14 травня 2019 р. Справа № 480/926/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,
представника позивача - Друченко Т.В.,
представника відповідача - Савченко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/926/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 28.11.2018 №Ф-6631-54, складеної ГУ ДФС у Сумській області про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розмірі 15787,88грн., винесену стосовно ОСОБА_1 .
Свої вимоги позивач обгрунтовує, що 11.12.2018 отримав вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) у сумі 15787,88 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до якої обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на п і д с т а в і а к т і в пере в і р к и правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається, платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Представник позивача просила суд врахувати, що будь-якої перевірки відносно ОСОБА_1 , як платника податку, органами ДФС у Сумській області не проводилось, акт перевірки не складався. Графа податкової вимоги "підстава прийняття" є незаповненою. Розрахунок заборгованості не складено. А отже, на переконання позивача, податковим органом порушено норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та ПК України.
Ухвалою суду від 25.03.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.04.2019 відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву (а.с.34-37), у якому заперечив проти задоволення позовної заяви, зокрема, зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Перебуває на обліку у ГУДФС у Сумській області як платник єдиного внеску, що обрав спрощену систему оподаткування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-УІ, платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з ч. 4 III розділу Інструкції № 449, базою нарахування єдиного внеску для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-УІ). Згідно з ч. З VI розділом Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Підстава, у відповідності до якої сформована оскаржувана вимога № Ф-6631-54 від 28.11.2018 р., чітко в ній зазначена та виділена, а саме: «на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів». Тому, на переконання відповідача, доводи позовної заяви ОСОБА_1 є необгрунтованими, а позовна заява задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, оцінивши обставини справи дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 13.06.2003 ОСОБА_1 зареєстрований я к фізична особа-підприємець (а.с.39-41).
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон №2464-УІ) регулює правові відноси нарахування і сплати єдиного внеску.
Відповідно до ст.1 Закону України №2464-УІ єдиний внесок на загальнообов"язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов"язкового державного соціального страхування в обов"язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов"язкового державного соціального страхування.
Недоїмка по ЄСВ - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках передбачених цим Законом.
Законом №2464-УІ зазначено вичерпний перелік платників єдиного внеску, зокрема, ч.1. ст.4 Закону №2464-УІ визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність; члени фермерського господарства; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади.
Так, згідно інформаційної системи органу доходів і зборів, ОСОБА_1 у 2017 році, 1-3 кварталі 2018 рокц не сплачував єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.42-43).
Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція №449).
Згідно з ч. З VI розділом Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, з урахуванням наявного боргу по ЄСВ податковим органом 28.11.2018 сформовано податкову вимогу №Ф-6631-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 15787,88 грн. (а.с.9), яку надіслано позивачу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Законодавчим актом, що регулює правові відноси нарахування і сплати єдиного внеску є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-УІ) у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).
Законом № 2464-УІ зазначено вичерпний перелік платників єдиного внеску.
Так в частині першій статті 4 Закону № 2464-УІ зазначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність; члени фермерського господарства; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади.
В Законі № 2464-УІ не передбачено взаємовиключення одного платника іншим, а навпаки, чітко прописані умови нарахування, сплати та подачі звітності по єдиному внеску по кожному окремому з перелічених у частині першій статті 4 Закону № 2464-УІ платнику.
Отже, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. Сплата єдиного внеску у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, єдиний внесок сплачує роботодавець (утримань єдиного внеску із заробітної плати немає).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закон № 2464-УІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-УІ, платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Мінімальний страховий внесок, відповідно до п. 5 ч. 14 ст. 1, це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з ч.4 розділу III Інструкції №449, базою нарахування єдиного внеску для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.
У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464-УІ).
Фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464-УІ у редакції, що діяла до 10.10.2017 року).
Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464-УІ із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 р. №77-УІІІ, у редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-УІІІ).
Відповідно до п. 2 ст. 25 Закону №2464-УІ, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно п. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з ч.3 VI розділом Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з ч.4 VI розділом Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі:
- актів документальних перевірок;
- звітів платника про нарахування єдиного внеску;
- облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів
за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, з аналізу вищенаведених норм діючого законодавства вбачається, що позивач за наявності державної реєстрації фізичної особи-підприємця є платником єдиного внеску і був зобов'язаний у 2017-2018 роках сплачувати єдиний внесок у порядку і строки визначені Законом № 2464 та Інструкцією № 449.
Проте, свій обов'язок платника єдиного внеску виконував не належним чином та у визначені строки єдиний внесок не сплачував.
У зв'язку з цим, В ІС "Податковий блок" в ІКП за Радько Володимиром Вікторовичем по платежу: «Єдиний внесок» (код бюджетної класифікації 71040000) станом на 31.12.2017 значиться сума переплати у розмірі 31,66 грн.; 09.02.2018 року проведено нарахування єдиного внеску за 2017 рік як підприємцю на загальній системі оподаткування, але сплата відсутня. В 2018 році також відбулись нарахування єдиного внеску за 1-3 квартали 2018 року.
Таким чином, станом на 31 жовтня 2018 року у ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 15787,88 грн., що слугувало підставою для було формування та надіслання відповідачу податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 року № Ф-6631-54 на загальну суму 15787,88 грн.
Доводи позивача стосовно того, що обчислення єдиного внеску здійснюється лише на підставі актів перевірки або звітності, що подається платником, є беспідставними, оскільки підставою, у відповідності до якої сформована оскаржувана вимога №Ф-6631-54 від 28.11.2018 р., зазначена у податковій вимозі «на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів» (а.с.9).
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-1V (далі - Закон № 755), фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до положень абзацу 7 ч.1 ст.5 Закону України № 2464-VI, зняття з обліку фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а осіб, які провадять незалежну професійну діяльність - за їхньою заявою, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (ч.4 ст.6 Закону України №2464-VI).
З аналізу вищевикладеного свідчить, що саме на платників єдиного внеску спеціальним законодавством покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Контролюючий орган здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, а також має право застосовувати фінансові санкції, та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність сформованої ним податкової вимоги №Ф-6631-54 від 28.11.2019 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, позивачем не доведено належними та достатніми доказами викладені в позові обставини.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви Радька до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання незаконною та скасування вимоги.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.05.2019 року.
Суддя О.М. Кунець