16 травня 2019 року м. Рівне №460/862/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо не призначення позивачу пенсії по віку згідно з ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнати протиправними;
зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити та виплачувати позивачу пенсію по віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.03.2019.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.05.2019 йому виповниться 55 років та понад 30 років страхового стажу. 19.03.2019 позивач звернувся з заявою до відповідача про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом від 28.03.2019 №Г-121 позивачу відмовлено у призначені пенсії з мотивів не підтвердження факту постійного проживання, так як я працював за межами зони гарантованого добровільного відселення. Позивач зазначає, що особи, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993 мають право вийти раніше на пенсію. Позивач вказує, що проживав в селі Чаква Володимирецького району Рівненської області в період з 22.01.1986 по 10.06.1998. Ця територія відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Тобто станом на 01.01.1993 позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення 6 років 8 місяців. А станом на 10.06.1998 він додатково ще прожив 5 років 5 місяців. Отже позивач вважає, що має право на зниження пенсійного віку на 6 років та має право вийти на пенсію за віком в 54 роки. Позивач зазначає, що відповідачу надавались докази на підтвердження постійного проживання в зоні відселення. Позивач вказує, що Закон не передбачає постійне і безперервне знаходження в зоні гарантованого добровільного відселення. Наявність роботи поза цією зоною не може свідчити, що він не проживав в цій зоні. З наведених підстав, просить задовольнити позовну заяву повністю.
Суд вважає за необхідне замінити неналежного відповідача на належного - Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що користуючись посвідченням постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС позивач не має права на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Стаття 48 КЗпП України передбачає, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно з записами у трудовій книжці у період з 15.01.1986 по 03.02.2003 позивач працював у “Локомотивное депо Здолбунова дорожная железная дорога” (перейменовано на відокремлений підрозділ “Локомотивне депо Здолбунів” державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” код ЄДРПОУ 01070847, відомості про роботу відображені у індивідуальних відомостях на застраховану особу ОСОБА_1 Форма ОК-5). Даний запис у трудовій книжці позивача є підтвердженням того, що у період з 22.01.1986 по 10.06.1998 він постійно перебував за межами зони гарантованого добровільного відселення. Будь - яких інших документів, які би слугували підставою для призначення пенсії у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачем не надано, а тому не підтверджене право для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. Враховуючи наведені обставини, документально не підтверджено факт постійного проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення, тому немає права для призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Враховуючи викладене відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач має статус громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією (а.с.10).
16.05.2018 позивачу виповнилося 54 роки.
19.03.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Листом від 28.03.2019 за №Г-121 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки надані позивачем документи не підтверджують його право на зниження пенсійного віку на 6 років. Так, в листі відповідач зазначив, що з для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було надано наступні документи: копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків, копія трудове книжки НОМЕР_2 , військового квитка про період проходження військове служби, копія диплому про навчання, копія посвідчення громадянина, яки потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) серія Б НОМЕР_3 607061, довідки про період проживання на території, що віднесена до 3 категорії зон гарантованого добровільного відселення №53 від 14.01.2019 та №2587 від 07.04.1993. В довідках, виданих виконкомом Антонівської сільської рад Володимирецького району № 53 від 14.01.2019 та №2587 від 07.04.1993 про період проживання на території, що віднесена до 3 категорії зони гарантованої добровільного відселення зазначено, що ОСОБА_1 проживав з 22.01.1986 по 10.06.1998. Відповідно до записів трудової книжки встановлено, що ОСОБА_1 постійно працював за межами зони гарантованого добровільного відселення з 15.01.1986 по даний час та в довідці, виданій виконкомом Антонівської сілі ради Володимирецького району № 53 від 14.01.2019 про період проживання на території, що віднесена до 3 категорії зони гарантованого добровільного відселення не зазначено, що ОСОБА_1 постійно проживав з 22.01.1986 по 10.06.1998 (а.с.14).
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796).
Згідно з ст.49 Закону №796, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796 визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Так, пунктом другим частини першої вказаної статті передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З аналізу наведеної норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий висновок міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17 та від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону №796, до якої, додав пакет документів, в тому числі, копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків, копію трудове книжки НОМЕР_2 , військового квитка про період проходження військове служби, копія диплому про навчання, копія посвідчення громадянина, яки потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) серія Б № 607061, довідку про період проживання на території, що віднесена до 3 категорії зон гарантованого добровільного відселення №53 від 14.01.2019 та №2587 від 07.04.1993.
В довідках від 07.04.1993 №2587 та від 14.01.2019 №53 зазначено, що ОСОБА_1 постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років у с. Чаква Володимирецького району Рівненської області з 22.01.1986 по 10.06.1998 (а.с.10, 11).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, село Чаква Володимирецького району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, а тому початкова величина зниження пенсійного віку останнього становить 3 роки.
Крім того, матеріалами справи підтверджується проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення понад 10 років.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років.
Посилання відповідача на те, що позивачем не підтверджено одну з обставин необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах згідно з статтею 55 Закону № 796, а саме: період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, з огляду на таке.
Відповідач обґрунтовуючи свою відмову вказує, що відповідно до трудової книжки позивача у період з 15.01.1986 по 03.02.2003 він працював у “Локомотивное депо Здолбунова дорожная железная дорога” (перейменовано на відокремлений підрозділ “Локомотивне депо Здолбунів”). Даний запис у трудовій книжці позивача є підтвердженням того, що у період з 22.01.1986 по 10.06.1998 він постійно перебував за межами зони гарантованого добровільного відселення.
Однак, суд зазначає, що період проживання позивача у зоні добровільного відселення підтверджується довідками сільської ради, які у встановленому порядку не скасовані та на момент розгляду справи є чинними.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.
З огляду на вказане, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання останнього призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону №796 - є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки 54 роки позивачу виповнилося 16.05.2018, а з заявою про призначення пенсії вона звернулася до відповідача 19.03.2019 (тобто, поза межами трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку), тому пенсію позивачу належить призначити з 19.03.2019.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та вказують на неправомірність поведінки відповідача в спірних правовідносинах.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 768,40грн, сплачена відповідно до квитанції від 08.04.2019 №98, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (33001, м. Рівне, вул. Явоницького, 34; код ЄДРПОУ 40373305) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 19 березня 2019 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 768,40грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 16 травня 2019 року.
Суддя Щербаков В.В.