Справа № 301/2887/17
Закарпатський апеляційний суд
13.05.2019 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/239/19, за апеляційною скаргою, яку подав адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ,
ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 06 квітня 2019 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 (далі - слідчий) та застосовано щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білки, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, підозрюваного за ч. 1 ст. 263 та ч. 3 ст. 307 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 04.06.2019.
Підозрюваному ОСОБА_6 встановлено заставу - 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 576300 (п'ятсот сімдесят шість тисяч триста) гривень.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 покладено такі обов'язки: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
З матеріалів за клопотанням убачається, що 06 квітня 2019 року до Іршавського районного суду Закарпатської області надійшло погоджене із прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 . У клопотанні слідчий вказує на те, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України кримінальних правопорушень, тобто у незаконному зберіганні психотропних речовин із метою збуту в особливо великих розмірах та незаконному зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, які знаходились у салоні належного йому автомобіля марки «Ленд Ровер», д. н. з. Литовської Республіки НОМЕР_1 , до 26.12.2018, тобто до моменту їх виявлення та вилучення працівниками Іршавського відділення поліції. Посилається на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема, рапортами про вчинення кримінального правопорушення від 26.12.2018, протоколом обшуку від 26.12.2018, висновками експерта від 10.01.2019, 17.01.2019, 21.01.2019 та 22.01.2019, довідкою інспектора з обігу зброї від 13.03.2019. Зазначає, що за вчинення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років із конфіскацією майна, а за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який відноситься до категорії тяжких, покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, що у свою чергу свідчить про те, що, перебуваючи на волі та, не маючи місця роботи, ОСОБА_6 може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, у зв'язку із чим, особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними для запобігання цим ризикам, а тому, незастосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не забезпечить виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства та забезпечення судового розгляду провадження. Просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
В ухвалі слідчого судді вказується на те, що надані органом досудового розслідування докази доводять обставини, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України кримінальних правопорушень, що у разі визнання ОСОБА_6 винним у їх вчиненні, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, у зв'язку із чим, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказується у клопотанні слідчого, що у свою чергу свідчить про те, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, можуть бути недостатньо ефективними для запобігання цим ризикам. Разом із тим, врахувавши вимоги передбачені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість визначення застави - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка на думку слідчого судді, буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки винесена без урахування дійсних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що слідчий суддя не врахував те, що ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень і в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт повідомлення ОСОБА_6 про підозру. Зазначає, що надані слідчому судді в ході розгляду клопотання документи відрізняються від тих, які долучені до клопотання та надані стороні захисту, а саме, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який наданий слідчому судді, не ідентичний тому, який наданий стороні захисту, і при цьому, стороні захисту не надано повного тексту повідомлення про підозру з відмітками про його вручення, що у свою чергу свідчить про грубе порушення вимог ст. 184 КПК України та прав ОСОБА_6 , оскільки на час розгляду клопотання сторона захисту позбавлена можливості належно оцінити обставини та докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовує необхідність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, що також свідчить про грубе порушення слідчим суддею принципів, передбачених ст. ст. 9, 10, 12, 20, 21, 22 КПК України. Також посилається на те, що слідчий суддя порушив і вимоги передбачені ст. 193 КПК України, оскільки не роз'яснив ОСОБА_6 права та не надав можливості висловити свою позицію й надати будь-які пояснення чи заявити клопотання. Крім того, стверджує, що слідчий суддя, встановивши, що ОСОБА_6 не має постійного джерела прибутку та будь-якого майна у володінні, і є раніше не судимим, визначив розмір застави, який є занадто непомірним для нього, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України. Разом із тим, вважає, що слідчий суддя залишив поза увагою позиції ЄСПЛ (рішення у справах «Хайретдінов проти України», «Лабіта проти Італії», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Бойченко проти Молдови», «Белевитський проти Росії», «Харченко проти України»), які ставлять сторону обвинувачення в положення, коли необхідно дійсно доводити ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а не лише констатувати їх, що у свою чергу є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При цьому, зазначає, що щодо ОСОБА_6 вже обраний запобіжний захід у вигляді застави, умови якого він не порушує та сумлінно виконує, що також не було взято до уваги слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого та прийнятті оскаржуваної ухвали. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання задовольнити частково, застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з обов'язком не залишати місце фактичного проживання з 21 год. до 06 год. для можливості працювати та утримувати родину, а також покласти на нього інші обов'язки, передбачені ст. 181 КПК України.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який судове рішення вважає законним та обґрунтованим і просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає до скасування.
Колегія суддів вважає, що затримання та тримання особи під вартою мають бути законними, з точки зору як матеріального, так і процесуального права. Європейський суд з прав людини ( ЄСПЛ) констатував, що Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства, водночас вимагаючи також, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5 Європейської Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), яка полягає в захисті людини від свавілля.
Підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є: а)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; б) наявність конкретних фактичних та правових підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до вимог ст. 178 цього ж Кодексу при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а відповідно до ст. 183 цього Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор під час розгляду клопотання про застосування цього запобіжного заходу доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини другої статті 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а відповідно до частини третьої статті 176 цього Кодексу слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Слідчий суддя вирішуючи питання про взяття під варту, перш за все має вирішити питання, чи існують підстави для “ розумної підозри ” щодо причетності підозрюваного до злочину.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність взяття особи під варту, про продовження строків тримання особи під вартою покладений на органи досудового слідства, - ініціаторів клопотань і, зокрема, прокурора.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
З ухвали слідчого судді вбачається, що під час розгляду клопотання участь у його розгляді приймали як підозрюваний ОСОБА_6 , так і його захисник - адвокат ОСОБА_7 , що свідчить про дотримання слідчим суддею вимог передбачених ст. 193 КПК України. Між тим, в ухвалі слідчого судді не вказується на те, що у розгляді клопотання щодо підозрюваного ОСОБА_6 приймав участь його захисник - адвокат ОСОБА_7 .
Перевіривши доводи апеляційної скарги, викладені в судовому рішенні висновки, колегія суддів зазначає, що в обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на те, що надані органом досудового розслідування докази доводять обставини, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України кримінальних правопорушень, а також на те, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказується у клопотанні. Крім того, слідчий суддя послався на те, що у разі визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні злочинів, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років. З урахуванням наведеного, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, можуть бути недостатньо ефективними для запобігання наведеним у клопотанні ризикам.
Колегія суддів, дослідивши приєднані до клопотання докази, надані прокурором матеріали кримінального провадження, вважає, що висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри, про доведеність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та суперечать положенням ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також рішенням Європейського суду з прав людини, постановленим у справах «Хайретдінов проти України», «Лабіта проти Італії», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Бойченко проти Молдови», «Белевитський проти Росії», «Харченко проти України»).
Так, з ухвали слідчого судді не вбачається, які саме приєднані до клопотання докази доводять обставини, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України кримінальних правопорушень, а також не вбачається, які саме докази підтверджують обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, в ухвалі слідчого судді не зазначено, які саме ризики, передбачені ст. 177 КПК України, були доведені прокурором під час розгляду клопотання.
Зі змісту клопотання вбачається, що у ньому не міститься будь-яких даних у підтвердження обставин, які свідчать про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків.
Під час розгляду апеляційної скарги прокурор не вказував на наявність будь-яких даних у підтвердження обставин, які свідчать про існування ризиків про те, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може ухилятись від органів досудового розслідування та суду, здійснити спроби незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. У тому числі прокурор не вказував на наявність будь-яких даних у підтвердження обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_6 із часу внесення відомостей про кримінальне правопорушення - 26.12.2018 (час внесення відомостей до ЄРДР), до часу розгляду апеляційної скарги - 13.05.2019, вчиняв спроби впливу на будь-якого зі свідків чи інших учасників кримінального провадження; у період з 26.12.2018 до 05.04.2019 (час затримання по підозрі у скоєнні злочинів), з метою уникнення від кримінальної відповідальності, ухилявся від органів досудового розслідування та суду, перешкоджав встановленню істини в кримінальному провадженні. Невизнання підозрюваним вини у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України, відмову ОСОБА_6 від давання показань з посиланням на положення ст. 63 Конституції України, колегія суддів вважає способом захисту підозрюваного від висунутого йому обвинувачення.
Під час розгляду апеляційної скарги прокурор не заперечував, що відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду від 14.01.2019 щодо підозрюваного за ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140960 гривень, що визначена судом застава була внесена і відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
З копії ухвали Закарпатського апеляційного суду від 14.01.2019 вбачається, що щодо підозрюваного за ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140960 гривень.
Крім того, під час розгляду апеляційної скарги прокурор не посилався на наявність обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, порушував встановлені йому обов'язки, не з'являвся до слідчого, прокурора чи суду, незаконно впливав на будь-кого зі свідків та інших учасників кримінальних проваджень, перешкоджав встановленню істини в кримінальних провадженнях.
З матеріалів приєднаних до клопотання також вбачається, що щодо підозрюваного за ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_6 . 26.12.2018 слідчим ОСОБА_8 складено обвинувальний акт, такий затверджено прокурором ОСОБА_9 , тобто прийнято процесуальне рішення одними і тими ж посадовими особами, які приймали участь у розслідуванні та процесуальному керівництві у кримінальних провадженнях і за обставинами скоєння злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, прокурор, підозрюваний ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 підтвердили, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за обставинами скоєння злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України завершено, що стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування і 12.04.2019 надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про недоведеність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказується у клопотанні, визнаються такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що підозра ОСОБА_6 є необґрунтованою, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у підтвердження висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 слідчий у клопотанні посилається на рапорти поліцейських про вчинення кримінальних правопорушень від 26.12.2018, протокол обшуку від 26.12.2018, висновки експерта від 10.01.2019, 17.01.2019, 21.01.2019 та 22.01.2019, довідку інспектора з обігу зброї від 13.03.2019.
Слідчий суддя, визнавши, що підозра ОСОБА_6 є обґрунтованою, не дав будь-яку оцінку вказаним доказам; не вмотивував висновок про обґрунтованість підозри.
Оцінюючи приєднані до клопотання докази, колегія суддів також зазначає наступне.
Старшим слідчим СВ Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 14.03.2019 винесено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у скоєнні передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 3 ст. 307 КК України кримінальних правопорушень.
Дослідивши приєднані до клопотання копії рапортів поліцейських про вчинення кримінальних правопорушень від 26.12.2018, протокол обшуку від 26.12.2018, висновки експерта від 10.01.2019, 17.01.2019, 21.01.2019 та 22.01.2019, довідку інспектора з обігу зброї від 13.03.2019, колегія суддів вважає, що такі не містять будь-яких відомостей про те, що вилучені психотропна речовина незаконно зберігалась в особливо великих розмірах з метою збуту, а вогнепальна зброя та боєприпаси без передбаченого законом дозволу, саме підозрюваним ОСОБА_6 ..
Крім цього, колегія суддів, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про те, що такі не містять будь-яких доказів про належність автомобіля марки «Ленд Ровер», д. н. з. Литовської Республіки НОМЕР_1 , саме підозрюваному ОСОБА_6 , що лише підозрюваний користувався транспортним засобом.
Матеріали кримінального провадження також не містять будь-яких доказів про те, що саме підозрюваним ОСОБА_6 транспортний засіб був ввезений на митну територію України, або іншими особами за його дорученням.
Окреме доручення слідчого ОСОБА_8 від 12.03.2019 органу дізнання для з'ясування вказаних вище питань на час завершення досудового розслідування не було виконано.
З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Ленд Ровер», д. н. з. Литовської Республіки НОМЕР_1 , до 26.12.2018, до моменту виявлення у ньому вказаних вище предметів та їх вилучення працівниками Іршавського відділення поліції також використовувався свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які за порушення Правил дорожнього руху при керуванні цим автомобілем притягувались до адміністративної відповідальності, відповідно, перший - 22.07.2018, а другий - 22.06.2018.
Крім того, колегія суддів, дослідивши матеріали судового та кримінальних проваджень прийшла до висновку, що такі не містять ухвали слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2018 року, якою дано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 й у автомобілі марки «Ленд Ровер», д. н. з. Литовської Республіки НОМЕР_1 , що породжує сумніви як у законності проведеної слідчої дії, так і доказів отриманих при її проведенні, а також матеріали судового та кримінальних проваджень не містять ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_6 ..
Відсутність ухвали слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2018 року, якою дано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 й у автомобілі марки «Ленд Ровер», д. н. з. Литовської Республіки НОМЕР_1 , не дозволяє прийти до висновку про те, що під час обшуку були знайдені саме ті предмети, дозвіл на відшукання яких надавався.
Посилаючись на вищенаведені докази й даючи їм відповідну оцінку, колегія суддів враховує те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено й матеріали кримінального провадження відкриті стороні захисту для ознайомлення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182).
Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 Конвенції.
Відповідно до практики ЄСПЛ “розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 пар. 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин”.
Вимога розумної підозри містить у собі два питання. Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Друге - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.
Колегія суддів враховує, що стандарт переконання “розумна підозра” достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт “поза розумним сумнівом”, який вимагається для кримінального засудження.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов'язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість.
При прийнятті судового рішення враховуються положення, які містяться у ст. 176 КПК України, відповідно до яких до підозрюваного, обвинуваченого може бути застосовано тільки один запобіжний захід, а не декілька одночасно, п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, а також тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 .. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього будь - якого запобіжного заходу, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
Крім того, колегія суддів зазначає, що, подаючи клопотання про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий не врахував вимоги ст. 178 КПК України, зокрема, не враховував дані про особу підозрюваного: його вік та стан здоров'я; наявність родини та утриманців; репутацію; майновий стан підозрюваного та наявність судимостей.
Враховуючи наведене вище, те, що підозра ОСОБА_6 породжує сумніви в її обґрунтованості, колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо нього будь-якого запобіжного заходу, у тому числі запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, про який вказується в апеляційній скарзі або найбільш м'якого за видом - у вигляді особистого зобов'язання.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 будь-якого запобіжного заходу, колегія суддів враховує також положення ст. 2 КПК України у частині завдань кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім того, колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження зазначає, що посадова особа органа досудового розслідування (слідчий) не засвідчила копії приєднаних до клопотання доказів на відповідність їх оригіналам, а прокурор погоджуючи клопотання на ці недоліки уваги не звернув.
На підставі вищенаведеного, ухвала слідчого судді як незаконна та необґрунтована підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України нової.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, яку подав адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню; ухвала слідчого судді - скасуванню, а клопотання старшого слідчого СВ Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного за ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
При розгляді апеляційних скарг, колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, сприяла учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б підтверджували доводи клопотання про необхідність взяття підозрюваного під варту.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 06 квітня 2019 року, якою щодо підозрюваного за ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 576300 гривень, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України кримінальних правопорушень ОСОБА_6 - відмовити.
Підозрюваного ОСОБА_6 негайно звільнити з-під варти.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: