Справа № 420/5674/18
17 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Одеської області від 10.09.2018 року № 14/860 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок втрати працездатності в розмірі і порядку передбаченому статтями 97 Закону України "Про національну поліцію".
Підстава звернення до суду - прийняття відповідачем рішення Головного управління Національної поліції в Одеської області від 10.09.2018 року № 14/860 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності, яке позивач вважає протиправним.
Ухвалою від 06.11.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом ГУ Національної поліції України в Одеській області № 1240 о/с від 07.11.2016 року на підставі рапорту від 28.10.2016 року, подання т.в.о. начальника Малиновського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області від 28.10.2016 року та свідоцтва про хворобу № 435/2 від 24.10.2016 року, виданого ВЛК ДУ ТМО МВС України по Одеській області з 07.11.2016 року її звільнено зі служби за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
ОСОБА_1 вказує, що згідно свідоцтва про хворобу № 435/2 від 24.10.2016 року, виданого Військово-лікарняною комісією ТМО МВС України по Одеській області з 07.11.2016 року - захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справі та вона є не придатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєнний час; не придатна до служби в поліції.
В подальшому, як зазначено у позовній заяві, за результатами огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу 02.04.2018 року встановлено інвалідність ІІІ групи з втратою професійної працездатності 40%, причиною якої є захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в поліції, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10ААА №127914 від 02.04.2018 року, довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА № 895628 від 02.04.2018 року.
У позовній заяві зазначено, що 31.07.2018 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ НП в Одеській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності. До зазначеної заяви позивачем було додано ксерокопію паспорта та ідентифікаційного коду, копію свідоцтва про хворобу та оригінал довідки МСЕК, однак, відповідачем листом від 10.09.2018 року №14/860 відмовлено позивачу у задоволенні вищезазначеної заяви та повернуто без виконання додані документи. В обґрунтування відмови відповідачем зазначено відсутність підстав для задоволення заяви так, як позивача звільнено з поліції 18.11.2016 року, а група інвалідності встановлена 02.04.2018 року.
З посиланням на положення ст.97, ч.6 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію», ч.1 розділу 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.2016 року №4, позивач вказує, що відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №127914 від 02.04.2018 року їй встановлено ступінь втрати працездатності 40% з 02.04.2018 року, а відповідно до акту МСЕК - визначено ІІІ групу інвалідності з 02.04.2018 року.
Таким чином, як стверджує ОСОБА_1 , саме з 02.04.2018 року у неї виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, тобто вона має право на отримання допомоги, оскільки інвалідність виникла внаслідок захворювання, яке було пов'язане з проходженням служби в поліції.
Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на положення ст.101 Закону України «Про Національну поліцію», позивач вказує, що у своїй відповіді відповідачем не зазначено жодної з підстав відмови, визначеної вказаною статтею, а тому Головним управлінням Національної поліції в Одеській області безпідставно та необґрунтовано прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (сперті) чи втрати працездатності.
04.12.2018 року (вх. №37342) від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивачем порушено п.4 п.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», а саме, надані документи свідчать про те, що їй була встановлена група інвалідності після 6 місяців з дня звільнення з органів поліції, що унеможливлює нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.
Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на положення п.4 п.1 ст.97, ч.6 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 розділу І Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.2016 року №4, Головне управління Національної поліції в Одеській області просить суд відмовити у задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Разом з тим, до суду не надходило відповіді на відзив щодо наведених відповідачем у відзиві пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
04.12.2018 року (вх. ЕП/17/19) від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
З огляду на викладене, враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, ухвалою суду від 06.12.2018 року судом вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.
02.01.2019 року (вх.№ЕП/17/19) від представника відповідача надійшло клопотання разом із матеріалами особової справи позивача (а.с.48-59).
Ухвалою суду від 15.01.2019 року, занесеною в Протокол судового засідання судом продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів.
Ухвалою суду від 15.01.2019 року, занесеною в Протокол судового засідання закрито підготовче провадження.
У судове засідання 30.01.2019 року призначеного для розгляду справи по суті сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Позивач 30.01.2019 року подала до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за її відсутності.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи без її участі, враховуючи належне сповіщення відповідача про розгляд справи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, судом вирішено проводити розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.
02.05.2019 року (вх. №ЕП/3236) та 10.05.2019 року (вх. №16710/19) від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки МСЕК серії 12ААБ №238353 від 10.04.2019 року разом із копіями вказаної довідки.
Враховуючи приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду із прийняттям рішення 17.05.2019 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про хворобу НОМЕР_1, виданого ВЛК ДУ ТМО МВС України по Одеській області від 24.10.2016 року, ОСОБА_1 визнана непридатною до військової служби в мирний час, обмежено придатною у воєнний час та непридатною до служби в поліції. У пункті 12 цього свідоцтва зазначені діагноз та причинний зв'язок захворювання та зроблено висновок, що захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.10).
Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 07.11.2016 року №1240 о/с старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу) на підставі рапорту ОСОБА_1 від 20.04.2017 року, подання т.в.о начальника Малиновського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28.10.2016 року та свідоцтва про хворобу НОМЕР_1, виданого ВЛК ДУ ТМО МВС України по Одеській області від 24.10.2016 року (а.с.9, 59).
Відповідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 02.04.2018 року серія 10 ААА №127914 встановлено, що ступень втрати професійної працездатності позивача становить 40 % (а.с.11).
Згідно довідки до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 02.04.2018 року серії 12 ААА № 895628 позивачу встановлено IIІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.12).
Враховуючи вищевикладене, позивачем 31.07.2018 року подано до Головного управління Національної поліції в Одеській області заяву (рапорт) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11 січня 2016 року (а.с.13).
Згідно вказаної заяви (рапорту), до неї було додано: копію довідки МСЕК, копію довідки до акта огляду МСЕК, копію постанови ВЛК, копію паспорта, копію картки платника податків, довідку про результатами визначення ступеня втрати працездатності, копія виписки з акту огляду.
Вказана заява зареєстрована в ГУ НП в Одеській області 31.07.2018 року за вх. №К-7579.
Судом встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Одеській області за результатами розгляду вказаної заяви 10.10.2018 року складено лист №14/860, який адресовано ОСОБА_1 та в якому зазначено про повернення позивачу документів для отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (а.с.14).
У вказаному листі, викладено положення пп.4 п.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» та вказано, що згідно з наданими ОСОБА_1 документами, її звільнено з поліції 18.11.2016 року, а група інвалідності встановлена 02.04.2018 року.
Враховуючи вищевикладене, у листі зазначено, що підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського - відсутні.
Вважаючи рішення Головного управління Національної поліції в Одеської області від 10.09.2018 року № 14/860 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».
Так, відповідно до ч. 2 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.06.2016, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Підпунктами 4-5 пункту 4 розділу І Порядку № 4 передбачено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського:
4) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
5) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
Згідно з пп.2 п. 1 розд. ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Положеннями п. 3 розділу ІІІ Порядку № 4, визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Згідно з п. 5 розділу ІІІ Порядку № 4, для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Згідно з п. 1, 2 розділу IV Порядку № 4, фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві-начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Частиною 6 статті 100 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
В той же час, передумовою виплати одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.
Так, пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
З аналізу положень п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1. інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3. причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 22 січня 2018 року № 2340/2663/18, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між датою звільнення ОСОБА_1 (10.11.2016 року на підставі наказу ГУНП в Одеській області №1240 о/с від 07.11.2016 року) та датою встановлення позивачу інвалідності (02.04.2018 року - довідка МСЕК серії 10 ААА №127914) пройшло більше шести місяців.
Таким чином, судом встановлено, що у позивача відсутня одна обов'язкова умова для призначення одноразової грошової допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського, а саме: інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції.
При вирішенні даної адміністративної справи , суд враховую правові висновки, викладені у постанові Верховного суду від 22.01.2019 року по справі №2340/2663/18, а саме: «…Таким чином, встановивши, що у позивача відсутня дві з обов'язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме, причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути хвороба, що зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, а також те, що інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції, суди правомірно дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог».
Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, оскільки суд дійшов висновку про відсутність у позивача однієї обов'язкової умова для призначення одноразової грошової допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського, а саме: інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено рішенням від 10.09.2018 року № 14/860, яке викладене у формі листа у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності.
Зважаючи на вищевикладене вимога позивача про визнання протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Одеської області від 10.09.2018 року № 14/860 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності не підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок втрати працездатності в розмірі і порядку передбаченому статтями 97 Закону України "Про національну поліцію", суд виходить з наступного.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Так позивач в обґрунтування вказаної вимоги посилається на протиправність рішення від 10.09.2018 року № 14/860.
Отже, вимога позивача про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок втрати працездатності в розмірі і порядку передбаченому статтями 97 Закону України "Про національну поліцію" є похідною.
Таким чином, оскільки вимога позивача про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок втрати працездатності в розмірі і порядку передбаченому статтями 97 Закону України "Про національну поліцію" є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Одеської області від 10.09.2018 року № 14/860 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності, у задоволенні якої судом відмовлено позивачу, то вона також не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є не обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають не задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи висновок суду по відмову у задоволенні позову, підстави для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Одеської області від 10.09.2018 року № 14/860 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок втрати працездатності в розмірі і порядку передбаченому статтями 97 Закону України «Про національну поліцію»- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Корой С.М.
.