Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 травня 2019 р. № 520/2187/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, вул. Повітрофлотський, 6, код 00034022), ІНФОРМАЦІЯ_1 (61052, м.Харків, вул. Коцарська, 56, код НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд :
- визнати протиправним та скасувати п. 20 протокол №2 від 18.01.2019р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014р.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;
- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.01.2019 року № 2, п.20 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 не надано до пакету документів документ, що свідчить про причини та обставини поранення та позивач був звільнений з Прикордонних військ КДБ СРСР є протиправним та суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідач, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 , у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що пунктом 4.6, 4.7 Наказу МО України від 14.08.2014 року № 530 та п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого ПКМ України від 25.12.2013 року № 975 передбачено, що при зверненні до уповноваженого органу для виплати одноразової грошової допомоги особа зобов'язана надати документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, з огляду на викладене просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач, представник Міністерства оборони України, надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позивачем на момент зверненні для вирішення питання про отримання одноразової грошової допомоги надано неповний пакет необхідних документів, які є суттєвими та визначальними, за відсутності яких неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а тому Мінборони відповідно до норм чинного законодавства не може виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки МО СРСР не здійснював розрахунків при звільненні позивача з військової служби, Міністерство оборони України не є правонаступником прикордонних військ КДБ СРСР, через що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу з 02.11.1981 по 27.02.1984 р.р.в Прикордонних військах КДБ СРСР.
Позивачу на підставі довідки МСЕК серії 12 ААА № 118234 від 27.01.2016 року встановлено 3 групу інвалідності внаслідок травми, контузії і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з 27.06.2016 року та підтверджено 3 групу інвалідності з 01.02.2017 на підставі довідки МСЕК серії 12 ААА № 118848 від 01.02.2017 року.
Позивач 28.02.2018 року звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідачем листом № 1270/ВЗС від 03.05.2018 повідомлено позивача про те, що законних підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги не має, оскільки:
- позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР;
- надати підтверджуючі документи, передбачені пунктом 11 Порядку, що свідчить про причини обставини поранення ( контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язано із вчинення особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення тілесного ушкодження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року по адміністративній справі № 820/3901/18 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 08166355) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає в не поданні у 15- денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку про виплату позивачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги ...” та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок (вул.Коцарська, буд.56, м.Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...” та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.01.2019 року № 2 п. 20 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 проходив службу у Прикордонних військах КДБ СРСР та не подав документ про причини та обставини поранення.
Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам та доводам сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так при розгляді адміністративної справи № 820/3901/18 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату, судом встановлено, що позивачем поданий повний пакет документів відповідно до п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013, в тому числі і документи, що свідчать про обставини поранень.
Крім того встановлено, що обов'язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності внаслідок поранення, контузії та наступних захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на МО України.
Вказане рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2018р. набрало законної сили 27.09.2018р., на час прийняття рішення відповідачем про відмову в призначення одноразової допомоги та розгляду даної справи є чинним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оформлене п. 20 протоколу №2 від 18.01.2019р. не врахував вказаних обставин, що мали значення для його прийняття, отже дане рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно направити висновок та документи щодо ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України, як способі відновлення порушеного права позивача, суд зауважує наступне.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Так суд, задовольняючи позов в частині скасування спірного рішення Міністерства оборони України, з метою дотримання процедури, встановленої Порядком, виходячи з пов'язаності позовних вимог, зобов'язує ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014р., суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
За таких обставин, з врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 20 протоколу № 2 від 18.01.2019 року; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.
Крім того, з урахуванням вказаного, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи надані ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" з урахуванням висновків суду.
Також, позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 1ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст.ст. 2,3,14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень, ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України щодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, вул. Повітрофлотський, 6, код 00034022), ІНФОРМАЦІЯ_1 (61052, м.Харків, вул. Коцарська, 56, код НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 20 протоколу № 2 від 18.01.2019 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити висновок та документи до нього ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи надані ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" з урахуванням висновків суду по даній справі.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.