Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/941/19
17.05.2019 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі :
головуючого ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеного 04.12.2013р. до ЄРДР за №12013070080001865 по обвинуваченню-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта неповна середня, не працюючого, не одружений, раніше судимий,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України;
Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи раніше судимий 30.12.1997р. Виноградівським районним судом за ст.ст.140 ч.2, З КК України (редакції 1960 р.) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.46-1 КК України в частині позбавлення волі відстрочено вирок на 2 роки; 30.11.1998р. Виноградівським районним судом, за ст.ст.206 ч.2, 43 КК України (редакції 1960 р.) до позбавлення волі терміном до 2 роки; 23.05.2001р. Виноградівським районним судом, за ст.196-1 ч.І КК України (редакції 1960 р.) до позбавлення волі терміном на 1 рік та штрафу в розмірі 170 гривень; 27.12.2001р. Виноградівським районним судом, за ст.187 ч.1 КК України, на підставі ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки та 6 місяців; 21.05.2009р. Виноградівським районним судом, за ст.185 ч.1 КК України, на підставі ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 3 місяці; 07.12.2010р. Виноградівським районним судом за ст.ст.185 ч.З, 395 КК України, на підставі ст. 70 ч.1 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки і 6 місяців; 10.02.2013р. Апеляційним судом Закарпатської області було замінено вирок Виноградівського районного суду від 07.12.2013р. перекваліфікувавши ст.185 ч.З КК України на ст.185 ч.2 КК України, на підставі ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки і 6 місяців, після відбування покарання на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, а повторно скоїв корисливі кримінальні правопорушення при наступних обставинах:
Так, 03.12.2013р., близько 05.00 години ОСОБА_5 , знаходячись в будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, скориставшись неуважністю власника та сторонніх осіб, які б могли викрити його протиправні дії, діючи умисно, з особистих корисливих спонукань, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia 5130 С», ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартість якого згідно висновку експерта від 06 грудня 2013, становить 684 (шістсот вісімдесят) гривень, що належить на правах індивідуальної власності ОСОБА_6 і з викраденим зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Крім цього, він 03.12.2013, близько 05.05 години, продовжуючи свій умисел спрямований на вчинення крадіжки чужого майна, вийшовши з будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, які б могли викрити його протиправні дії, діючи умисно з особистих корисливих спонукань, шляхом вільного доступу з автомобіля «ВАЗ 2104», власником якого являється ОСОБА_6 , повторно таємно викрав магнітолу марки «Піонер», вартістю 415 (чотириста п'ятнадцять) гривен, і з викраденим зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 1099 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Він же, 15.12.2013р., приблизно о 18.30 годині, знаходячись в автомобілі марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого являється ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, скориставшись неуважністю власника та сторонніх осіб, які б могли викрити його протиправні дії, діючи умисно, з особистих корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав матерчату шапку чорно-синього кольору вартістю 50 гривень та мобільний телефон марки «Nokia 6303», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , вартість якого згідно висновку експерта від 17 грудня 2013, становить 825 (вісімсот двадцять п'ять) гривень, і з викраденим зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 875 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Він же, 02.01.2014р., близько 16.15 години, знаходячись в будинку квартирі АДРЕСА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, скориставшись неуважністю власника та сторонніх осіб, які б могли викрити його протиправні дії, діючи умисно, з особистих корисливих спонукань, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia 206 Dual SIM» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , вартість якого згідно висновку експерта від 26 лютого 2014, становить 519 (п'ятсот дев'ятнадцять) гривень, що належить на правах індивідуальної власності ОСОБА_8 , і з викраденим зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю підтвердив обставини пред'явленого йому обвинувачення та визнав вину за ч.2 ст.185 КК України, пояснив, що дійсно він 03.12.2013р., близько 05.00 години, знаходячись в будинку б/н по вул.Першотравнева, м.Виноградів, викрав у ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Nokia 5130 С»; 03.12.2013р., близько 05.05 години, вийшовши з будинку б/н, що по вул.Першотравнева, м.Виноградів, з автомобіля «ВАЗ 2104», власником якого являється ОСОБА_6 викрав магнітолу марки «Піонер»; 15.12.2013р., приблизно о 18.30 годині, знаходячись в автомобілі марки «Mercedes-Benz», викрав матерчату шапку чорно-синього кольору та мобільний телефон марки «Nokia 6303»; 02.01.2014р., близько 16.15 години, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 викрав мобільний телефон марки «Nokia 206 Dual SIM» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , у скоєному розкаюється.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, заяв та клопотаня про перенесення слухання справи не надали.
Учасники судового розгляду на участі потерпілих не наполягали, тому розгляд справи проведено у їх відсутності.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вирішив, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 мало місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, обвинувачений винний у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за скоєне ним кримінальне правопорушення.
Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності.
Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено; обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, обираючи покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що у відповідності до вимог ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так іншими особами.
Так, згідно ст.65 КК особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Між тим, санкцією ч.2 ст.185 КК передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
При визначенні обвинуваченому виду та розміру покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК врахував характер та ступінь тяжкості скоєного даного злочину, те, що вчинений злочин, відповідно до ст.12 КК, є злочином середньої тяжкості, враховує обставини вчиненого злочину (форму вини, корисливий мотив, стадію вчинення, кількість епізодів), характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який, зокрема, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-фтизіатра та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, суспільно-корисною працею не займається, який будучи раніше неодноразово судимий за скоєння злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин проти власності /а.п.187-212/.
Так, на час скоєння інкримінованого злочину і на теперішній час обвинувачений не працював і не займався будь-якою суспільно-корисною працею, умисний злочин вчинив з корисливих мотивів, що значно підвищує суспільну небезпеку його дій.
Таким чином, врахувавши дані про особу обвинуваченого у поєднанні із тяжкістю вчиненого злочину, особливостей вчиненого умисного злочину, кримінальне минуле та поведінку обвинуваченого в момент та після вчинення злочину, зокрема, уникнення від досудового слідства та суду, у зв'язку з чим він був оголошений судом у розшук та тривалий час перебував у розшуку, а відтак суд прийшов до висновку, що обвинувачений становить реальну небезпеку для суспільства, а тому приходить до переконання про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції його від суспільства з обранням мінімального покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії у виді арешту і така міра примусу на переконання суду буде достатньою для виправлення обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначення такого покарання буде відповідати загальним вимогам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, щодо необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.
Майно, на яке накладено арешт відсутнє.
Питання про речові докази та документи слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
З урахуванням покарання, що призначається, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.91,94,370,374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому за ч.2 ст.185 КК України покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 20.03.2019р., зарахувавши йому цей строк у термін відбування покарання.
Документи зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Речові докази справі: мобільний телефон марки «Nokia 5130 С», ІМЕІ : НОМЕР_1 ; матерчата шапка чорно-синього кольору; мобільний телефон марки «Nokia 6303», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 ; картка мобільного оператора «МТС»; картка мобільного оператора «ASE-BASE»; «Nokia 206 Dual SIM» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ., передані на відповідальне зберігання потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.п.101-105) - залишити їм як законним володільцям.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через Виноградівський районний суд Закарпатської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору, засудженому та потерпілому підлягає врученню негайно після проголошення.
Роз'яснити обвинуваченому право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
ГоловуючийОСОБА_1