Справа № 826/4895/18
16 травня 2019 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гусева О.Г.,
за участю: секретаря судового засідання - Селімової О.В.,
представника позивача - Стародубець М.В.,
представник Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення - не з'явився,
представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІКОН" - не з'явився (надав клопотання про розгляд справи за його відсутності),
представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України - не з'явився,
представник Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної авіаційної служби України до Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІКОН", Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про зобов'язання виконати рішення, визнання протиправними бездіяльність та дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду 04.06.2018 року надійшла позовна заява Державної авіаційної служби України до Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІКОН", Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про зобов'язання виконати рішення, визнання протиправними бездіяльність та дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 27 червня 2018 року справу було прийнято до провадження та відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 21.09.2018 року провадження по справі було зупинено до набрання чинності рішення Верховного Суду у справі № 810/3046/17.
01.04.2019 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог.
22.04.2019 року Ухвалою суду провадження по справі було поновлено, закрито підготовче провадження та справа була призначена до розгляду по суті на 16.05.2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем позов було обґрунтовано тим, що на підставі акту позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса КП «Міжнародний аеропорт Одеса» від 15.12.2017 року в.о. першого заступника Голови Державіаслужби від 13.02.2018 року було винесені рішення №76,77,85 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: м.Одеса, вул. Овідіопольська дорога,3, що здійснюється на замовлення Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення забудовником ТОВ "СТІКОН", які виконуються відповідачами по справі в порушення вимог чинного законодавства.
Позивач посилаючись на ст., ст. 5, 19,43,44, 47, 160-161, 173,241,245 КАС України, ст.,ст. 12, 69 Повітряного Кодексу України, ст. 72 ЗК України вважав, що їх позов підлягає задоволенню.
У судове засідання з'явився представник позивача, позовну заяву в останній редакції підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав викладених у ньому.
У судове засідання не з'явився представник відповідача ТОВ "СТІКОН", надав до суду заяву слухати справу за його відсутності.
Також не з'явилися у судове засідання представники відповідачів - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, були повідомлені належним чином про причини неявки суд не повідомили.
В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Так 02 червня 2017 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано дозвіл на виконання будівельних робіт замовнику Селекційно-генетичному інституту - Національного центру насіннєзнавства на підставі розробленої проектної документації, де в якості генерального підрядника зазначено ТОВ "СТІКОН" за поштовою/будівельною адресою: м.Одеса, вул. Овідіопольська дорога,3.
15.12.2017 року за наслідками проведеної позапланової перевірки було складено Акт позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса КП «міжнародний аеропорт Одеса».
13.02.2018 року в.о. першого заступника Голови Державіаслужби було винесені рішення №76,77,85 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: м.Одеса, вул. Овідіопольська дорога,3, що здійснюється на замовлення Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення забудовником ТОВ "СТІКОН", які виконуються відповідачами по справі в порушення вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вони наполягають на задоволенні їх позовних вимог, вважають будівництво за адресою: м.Одеса, вул. Овідіопольська дорога,3 самочинним та таким, що підлягає знесенню та приведення у первісний стан.
Разом з тим представник позивача не заперечував, що на виконання будівельних робіт відповідачу надавався дозвіл на підставі розробленої та затвердженої проектної документації на будівництво об'єкту.
Проте останній наголосив на тому, що даний дозвіл був виданий без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що за вищевказаних обставин позовна заява не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Так аналізуючи приписи ст. 2 КАС України, суд виходить із наступного:
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року N 877-V (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 1 якого державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Разом з тим, як було встановлено у судовому засіданні, Державіаслужба не приймає участі у процедурі видачі дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт, містобудівних умов і обмежень, а тому отримання погодження від позивача на видачу дозвільних документів чинним законодавством не передбачено.
Також позивач сам зазначає, що він не є суб'єктом державного-архітектурно-будівельного контролю, не володіє інформацією щодо дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт, містобудівних умов і обмежень, а тому суд дійшов висновку, що жодного механізму погодження будівництва органами державного-архітектурно-будівельного контролю з Державіаслужбою нормами чинного законодавства не передбачено.
За таких умов процедура видачі містобудівних умов та обмежень виключає правові передумови для врахування відповідним органом державного-архітектурно-будівельного контролю обмежень, пов'язаних з розміщенням об'єкта в межах приаеродромної території, адже не передбачено механізму отримання на цьому етапі визначеного у Порядку погодження місця розташування та висоти об'єктів на приаеродромних територіях та об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації №721 від 30.11.2012 року погодження Державіаслужби та підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень у випадку їх ненадання.
Проте, враховуючи відсутність правового обов'язку та відповідного механізму здійснення органом державного-архітектурно-будівельного контролю погодження об'єкта будівництва саме з позивачем суперечить положенням законодавства.
Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вимагає припинення будівництва, а також скасування містобудівних умов та обмежень, а також дозволу про початок виконання будівельних робіт, знесення самочинно збудованого об'єкту та приведення у первісний стан.
Так відповідно до ч.10 ст. 69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні і фізичні особи незалежно від форм власності, які допустили порушення порядку діяльності зазначеної у ч. 2 ст. 69 Повітряного кодексу України, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов'язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність зазначену у ч. 2 цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.
Також п.3 ч.1 ст. 127 Повітряного кодексу України передбачено фінансову санкцію у вигляді штрафу за здійснення на приаеродромній території діяльності , визначеної ч. 2 ст. 69 цього Кодексу, без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації у розмірі від двох до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Однак з аналізу вищевказаних норм суд дійшов висновку, що ані нормами законодавства, що регулює порядок погодження об'єктів, ані положенням, що визначає Порядок скасування актів суб'єктів владних повноважень, не передбачено скасування містобудівних умов і обмежень та документів, що дають право на виконання будівельних робіт з підстав такого непогодження.
При цьому відповідно до ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Також згідно із ч. 1, ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Так у судовому засідання було встановлено, що на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, замовником будівництва - Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт - щодо об'єкту будівництва, який розташовано за адресою: м.Одеса, вул. Овідіопольська дорога,3.
А тому на думку суду відсутність погодження з боку позивача на будівництво даного об'єкту не свідчить що даний об'єкт є самочинним будівництвом та не може бути головним чинником для його знесення, оскільки наявність сукупності чинників визначених ч.1 ст. 376 ЦК України може бути достатньою підставою для застосування положень ч.7 ст. 376 ЦК України.
До того ж позивачем у судовому засіданні не було наведено жодних доводів, які б свідчили про реальну невідповідність будівництва групам критеріїв, за умови виконання яких забезпечується прийнятний рівень аеронавігації та мінімальний ризик заподіяння шкоди землі безпеки польотів, що є підставою для скликання спеціальної комісії та можливого рішення щодо відмови у наданні погодження.
Крім того, відповідно до ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
2. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
3. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
4. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
5. Якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині.
6. У випадках, визначених у частинах третій - п'ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
З аналізу вищевказаної норми вбачається, що у суду відсутні повноваження щодо втручання у господарську діяльність суб'єктів господарювання шляхом зобов'язання виконати рішення суб'єктів владних повноважень.
При цьому винесення рішення судом у спосіб не передбачений нормами даної статті може буте кваліфіковано у майбутньому як винесення завідомо неправосудного рішення.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, виконання якого напряму пов'язано з встановлення судом у справі об'єктивної істини, яка може бути досягнута тільки за умови підтвердження особами, які беруть участь у справі своїх вимог чи заперечень шляхом надання визначених КАС України комплексу фактичних даних (доказів, засобів доказування), які повинні відповідати обставинам саме цієї справи і бути правомірними та здійснення ними активної діяльності щодо доведення перед судом їх пріоритету над доказами, наданими іншою стороною. Обов'язковість подання доказів та здійснення процесу доказування відображається в принципі змагальності, закріпленому в КАС України, який є одним із необхідним елементів для здійснення ефективного судового захисту.
Так відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим суд дійшов висновку, що представником позивача не було надано до суду достатніх доказів та не було доведено перед судом їх переконливості, а з наданих представником позивача доказів суд не може зробити висновок про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.,ч. 1,3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 2, 12, 72-74, 76-77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Відмовити у повному обсязі в задоволенні позовної заяви Державної авіаційної служби України до Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІКОН", Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про зобов'язання виконати рішення, визнання протиправними бездіяльність та дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст Рішення виготовлений та підписаний суддею 20.05.2019 року.
Суддя О.Г.Гусев
.