Справа № 420/5869/18
06 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.,
секретаря судового засідання Чернецької О.А.,
за участю сторін:
представника позивача Нестерової О.В. (за довіреністю),
представника відповідача Тарановський Р.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «НОВІКОН» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «НОВІКОН» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Підстава звернення до суду - позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень порушив його права щодо не здійснення реєстрації податкових накладних.
Ухвалою від 19.11.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
10.12.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позов.
Разом з тим, до суду не надходило відповіді на відзив, також у суду відсутні відомості щодо отримання позивачем відповіді на відзив.
Враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, з метою недопущення порушення прав сторін, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження, відтак ухвалою суду від 04.03.2019 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів п.201.10, ст.201 ПКУ ТОВ «НОВІКОН» було складено податкові накладні № 12 від 01.11.2017р., № 107 від 10.11.2017 року, № 158 від 15.11.2017р., № 45 від 03.11.2017р., № 90 від 07.11.2017р., № 108 від 10.11.2017р., які було направлені 30.11.2017 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та № 216 від 24.11.2017р., № 241 від 24.11.2017р., № 242 від 24.11.2017р., які було направлено 14.12.2017 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Усі податкові накладні виписані позивачем у зв'язку із отриманням передплати за договорами, укладеними із ТОВ «Алькарім-Буд».
При реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Позивачем отримано повідомлення про зупинення реєстрації податкових накладних, в яких вказано, що податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено, та зазначено підстави зупинення, в графі виявлені помилки вказано, що податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня реєстрації ПН в ЕРПН та за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЕРПН відповідно до п. 201.16.1 201.16 статті 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 цього Наказу.
ТОВ «НОВІКОН» було направлено в електронному вигляді до ДФС документи для підтвердження реальності операцій: 21.12.2017 року по накладних № 45 від 03.11.2017р., № 90 від 07.11.2017р., № 108 від 10.11.2017р.; 22.12.2017 року по накладних № 12 від 01.11.2017р., № 107 від 10.11.2017 року, № 158 від 15.11.2017р„ № 216 від 24.11.2017р.; 27.12.2017 року по накладній № 242 від 24.11.2017р.; 29.12.2017 року по накладній № 241 від 24.11.2017р. відповідно до п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПКУ, а саме: Податкова накладна; Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій; Пояснення; Договір №260517 від 26.05.2017 року №31/2709 від 27.09.2017 року, укладеними із ТОВ «Алькарім-Буд». Банківська виписка; Рахунок на оплату; Договори поставки, укладені із контрагентами постачальниками ТОВ «РЕХАУ», ТОВ «ВІНПРО», ТОВ «ГЛАС ТРЬОШ ОДЕСА», що підтверджують можливість позивача виконати умови договорів №260517 від 26.05.2017 року та №31/2709 від 27.09.2017 року, укладеними із ТОВ «Алькарім-Буд». Видаткові накладні контрагентів постачальників ТОВ «РЕХАУ», ТОВ «ВІНПРО», ТОВ «ГЛАС ТРЬОШ ОДЕСА». На підтвердження подання вищезазначених документів ТОВ «НОВІКОН» було отримано відповідні квитанції про те, що документи доставлені до ДФС України та збережені на центральному рівні.
Рішеннями № 510854/36501757 від 29.12.2017, № 510853/36501757 від 29.12.2017, № 510855/36501757 від 29.12.2017, № 510851/36501757 від 29.12.2017, № 510852/36501757 від 29.12.2017, № 510850/36501757 від 29.12.2017, № 521140/36501757 від 02.01.2018, № 530131/36501757 від 03.01.2018, № 541565/36501757 від 05.01.2018 комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних було відмовлено у реєстрації усіх зазначених вище податкових накладних.
На думку позивача, відповідач зупиняючи реєстрацію податкової накладної, допустив перевищення повноважень при здійсненні функцій податкового контролю, що автоматично призводить до визнання таких дій та рішення незаконними і позбавляє їх будь-яких правових наслідків, у тому числі щодо прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
10.12.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому суб'єкт владних повноважень позов не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає що позов не підлягає задоволенню та зазначає, що рішення Комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкових накладних позивача є повністю обґрунтованими.
У судове засідання 06.05.2019 року сторони прибули, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача просив у задоволені позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до приписів п.201.10, ст.201 ПКУ ТОВ «НОВІКОН» було складено податкову накладну № 12 від 01.11.2017р., № 107 від 10.11.2017 року, № 158 від 15.11.2017р., № 45 від 03.11.2017р., № 90 від 07.11.2017р., № 108 від 10.11.2017р., які було направлено 30.11.2017 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та № 216 від 24.11.2017р., № 241 від 24.11.2017р., № 242 від 24.11.2017р., які було направлено 14.12.2017 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Усі податкові накладні виписані позивачем у зв'язку із отриманням передплати за договорами, укладеними із ТОВ «Алькарім-Буд».
При реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Позивачем отримано повідомлення про зупинення реєстрації податкових накладних, в яких вказано, що податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено, та зазначено підстави зупинення, в графі виявлені помилки вказано, що податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня реєстрації ПН в ЕРПН та за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЕРПН відповідно до п. 201.16.1 201.16 статті 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 цього Наказу.
ТОВ «НОВІКОН» було направлено в електронному вигляді до ДФС документи для підтвердження реальності операцій: 21.12.2017 року по накладних № 45 від 03.11.2017р., № 90 від 07.11.2017р., № 108 від 10.11.2017р.; 22.12.2017 року по накладних № 12 від 01.11.2017р., № 107 від 10.11.2017 року, № 158 від 15.11.2017р„ № 216 від 24.11.2017р.; 27.12.2017 року по накладній № 242 від 24.11.2017р.; 29.12.2017 року по накладній № 241 від 24.11.2017р. відповідно до п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПКУ, а саме: Податкова накладна; Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій; Пояснення; Договір №260517 від 26.05.2017 року №31/2709 від 27.09.2017 року, укладеними із ТОВ «Алькарім-Буд». Банківська виписка; Рахунок на оплату; Договори поставки, укладені із контрагентами постачальниками ТОВ «РЕХАУ», ТОВ «ВІНПРО», ТОВ «ГЛАС ТРЬОШ ОДЕСА», що підтверджують можливість позивача виконати умови договорів №260517 від 26.05.2017 року та №31/2709 від 27.09.2017 року, укладеними із ТОВ «Алькарім-Буд». Видаткові накладні контрагентів постачальників ТОВ «РЕХАУ», ТОВ «ВІНПРО», ТОВ «ГЛАС ТРЬОШ ОДЕСА». На підтвердження подання вищезазначених документів ТОВ «НОВІКОН» було отримано відповідні квитанції про те, що документи доставлені до ДФС України та збережені на центральному рівні.
Рішеннями № 510854/36501757 від 29.12.2017, № 510853/36501757 від 29.12.2017, № 510855/36501757 від 29.12.2017, № 510851/36501757 від 29.12.2017, № 510852/36501757 від 29.12.2017, № 510850/36501757 від 29.12.2017, № 521140/36501757 від 02.01.2018, № 530131/36501757 від 03.01.2018, № 541565/36501757 від 05.01.2018 комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних було відмовлено у реєстрації усіх зазначених вище податкових накладних.
Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотриманню законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до ст.62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків (п.п.62.1.1 п.62.1); інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1); перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п.62.1.3 п.62.1).
Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за результатами податкового контролю; для інформаційно-аналітичної „ забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку (ст.72 ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII було внесено ряд суттєвих змін до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.
Відповідним Законом було доповнено статтю 201 Податкового кодексу України пунктом 201.16 такого змісту: «реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу».
Відповідно до вимог п. 74.2 ст. 72 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судом досліджено Квитанції по податковим накладним позивача, згідно яких реєстрацію ПН зупинено, у зв'язку з тим, що відповідно до п. 201. 16 ст. 201 ПК України реєстрацію ПН/РК зупинена. ПНРК не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПНРК в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР.
Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
Відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;
2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Окрім того, з Квитанцій, якими зупинено реєстрацію податкових накладних вбачається, що відповідачем запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення.
Відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).
Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.
Як було зазначено судом вище, на виконання п.п.201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України, позивачем направлено на адресу ДФС повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/PK та пояснення.
Однак, судом встановлено, що Рішеннями комісії ДФС відмовлено у реєстрації податкових накладних на підставі надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію..
Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» №190 від 29.03.2017 установлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Відповідно до абз.2 постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Суд зазначає, що в рішеннях про відмову в реєстрації декларації не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Відтак, суд вказує на те, що рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 510854/36501757 від 29.12.2017 року, № 510853/36501757 від 29.12.2017 року, № 510855/36501757 від 29.12.2017 року, № 510851/36501757 від 29.12.2017 року, № 510852/36501757 від 29.12.2017 року, № 510850/36501757 від 29.12.2017 року, № 521140/36501757 від 02.01.2018 року, № 530131/36501757 від 03.01.2018 року, № 541565/36501757 від 05.01.2018 року є необґрунтованими.
Таким чином, суд вважає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна. Згідно з пунктом 201.1. статті 201. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, зокрема при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно з пункту 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246, подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1246, після надходження податкової накладної в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.
Згідно з пунктом 8 Порядку №1246, для підтвердження прийняття податкової накладної до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.
Відповідно до пункту 9 Порядку №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Відтак, Порядок №1246 утримує виключний перелік підстав відмови у прийнятті податкових накладних, які мають бути визначені контролюючим органом у квитанції про їх неприйняття.
Податковий кодекс України та Порядок №1246 не уповноважує податковий орган у разі відмови у прийнятті податкових накладних спонукати платника податків на здійснення певних дій, зокрема звернення до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації для з'ясування причини помилки.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. (справа № 826/4475/16).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, в зв'язку чим суд дійшов висновку про необхідність їх скасування.
Враховуючи визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладноїрозрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати вказані податкові накладні підлягають задоволенню.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
01.04.2019 року представник позивача подав заяву про встановлення судового контролю, в якій просить суд зобов'язати відповідача подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відтак, суд вважає за необхідне встановити строк - протягом семи днів з дня набрання рішенням законної сили для суб'єкта владних повноважень на виконання судового рішення та подання відповідного звіту до суду.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. згідно платіжного доручення №1489 від 23.10.2018 року ( а.с.4).
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь позивача судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ТОВ «НОВІКОН» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 510854/36501757 від 29.12.2017 року, № 510853/36501757 від 29.12.2017 року, № 510855/36501757 від 29.12.2017 року, № 510851/36501757 від 29.12.2017 року, № 510852/36501757 від 29.12.2017 року, № 510850/36501757 від 29.12.2017 року, № 521140/36501757 від 02.01.2018 року, № 530131/36501757 від 03.01.2018 року, № 541565/36501757 від 05.01.2018 року.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 12 від 01.11.2017 року, № 107 від 10.11.2017 року, № 158 від 15.11.2017 року, № 45 від 03.11.2017 року № 90 від 07.11.2017 року, № 108 від 10.11.2017 року, № 216 від 24.11.2017 року, № 241 від 24.11.2017 року, № 242 від 24.11.2017 року, станом на дату подання їх на реєстрацію.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «НОВІКОН» судові витрати у розмірі 1762 грн.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення підписано суддею 16.05.2019 року.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новікон» (65117, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 28, кв. 145; код ЄДРПОУ 36501757).
Відповідач:
Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197).
Суддя Корой С.М.
.