Справа №216/44/19
Провадження№1-кп/216/525/19
25 квітня 2019 року
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, у залі суду, у місті Кривому Розі, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018040630000235 від 28.12.2018 року, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Чернівці, громадянина України, освіта вища, одруженого, раніше не судимого, заступника начальника польового вузла зв'язку Військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , місце дислокації - АДРЕСА_2 , займаючи посаду заступника командира 3 реактивної артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення реактивного артилерійського дивізіону, діючи в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини та виконувати обов'язки військової служби, у порушення вимог ст.ст.11-12, 49, 115-116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24 березня 1999 року, умов укладеного контракту, о 08.00 год., 05 листопада 2018 року, не з'явився вчасно на службу до Військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, командуванню про своє неприбуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, та незаконно перебував за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для з'явлення на військову службу, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
19 листопада 2018 року, близько о 08.00 год., тобто більше ніж десять діб, але не більше місяця, усвідомлюючи протиправність та помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 добровільно та з власної ініціативи прибув до Військової частини НОМЕР_1 , заявивши про себе.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.407 КК України, за ознаками: нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем військової служби за контрактом.
Під час стадії судового розгляду, 23.04.2019 року, між прокурором військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності його адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, за умови якої обвинуваченому ОСОБА_4 29.12.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, він беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Враховуючи ступінь та характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, з'явлення із зізнанням, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, на час укладення угоди продовжує проходити військову службу, має відзнаку від Міністра оборони України «20 років бездоганної служби у Збройних Силах України», тобто наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, сторони узгодили, що у даному випадку необхідно перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст.407 КК України, та призначити обвинуваченому покарання, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів громадян, тобто 3 400 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що наслідком укладання та затвердження даної угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, підстави та порядок оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному та касаційному порядку підозрюваному роз'яснені та зрозумілі.
Так, у відповідності до приписів частини 2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів (п.1 ч.4 ст.469 КПК України). Угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч.5 ст.469 КПК України).
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що дійсно скоїв даний злочин. З прокурором уклав угоду про визнання винуватості, яку він підтримує та просить затвердити. Йому зрозуміло, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення: мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені КПК України йому зрозумілі, так само як і характер обвинувачення та вид покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом. Просив суд затвердити угоду.
Прокурор та захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , кожен окремо, просили суд затвердити угоду про визнання винуватості з покаранням, яке визначено під час її укладання.
Перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що угода підлягає затвердженню, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що угода укладена добровільно, без будь-якого примусу чи погроз; її умови не суперечать вимогам Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України; правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена правильно; матеріали кримінального провадженням доводять фактичні обставини визнання винуватості обвинуваченого; обвинувачений підозрюється у вчинені тяжкого злочину; вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, характеризується за місцем проходження служби позитивно (том 1 а.пров.31).
Жодної з підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який уперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, на час укладення угоди продовжує проходити військову службу, позитивно характеризується за місцем проходження служби, обставинами, які пом'якшують покарання є з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, має відзнаку від Міністра оборони України «20 років бездоганної служби у Збройних Силах України», та вважає сукупність пом'якшувальних обставин, такими, що істотно знижують ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення-злочину, і вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, з призначенням іншого більш м'якого виду покарання, не зазначеного санкцією частини 4 статті 407 КК України, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів громадян, тобто 3 400 грн.
Вимог щодо відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст.ст.374, 394, 474-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23.04.2019 року між прокурором військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності його захисника, адвоката ОСОБА_5 , за ч.4 ст.407 КК України.
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, призначивши йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів громадян, тобто 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
В рамках зазначеного кримінального провадження захід забезпечення, не обирався.
Вирок суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через районний протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1