Справа № 500/2/19
07 травня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Фесюк Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 грудня 2018 року позивачем отримано від Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі відповідача) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 р. №Ф12432-25 із зазначенням боргу по ЄСВ в сумі 17064,42 грн.
Позивач вважає, що дана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 р. №Ф12432-25 із зазначенням боргу по ЄСВ в сумі 17064,42 грн. не відповідає нормам чинного законодавства, судовій практиці Європейського суду з прав людини та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 04.01.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
18 січня 2019 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
22 січня 2019 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 14 лютого 2019 року о 10:45 год.
31 січня 2019 року від представника відповідача надійшло на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. А 13.02.2019 позивачем було подано відповідь на відзив в порядку ст.159 КАС України.
Ухвалою суду від 10.04.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 14.03.2019 о 11:45 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі та ознайомленням із поданими документами.
14 березня 2019 року представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 та додаткові пояснення.
14 березня 2019 року суд відклав розгляд справи на 04.04.2019 о 11:00 год., у зв'язку із наданням представнику відповідача часу для долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Ухвалою суду від 04.04.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 07.05.2019 о 11:00 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, з мотивів викладених в позовній заяві, відповіді на відзив від 13.02.2019 та додаткових письмових пояснень.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив в їх задоволенні відмовити, керуючись відзивом на позовну заяву від 31.01.2019 та запереченням на відповідь на відзив від 14.03.2019.
У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Станом на 31.10.2018р. позивач за 3 квартал 2014р. зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 838,85 грн. (враховано сплачені суми) у термін до 20.10.2014 року (мінімальний страховий внесок за місяць у 2014 р. 1218 грн.* 34,7 %= 422,65 грн.), 308,88 грн. штрафу і 97,15 грн. пені, згідно рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №0126611703 від 10.12.2015р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за 2017 рік зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 8448 грн. у термін до 01.05.2018 року (мінімальний страховий внесок за місяць у 2017 р. 3200грн.*22%=704,00 грн.), за 2018 рік - 7371,54 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць у 2018 р. 3723 грн.*22%= 819,06 грн.) терміни сплати такі: за І квартал 2018р. (сплата до 20.04.2018 року) у сумі 2457,18 грн., за II квартал 2018р. (сплата до 20.07.2018 року) у сумі 2457,18 грн., за III квартал 2018р. (сплата до 20.10.2018 року) у сумі 2457,18 грн., однак свій обов'язок платник не виконав.
Згідно з п. 6 частини першої ст. 1 Закону сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, є недоїмкою.
Однак, позивачем станом на 31.10.2018 року не сплачено єдиний внесок у сумі 17064,42 грн., з них 16658,39 грн. - недоїмки, 308,88 грн. - штраф, 97,15 грн,- пеня: за З квартал 2014р. - у сумі 838,85 грн., нараховано як фізичній особі - підприємцю, яка обрали спрощену систему оподаткування та 308,88 грн. штрафу і 97,15 грн. пені згідно рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №0126611703 від 10.12.2015р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за 2017 рік - у сумі 8448 грн. та за 1, 2, 3 квартали 2018 року - 7371,54 грн., нараховано як особі, яка провадять незалежну професійну діяльність-адвокату, за січень 2017р. нараховано 704 грн. як фізичній особі - підприємцю і 25.01.2019р. скасовано нарахування за січень 2017р. -704 грн. Відтак, контролюючий орган на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформував та надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018р. №Ф-12432-25.
13.02.2019 надійшла відповідь на відзив від позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
Як видно із матеріалів справи, що із витягу станом на 10 вересня 2014 року - відомості, зазначені ПФУ в м.Тернополі - різняться із відомостями в повідомленні.
Відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинного до 01 січня 2012 року; далі - Указ № 727/98), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Перелік суб'єктів підприємницької діяльності, до яких не могла застосовуватись спрощена система оподаткування, обліку та звітності, встановлювався в преамбулі та статті 7 Указу № 727/98. Адвокати в цьому переліку були відсутні.
Статтею 6 Указу № 727/98 передбачено, що фізична особа-суб'єкт малого підприємництва, яка сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб. Тобто, ОСОБА_1 законно здійснювалась свою адвокатську діяльність в статусі ФОП.
Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2008 року Ізай Радміла Омелянівна отримала Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, та відповідно до норм чинного станом на 2008 рік законодавства зареєструвала свою діяльність.
Згідно норм Закону України «Про адвокатуру» (втратив чинність на підставі Закону 12), закон не розмежовував чітко визначені форми здійснення адвокатської діяльності. Тому, адвокати в 2008 році здійснювали свою діяльність як самозайняті особи, а з 2009 року як підприємці, або інші юридичні особи.
Як вбачається із Повідомлення Управління Пенсійного фонду у м. Тернополі від 04.12.2008 року, па підставі відомостей із реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивача було повідомлено, що її реєстраційний номер 1918, та розмір страхових внесків 33,2 % - від суми чистого доходу. В кінці 2008 року, адвокатам було дозволено здійснювати підприємницьку діяльність як фізичним особам-підприємцям.
Так, з моменту державної реєстрації як ФОП, позивач звернулась з заявою до податкового органу про припинення діяльності як самозайнятої особи. В той період ще не існувало таких реєстрів як сьогодні, і тому особисто здала заяву спеціалісту податкового органу.
23.02.2009 була проведена державна реєстрація ФОП Ізай ОСОБА_2 за видом господарської діяльності 74.11.1 - Адвокатська діяльність.
Згідно реєстру платників податків - дата виключення з реєстру ФОП ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно наказу ДПА від 22.12.2010 року №979, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа здійснює незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується в органах державної податкової служби як фізична особа - підприємець.
Після публікації в №50 «Юридичного вісника України» за 17-23 грудня 2011 року статті під назвою «Закон і беззаконня-2, або Особливості спрощеного оподаткування-2012 для адвоката», роз'яснено: або самозайнята або ФОП.
29.12.2016 за заявою ОСОБА_1 державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, та ФОП знято з обліку в Головному управлінні регіональної статистики.
Разом з тим, заяву держреєстратору підприємець подає особисто або через свого представника (ст. 18 Закону від 15.05.03 р. № 755-1V «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань», далі - Закон № 755). Форма такої заяви затверджена наказом Мін'юсту від 18.11.16 р. № 3268/5 (форма № 12). Заява повиина бути розглянута протягом 24 годин (ст. 26 Закону № 755). Підприємницька діяльність вважається припиненою з моменту внесення держреєстратором запису про припинення діяльності підприємця до ЄДР.
Згідно ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Із змінами, внесеними згідно із Законами № І702-У1І під 14.10.2014. ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057 № 1404-УІІІ від 02.06.2016. ВВР, 2016, № 30, ст.542 № І79І-УІ1І від 20.12.2016. ВВР, 2017, № 4, ст.42 № 1798-УІІІ від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст.50), Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
19.09.2013 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Адвокатське Бюро Ізай «Право і справедливість», де позивач як адвокат є засновником та керівником, і здійснюю адвокатську діяльність в організаційно-правовій формі - адвокатське бюро. Крім того, доказом форми здійснення ОСОБА_1 адвокатської діяльності - є витяг з реєстру адвокатів Національної асоціації адвокатів України.
22 грудня 2018 року позивач отримала від відповідача Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 12432-25 від 12.11.2018 року.
Як вбачається із вищезазначеної вимоги, відповідачем нараховано: сума боргу - 17064,42 гривень, з них 16658,39 гривень - недоїмка, штраф - 308,88 гривень, пеня 97,15 гривень. Жодних пояснень та розрахунку з приводу нарахувань від Головного управління ДФС у Тернопільській області - позивач не отримала.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України від 19 грудня 1992 року № 2887-XII «Про адвокатуру» (чинного до 15 серпня 2012 року; далі - Закон № 2887-XII) адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
За змістом частини 2 статті 2 Закону № 2887-XII адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
З набранням чинності 15 серпня 2012 року Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) несумісною з діяльністю адвоката визначено роботу на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»; військову або альтернативну (невійськову) службу; нотаріальну діяльність; судово-експертну діяльність (стаття 7).
При цьому частиною 1 статті 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Визначення поняття самозайнятої особи міститься в підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статті 1 Указу № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Перелік суб'єктів підприємницької діяльності, до яких не могла застосовуватись спрощена система оподаткування, обліку та звітності, встановлювався в преамбулі та статті 7 Указу № 727/98. Адвокати в цьому переліку були відсутні.
Статтею 6 Указу № 727/98 передбачено, що фізична особа-суб'єкт малого підприємництва, яка сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.
З 01 січня 2012 року засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу XIV ПК України. Так, згідно з пунктами 291.3, 291.4 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, перебуваючи на третій групі, - це фізичні особи-підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.
Перелік осіб, які не могли бути платниками єдиного податку в 2012 року, наведено в пункті 291.5 статті 291 ПК України. Адвокати в цьому переліку також були відсутні.
Відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, який перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа, а його доходи, отримані від адвокатської діяльності в період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в силу вимог статті 6 Указу № 727/98 та пункту 297.1 статті 297 ПК України звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю. Вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області №Ф-12432-25 від 12 листопада 2018 року про сплату боргу (недоїмки) визнати протиправною та скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 травня 2019 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.