2018 року № 2597-о останній позбавлений права на відповідну одноразову грошову допомогу, оскільки саме в силу наказу ДФС України від 16 серпня 2016 року № 2950-о вже скористався таким правом.
При цьому зауважено, що відповідачами вчинялись дії щодо повернення відповідної одноразової грошової допомоги, у тому числі у судовому порядку, однак відповідно до рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 серпня 2018 року у справі № 537/1846/18, що залишено в силі Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, в задоволенні позовних вимог Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутої одноразової грошової допомоги при звільненні - відмовити /а.с. 45-51/.
Суд вважає за необхідне наголосити, що відповідач2 у запереченнях на відповідь на відзив надає суперечливі пояснення, відповідно до яких наполягаючи на безпідставності рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 серпня 2018 року у справі № 537/1846/18, що набрало законної сили, вважає справу №816/1558/16 такою, в межах розгляду якої відсутнє остаточне судове рішення, що фактично нівелює вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутої одноразової грошової допомоги при звільненні.
Крім того, суд не вважає обґрунтованим посилання на такі рішення судів, оскільки в межах вказаних позовних проваджень надавалась правова оцінка правовідносинам при звільненні позивача з інших підстав та в міру інших обставин, що не перетинаються з вимогами, що заявлені в межах позову, що розглядається.
У відповідності до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим ( спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виходячи з даної норми права, грошове забезпечення (заробітна плата) ОСОБА_1 складається: 8460,00 грн - посадовий оклад; 1410,00 грн - окладу за спеціальним званням; 3948,00 грн - щомісячного додаткового виду - надбавка за вислугу років, а всього 13818,00 гривень, про що свідчить, також, розрахунковий лист за листопад 2018 року /а.с. 13/.
Згідно п.10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» № 393 від 17 липня 1992 року військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 14 цієї Постанови передбачено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена п.п.10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).
Виходячи з даної норми права, одноразова грошова допомога позивача повинна становить (13818,00 грн/100% х 50% х 18 років служби) 124362,00 грн.
Натомість, при звільненні виплачена одноразова грошова допомога у сумі 13818,00 грн, тобто за 2 календарних роки служби.
Отже, заборгованість з одноразової грошової допомоги, що становить 110544,00 грн, - підлягає стягненню, а вимоги позивача у цій частині - задоволенню.
Надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з наступного.
За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16, від 15 вересня 2015 року по справі № 21-1765а15, яка, у відповідності до КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.
Аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, суд наголошує, що обов'язковою умовою відповідного розрахунку є пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, в якості якого судом розцінено звернення позивача з вимогою про виплату грошових коштів при звільненні від 04 лютого 2019 року, що отримано відповідачем3 07 лютого 2019 року /а.с. 78-79/.
У відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами п.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
У відповідності до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.
Як вбачається зі матеріалів справи за 2 останні місця перед звільненням ОСОБА_1 було нараховано грошове забезпечення в розмірі 27636,00 грн (13818,00 грн за жовтень та листопад 2018 року)), а відтак середньоденна заробітна плата, з урахуванням кількості робочих днів, визначених у довідці, становить 628,09 грн.
Крім того, позивачеві частина невиплаченого грошового забезпечення, в порівнянні із середньомісячним грошовим утриманням позивача, визначеним у відповідності до Порядку № 100, становить 70% (9672,60 грн х 100% / 13818,00 грн. = 70).
Оскільки позивач звільнений 29 грудня 2018 року, в день звільнення не працював, з вимогою про виплату грошових коштів звернувся 07 лютого 2019 року, кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 62 дні.
Отже, з урахуванням середньоденної заробітної плати в сумі 628,09 грн, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку на 62 робочих дні (з 11 лютого по 13 травня (дата судового рішення) 2019 року) складає 38941,58 грн (628,09 грн х 62дні), а відтак, враховуючи принцип справедливості та співмірності, підлягають стягненню кошти в сумі 27259,11 грн. (70% від суми середнього заробітку за час затримки розрахунку).
Відтак, вимога позивача стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню в частині 27259,11 грн.
Суд вважає за необхідне наголосити на необґрунтованості посилань відповідача2 на факті відсутності підстав для стягнення відповідних сум саме з Головного управління ДФС у Полтавській області, зважаючи на припинення роботодавця позивача, тобто Кременчуцької ОДПІ.
З листа від 04 березня 2019 № 1232/Б/16-31-05-54 Головним управлінням ДФС у Полтавській області зауважено про перебування Кременчуцької ОДПІ у стадії реорганізації шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Полтавській області. Враховуючи вимоги п.7 ст.4 Закону України від 15 березня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та статті 107 Цивільного кодексу України, відповідачем2 зауважено, що донарахування і виплата грошового забезпечення за грудень 2018 року та за період з 01.01.2019 по 18.01.2019 згідно з листами непрацездатності буде здійснено Головним управлінням ДФС у Полтавській області, як правонаступником після набуття прав і обов'язків Кременчуцької ОДПІ /а.с. 37-38/.
Отже позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
З огляду на те, що сторонами не понесено судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197), Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39461639), Кременчуцького об'єднаного державного податкового інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Троїцька, 76, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, ідентифікаційний код 39780421) про стягнення одноразової грошової допомоги, заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39461639) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заробітну плату за грудень 2018 року в сумі 9672,60 грн (дев'ять тисяч шістсот сімдесят дві гривні шістдесят копійок), одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 110544,00 грн (сто десять тисяч п'ятсот сорок чотири гривні), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27259,11 грн (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень одинадцять копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 травня 2019 року.
Суддя А.Б. Головко