Провадження № 274/6135/18
УХВАЛА Провадження № 1-в/0274/126/19
17.05.2019 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника адміністрації ОСОБА_4 , представника ДУ "Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в Житомирській області ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за заявою про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сквира Київської області, мешканця АДРЕСА_1 , до засудження раніше судимого: 1) 04.12.08 за ст.ст. 185 ч. 3, 289 ч. 2, 69, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі; 2) 26.04.13 за ст.ст. 185 ч. 2, 69 КК України на 2 місяці арешту,
ОСОБА_6 засуджений 22 квітня 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його індивідуальною власністю, за винятком житла, в дохід держави. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.05.16 зараховано в строк покарання період попереднього ув'язнення з 23.07.13 до 10.09.14.
Початок строку відбування покарання: 23.07.13; кінець строку: 04.06.20
Засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії (№ 70) та клопоче про звільнення його від відбування покарання за хворобою, у зв'язку із наявністю у нього ряду тяжких невиліковних захворювань. В судовому засіданні свою заяву засуджений підтримав, вказав, що у нього є захворювання, на підставі яких його потрібно звільнити, дійсно відмовляється їхати до іншої виправної колонії, так як за станом свого здоров'я не доїде.
Представник ЦОЗ в судовому засіданні вказав, що відповідно до існуючих на даний час матеріалів відсутні підстави для застосування ст. 84 КК України. Дійсно засуджений на даний час має тяжкі невиліковні захворювання, які можуть слугувати підставою для звільнення, але для підтвердження наявності цих захворювань потрібно повторне направлення засудженого до профільної лікарні при виправній колонії, а засуджений відмовляється їхати до такої лікарні, з останнього виїзду до такої лікарні засуджений повернувся без висновку СЛК, так як відмовився проходити лікування. Оскільки на даний час такого висновку немає, заява засудженого не може бути задоволена.
Представник адміністрації охарактеризував засудженого з негативної сторони, заперечив проти задоволення заяви за відсутності висновку ЛК.
Прокурор в судовому засіданні також заперечив проти задоволення заяви засудженого у зв'язку з відсутністю висновку лікарсько-консультативної комісії, яким би підтверджувались захворювання засудженого.
Вислухавши учасників, дослідивши матеріали провадження, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви засудженого.
Так, згідно з ч. 2 ст. 84 КК України може бути звільнена від подальшого відбування покарання особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу (крім психічної) хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання.
В той же час наявність тяжкої хвороби, що перешкоджає подальшому відбуттю покарання відповідно до КВК України, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України № 1348/5/572 від 15.08.14 (далі - Порядок), має бути підтверджено висновком лікарсько-консультативної комісії ДКВС (розділ VІ). При цьому у п. 2 розділу VІ Порядку визначено, що медичний огляд таких хворих проводиться комісією після обов'язкового лікування і ретельного обстеження хворого в стаціонарних умовах закладів охорони здоров'я ДКВС або закладів охорони здоров'я державної або комунальної форм власності з урахуванням результатів його медичного обстеження, проведеного лікування та заключного діагнозу.
Отже, враховуючи визначену чинним законодавством необхідність обов'язкового лікування і ретельного обстеження засудженого в стаціонарних умовах для надання висновку комісії, що є підставою для вирішення питання про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою, і в той же час відсутності цієї підставі у випадку ОСОБА_6 , його заява задоволенню не підлягає.
Доводи засудженого про допущені порушення адміністрації установи при направленні його на лікування виходять за межі судового розгляду, засуджений (та його захисник за наявності) мають право звернутись для перевірки вказаних доводів до прокуратури або вищестоящих органів ДКВС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 84 КК України, статтями 152, 154 КВК України, статтями 372, 537, 539 КПК України, суд
заяву засудженого ОСОБА_6 про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою - залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 діб з дня її оголошення, а засудженим - в той же строк з дня отримання ним копії ухвали.
Головуючий - суддя ОСОБА_1