Дата документу 15.05.2019 Справа № 330/2511/17
Єдиний унікальний № 330/2511/17 Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В.
провадження № 22-ц/807/1778/19 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
15 травня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Кочеткової І.В.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування,-
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була рідною матір'ю її чоловіка. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку загальною площею 0,0800 га для індивідуального житлового будівництва, розташовану за тією ж адресою. На день смерті ОСОБА_5 разом з нею постійно проживав її син - ОСОБА_6 , який до спливу шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_5 помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, ОСОБА_6 після смерті своєї матері спадщину фактично прийняв, однак право власності на неї не оформив. Після його смерті вона як спадкоємиця першої черги звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 12.07.2017 року вона звернулася до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка, однак нотаріусом їй було відмовлено, оскільки правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку на ім'я її чоловіка не мається.
Посилаючись на вказані обставини, позивач вказувала про відсутність можливості захистити своє право у позасудовому порядку на отримання у власність спадкового майна, тому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0800 га, розташовану за тією ж адресою.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2018 року позов задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 на:
- житловий будинок А-1 загальною площею 46,5 кв.м, житловою площею 28.4 кв.м, сарай Б-1 площею 41,5 кв.м, сарай В-1 площею 11,2 кв.м, вбиральню Г, огорожу АДРЕСА_2 1, розташовані по АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку загальною площею 0,0800 гектарів для індивідуального житлового будівництва, розташовану по АДРЕСА_1 , відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 19 жовтня 2011 року, кадастровий номер НОМЕР_2 .
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги, визнавши за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на 1/3 частину житлового будинку та на 1/3 частину земельної ділянки, оскільки він від своє частки у спадщині не відмовлявся.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Застрожнікової К.С., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 (а.с. 6).
ОСОБА_5 у відповідності до договору дарування від 23.12.1969 року та державного акту про право власності на земельну ділянку від 19.10.2011 року (а.с. 7-8), належали житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0800 га, розташовані по АДРЕСА_1 .
Згідно із свідоцтвом про народження, сином ОСОБА_5 був ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 9).
З копії спадкової справи, витребуваної судом, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , спадкоємцями за законом були ще дві дочки померлої: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с. 25-58).
За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 13.06.2012р, яким заповіла все своє майно сину ОСОБА_6 (а.с. 54),.
На день смерті ОСОБА_5 її син ОСОБА_6 мешкав разом із нею по АДРЕСА_1 , тому згідно з положеннями ст. 1268 ЦКУ вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері.
Правовстановлюючі документи на своє ім'я на спадкове майно ОСОБА_6 отримати не встиг, оскільки до спливу шестимісячного строку з дня смерті своєї матері помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 ( а.с. 61).
Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги були його дружина ОСОБА_2 та двоє його дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 59-77).
Всі спадкоємці протягом шестимісячного строку подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6
Задовольняючи позов ОСОБА_2 повністю, суд виходив із того, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визнали позов, надавши відповідні заяви, та таке визнання позову було прийнято судом, і на підставі цього суд визнав право власності за позивачем не все спадкове майно.
До спливу річного строку з дня постановлення вказаного рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення постановлено судом з порушенням норм процесуального права, зокрема, він не отримував із суду ані позовної заяви, ані уточненого позову, ані жодної судової повістки, тому суд не міг брати до уваги його заяву про визнання позову, оскільки не роз'яснив наслідки такої процесуальної дії та не перевірив, чи не суперечить таке визнання позову закону і не порушує охоронювані законом права та інтереси будь-яких осіб.
Перевіривши вказані доводи, колегія визнає їх підтвердженими матеріалами справи, а відтак обгрунтованими з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 первісно пред'явила позов до Якимівської сільської ради Якимівського району Запорізької області ( а.с. 2).
28 грудня 2017р. представником позивача ОСОБА_8 подано клопотання про заміну відповідача на спадкоємців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ( а.с. 83).
Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 12 січня 2018р. клопотання задоволено - замінено відповідача в особі Якимівської сільської ради на спадкоємців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ( а.с. 87).
В ухвалі зазначено, що копію цієї ухали разом з копією позовної заяви слід направити залученим відповідачам, а адресою відповідача ОСОБА_1 зазначено буд АДРЕСА_3 , на яку і було відправлено вищезазначені процесуальні документи ( а.с. 91).
Проте направлена на цю адресу відповідачу ОСОБА_1 копія позовної заяви та ухвала повернулись без вручення ( а.с. 95).
Попри це, 30 січня 2018р. ОСОБА_1 . направляє заяву про визнання позову ОСОБА_2 , у якій вказав, що з позовною заявою ознайомлений ( а.с. 101).
Написання цієї заяви ним особисто ОСОБА_1 не заперечує в своїй апеляційній скарзі, зазначаючи, що позивач ОСОБА_2 пояснила йому, що визнає право власності в судовому порядку лише на свою 1/3 частку у спадковому майні, проти чого він дійсно не заперечує.
Також вказує, що, оскільки в подальшому він не отримував з суду будь-якої кореспонденції, судових повісток, та копії рішення суду, то йому було невідомо про результати розгляду позову ОСОБА_1 , доки йому не стало відомо, що матір видала на ім'я сестри довіреність про право розпорядження усім спадковим будинком по АДРЕСА_1 , у якому він мешкає із своєю родиною.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, з яких вбачається, що судом більше не направлялось йому жодної судової повістки, а уточнена заява, спрямована за адресою: АДРЕСА_3 повернулась без вручення, оскільки він уже в цей час мешкав у спадковому будинку ( а.с. 120).
Отже, спір було вирішено за відсутності відповідача ОСОБА_1 , який не отримав жодної судової повістки про судові засідання, призначені у цій справі.
Відповідно до положень п. 3 ч. 3 статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є розгляд судом справи за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином по дату, час та місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином, наявні підстави для обов'язкового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.
При цьому, з урахуванням доводів апеляційної скарги про те, що позовну заяву та уточнену позовну заяву ОСОБА_1 не отримував, що підтверджується матеріалами справи, а заяву про визнання позову подав лише тому, що ОСОБА_2 пояснила, що за позовом визнає право власності тільки на свою частку у спадковому майні, колегія не може прийняти визнання позову відповідачем ОСОБА_1
Крім того, при визнанні позову та покладення цього факту в обґрунтування своїх висновків, судом порушені норми процесуального права.
Так, відповідно до ч. 2 статті 206 ЦПК України, до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях.
Між тим, суд прийняв визнання позову відповідачем без участі його самого, а тому не виконав вимоги ч. 2 статті 206 ЦПК України, не роз'яснивши останньому наслідки визнання позову, про обізнаність з яким в заяві ОСОБА_1 не зазначено.
У відповідності до ч. 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Беручи до уваги заяву ОСОБА_1 про визнання позову та приймаючи на цій підставі рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , суд не перевірив, чи не суперечить це закону та чи не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Але колегія вважає, що, крім інших процесуальних порушень, маються також порушення закону та права самого ОСОБА_1
Так, відповідно до положень ч. 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; а ч. 5 цієї норми визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття.
За вимогами ст.ст. 1269, 1270, 1273 ЦК України як прийняття спадщини, так і відмова від її прийняття мають бути вчинені спадкоємцем протягом шестимісячного строку з дня її відкриття. Також спадкоємці не позбавлені права у відповідності до вимог ст. 1274 ЦК України відмовитись від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців.
Відповідно до ч. 1 статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, але згідно з ч. 3 цієї норми спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Зі спадкової справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_4 протягом шестимісячного строку подали заяви про прийняття спадщини після смерті батька, але жоден з них не відмовився від спадщини ані взагалі, ані на користь своєї матері ОСОБА_2 - позивача у цій справі, а також не мається між спадкоємцями і нотаріально посвідченої угоди про зміну розміру часток у спадковому майні.
А тому у суду не було підстав для прийняття визнання позову відповідачами, оскільки таке визнання позову суперечить положенням вищенаведених норм матеріального права, якими врегульовано порядок відмови від спадщини на користь іншого спадкоємця, та який не було дотримано відповідачами, а тому суд сам не міг позбавляти їх спадщини, навіть за умови подання заяв про погодження з позовом.
Зважаючи на все вищенаведене, колегія скасовує ухвалене у справі рішення в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на 2/3 частки спадкового майна, оскільки у відповідності до ч. 1 статті 1278 ЦК України кожному із спадкоємців належить по 1/3 частці, а тому і остання має права лише на 1/3 частку у спадковому майні.
Одночасно зі скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, відповідач ОСОБА_1 просить допустити поворот виконання скасованого рішення, оскільки ОСОБА_2 вже здійснила реєстрацію за собою права власності на спадкове майно.
Відповідно до ч. 1 статті 444 ЦПК України суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо скасувавши рішення, він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.05.2019р. (на момент розгляду справи апеляційним судом) видно, що ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення зареєструвала за собою право власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , тому слід здійснити поворот виконання рішення суду щодо скасування реєстрації за ОСОБА_2 на 2/3 частини будинку у зв'язку з відмовою в позові в цій частині.
Разом з тим, з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 14.05.2019р. ( на час розгляду справи в апеляційному суді) земельна ділянка по АДРЕСА_1 зареєстрована за померлою ОСОБА_5 , тобто перереєстрація цієї земельної ділянки за позивачем на підставі скасованого рішення суду першої інстанції не відбулось. Тому заява про поворот виконання рішення щодо земельної ділянки задоволенню не підлягає.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2019р. за заявою ОСОБА_1 було накладено арешт на спірний житловий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 7 статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На теперішній час відповідач ОСОБА_1 не просив зняти арешт з майна, та колегія залишає арешт чинним, оскільки відповідачем було повідомлено про наміри ОСОБА_2 розпорядитись будинком.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2018 року у цій справі скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 права власності у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 на 2/3 частки житлового будинку літ. А-1, розташованого по АДРЕСА_1 та 2/3 частини земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, розташованої по АДРЕСА_1 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 19 жовтня 2011 року, кадастровий номер НОМЕР_2 , та ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині.
В решті рішення залишити без змін.
Допустити поворот виконання рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2018р. шляхом скасування реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 2/3 частки житлового будинку літ. А-1, розташованого по АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду першої інстанції - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 травня 2019 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Кочеткова І.В.