17 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1298/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
09 квітня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач) , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про :
- визнання протиправним та скасування п. 16 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №133 від 21.12.2018 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
зобов'язання прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду ІІІ групи з 07.08.2018, інвалідність якого настала внаслідок травми, що пов'язана із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року та вжити заходів до її виконання.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що в періоди: з 16.06.2014 по 17.12.2014, з 18.02.2015 по 11.03.2015 та з 25.05.2016 по 08.03.2017 він проходив військову службу за контрактом у військовому званні «сержант», безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Під час виконання обов'язків військової служби, виконуючи бойове завдання в зоні АТО, позивач отримав вибухову травму. Вказував, що згідно з рішенням Військово - лікарської комісії Північного регіону від 04.06.2018 №203 наявна в нього травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини. У зв'язку з цим, 05.12.2014 йому встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що сталася 17.06.2014 згідно з довідкою МСЕК серії ВМ-1 №000839 від 05.12.2015, а 07.08.2018 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини згідно з довідкою МСЕК серії АВ №0028374 від 16.08.2018. А тому п. 16 протоколу №133 від 21.12.2018 засіданням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів № 975 від 25.12.2013, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1298/19, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
17.04.2019 Полтавським ОВК надано до суду письмові пояснення на адміністративний позов, в яких вказано про безпідставність твердження позивача щодо протиправності рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 09.02.2018 №16, оскільки відповідно до пункту 8 Порядку 975 після повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
06.05.2019 відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачу первинно встановлено ступінь втрати працездатності 05.12.2014, а повторний огляд позивача та встановлення йому ІІІ групи інвалідності відбулося 07.08.2018, тобто понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Тому відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплата одноразової грошової допомоги позивачу не здійснюється. Щодо позовної вимоги зобов'язати Міноборони призначити одноразову грошову допомогу, то така є втручанням в дискреційні повноваження Міноборони та не підлягає задоволенню.
У судове засідання позивач не з'явився. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та за відсутності представника позивача.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та розгляд справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи до суду з'явився, надав заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в періоди часу з 16.06.2014 по 17.12.2014, з 18.02.2015 по 11.03.2015 та з 25.05.2016 по 08.03.2017 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовому званні «сержант», безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Під час виконання обов'язків військової служби виконуючи бойове завдання в зоні АТО, позивач отримав вибухову травму, що підтверджено витягом із протоколу засідання Військово - лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 04.06.2018 № 203 (а.с. 33).
Як слідує з матеріалів справи, довідкою МСЕК серії ВМ-1 №000839 від 05.12.2014 ОСОБА_1 встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.08.2015 №280 сержант у запасі ОСОБА_1 , у зв'язку з встановленням 10% працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби і має право на одноразову грошову допомогу (а.с. 37-39).
На підставі вказаного наказу, ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 8526,00 грн (а.с. 40).
Довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0029374 ОСОБА_1 встановлено з 07.08.2018 ІІІ групу інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною із Захистом Батьківщини (а.с. 13).
13.09.2018 Полтавським ОВК висновок з усіма належними документами стосовно призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Згідно з рішенням від 21.12.2018, оформленим протоколом №133, розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІІ групи інвалідності пройшов дворічний термін (а.с. 41).
З даною відмовою ОСОБА_1 не згоден, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, відповідно до ч. 2 ст. 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно зі ст. 1. Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Розділом ІІ цього Закону встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 162 та пункту 9 статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від:
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.
50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про отримання одноразової грошової допомоги, як особі, що отримала статус особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини первинно, є сплив дворічного терміну після первинного отримання позивачем одноразової грошової допомоги як особи, що має статус особи, яка втратила працездатність без встановлення інвалідності у розмірі 8526,00 грн на підставі абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Так, пунктом 8 Порядку №975 встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем у 2018 році вперше отримано статус особи з інвалідністю, що підтверджується наявною у справі копією довідки серії АВ №0029374 від 16.02.2018, тоді як відповідно до довідки МСЕК серії ВМ-1 №000839 від 05.12.2015 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі, що складає 10 % (первинно та одноразово).
Таким чином, суд вважає, що оскільки статус інваліда ІІІ групи первинно встановлено позивачу з 07.08.2018, та одноразова грошова допомога за призначення групи інвалідності позивачем не отримувалась, на дану категорію справи не розповсюджуються приписи ч. 4 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач в порушення ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів законність та обґрунтованість власних дій, що є предметом оскарження позивачем.
Надаючи оцінку дослідженим під час судового розгляду доказам, суд приходить до висновку, що рішення, оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2018 № 133 щодо відмови у призначенні сержанту в запасі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, діяв не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин справи.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування пункту 16 протоколу №133 від 21.12.2018 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Міноборони прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду ІІІ групи з 07.08.2018, інвалідність якого настала внаслідок травми, що пов'язана із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року та вжити заходів до її виконання, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що у відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Адміністративний суд, приймаючи рішення стосовно заявлених позовних вимог, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах розгляду відповідної адміністративної справи. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тому, суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", законодавцем віднесено до виключної компетенції Міністерства оборони України.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та зазначає, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та прийняти відповідне рішення.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати пункт 16 протоколу №133 від 21.12.2018 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва