м. Вінниця
13 травня 2019 р. Справа № 120/609/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
представника відповідача: ОСОБА_3 ,
представника відповідача: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
до: Вінницької митниці ДФС (код ЄДРПОУ: 39510664, адреса: вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21034)
про: визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Вінницької митниці ДФС (код ЄДРПОУ: 39510664, адреса: вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21034) про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що 15.12.2018 року, ним у Федеративній Республіці Німеччина, було придбано у юридичної особи - нерезидента України (Товариства з обмеженою відповідальністю "D&S MOTORS GMBH" в особі її керівника - Сергія Реппа) транспортний засіб - легковий автомобіль "Renault", модель "Megane Scenic", 2014 року випуску, ідентифікаційний номер (кузову) НОМЕР_2 , за ціною 5300,00 євро. В подальшому, митним брокером - працівником ТОВ "Євро-брок" Вітюком О.Є. (декларантом), для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу було подано відповідачу митну декларацію № UA401010/2019/000392 від 04.01.2019 року, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 5300,00 євро.
04.01.2019 року Вінницька митниця ДФС, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації та доданих до неї документів, відмовила у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що у поданих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований автомобіль.
Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00002 від 08.01.2019 року.
Крім того, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів за № UA01000/2019/000001/1 від 08.01.2019 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля у розмірі 7250,00 євро, тобто на 1950,00 євро більше від вартості, заявленої декларантом.
Вважаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості протиправними, з метою їх скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
27.03.2019 року на адресу суду від представника Вінницької митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що надані декларантом документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Так, в наданих документах відсутні відомості про заявлені транспортні витрати, а реквізити документу про транспортні витрати відсутні в гр.44 ЕМД. Зважаючи на зазначене, 04.01.2019 року, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, декларанту було направлене повідомлення з проханням надати документи, які підтверджують митну вартість товарів. На вимогу органу доходів і зборів, 04.01.2019 року декларант надав експортну МД, рахунок 844 та повідомив про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, був застосований резервний метод визначення митної вартості, яка повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відтак, джерелом числового значення митної вартості стала МД № 205090000/8/98068 від 16.11.2018 року.
26.04.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що заперечення Вінницької митниці ДФС, наведені у відзиві на позовну заяву, необґрунтовані та такі, що не спростовують протиправності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки декларантом надано відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість транспортного засобу за ціною інвойсу (рахунку-фактури) від 15.12.2018 року.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, посилаючись на обставини, викладені в наданому до суду відзиві, та зазначили, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на підставі інвойсу (рахунку-фактури) від 15.12.2018 року придбав у нерезидента "D&S MOTORS GMBH" транспортний засіб, марки: «Renault», модель: «Scenic», календарний рік виготовлення: 2014, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 , за ціною 5300,00 євро.
На зоні митного контрою МП «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС було здійснено огляд легкового автомобіля, що був у використанні, марки: «Renault», модель: «Scenic», номер кузова: НОМЕР_3 , робочий об'єм циліндрів двигуна: 1461 см. куб., потужність - 81 кВт, номер двигуна: не встановлено, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення: 2014, модельний рік виготовлення: 2015, дата першої реєстрації: 15.10.2014 рік, колісна формула: 4x2, категорія: М1, кількість місць для сидіння згідно свідоцтва про реєстрацію: 5, для використання на дорогах загального призначення. Транспортний засіб не містить в своєму складі передавачі га приймачі.
В додатковому аркуші до акту про проведення митного огляду товарів № UA209060/2018/72852 від 23.12.2018 року зафіксовано пошкодження транспортного засобу, а саме: пошкодження ЛФП, сколи на капоті та лобовому склі, вм'ятини на кузові автомобіля без пошкодження ЛФП.
Для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу, 04.01.2019 року відповідачу подано декларантом ОСОБА_5 , в інтересах позивача, митну декларацію № UA401010/2019/000392 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його вартість в розмірі 5300,00 євро, що становило 169213,79 грн. В графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 5300,00 євро, а отже митну вартість транспортного засобу декларантом визначено за основним методом - за ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації № UA401010/2019/000392 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: інвойс (рахунок-фактуру) від 15.12.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209060/2018/72852 від 23.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 15.10.2014 року; довідку від 04.01.2019 року власника про вартість доставки автомобіля в розмірі 120,00 євро; договір про надання послуг митного брокера № 64 від 03.01.2019 року; копію паспорту власника автомобіля АА № НОМЕР_5 виданого 10.09.1999 року.
У зв'язку із спрацювання профілю ризику системи управління ризиками щодо перевірки правильності визначення митної вартості товару, Вінницькою митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 04.01.2019 року про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять достовірні відомості про суму транспортних витрат та інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за власною ініціативою).
На вказане електронне повідомлення, 04.01.2019 року декларант надіслав наступні документи: довідку ПП «Полісся Авто-Тест» № 3939 від 28.12.2019 року про те, що зазначений транспортний засіб відповідає екологічним нормам не нижче «ЄВРО-2», копію технічного паспорту, акт технічного огляду № 18095426 від 05.11.2018 року, копію акту про підсумки аукціонних торгів № 844 від 26.11.2018 року, копію митної декларації MRN 18DE675397312291E від 18.12.2018 року.
Відповідачем за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації № № UA401010/2019/000392 від 04.01.2019 року та доданих до неї документів, відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю.
Відмову у митному оформленні транспортного засобу, відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00002.
08.01.2019 року Вінницькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000001/1, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 7250,00 євро.
В ній відповідач вказав, що в результаті опрацювання інформації автоматизованої програми розрахунку вартості транспортних засобів Schwackenet.de за номером звіту Schwacke-Code 10444610 вартість, без врахування транспортних витрат складає 7250,00 євро. Проаналізувавши митні оформлення автомобілів марки Renault, модель Scenic встановлено, що задекларований рівень митної вартості не відповідає інформації щодо продажу автомобілів марки Renault, модель Scenic, 2014 року виробництва, яка наявна в мережі Internet. В ході здійснення митного контролю встановлено, що надані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за цей товар. Так, в наданих документах відсутні відомості про заявлені транспортні витрати, а реквізити документу про транспортні витрати відсутні в гр.44 ЕМД.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В частині 1 статті 248 Кодексу зазначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом з'явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 Митного кодексу України) .
Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Вказана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Як вже встановлено судом, всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов'язкові, так і можливі були надані митному органу, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного транспортного засобу.
В інвойсі (рахунку-фактури) від 15.12.2018 року зазначено вартість транспортного засобу, марки: «Renault», модель: «Scenic», календарний рік виготовлення: 2014, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 , 5300,00 євро та продавця "D&S MOTORS GMBH".
Однак, при митному оформленні відповідачем зроблено висновок, що договір купівлі-продажу виписано особою, яка не зазначена в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, та в будь-яких товаросупровідних документах.
З цього приводу, суд зазначає, що зазначений транспортний засіб був придбаний "D&S MOTORS GMBH", що підтверджується копією акту про підсумки аукціонних торгів № 844 від 26.11.2018 року, за яким вартість зазначеного транспортного засобу становить 5009,50 євро.
Крім того, згідно копії митної декларації країни відправлення MRN 18DE675397312291E9 від 18.12.2018 року, вартість транспортного засобу встановлена в розмірі 5300,00 євро.
Тобто в даному випадку, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість транспортного засобу за ціною інвойсу (рахунку-фактури) від 15.12.2018 року.
Подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали статті 53 Митного кодексу України.
Що стосується інших документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 року в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 року в справі №21-498а15.
Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст інвойсу (рахунку-фактури) від 15.12.2018 року, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом "D&S MOTORS GMBH" транспортного засобу, марки: «Renault», модель: «Scenic», календарний рік виготовлення: 2014, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 , та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 5300,00 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 року за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Згідно рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000001/1 від 08.01.2019 року, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). При цьому, зазначено, що джерелом числового значення митної вартості стала МД № 205090000/8/98068 від 16.11.2018 року.
Тобто, митна вартість транспортного засобу, марки: «Renault», модель: «Scenic», календарний рік виготовлення: 2014, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 , порівнювалась з ідентичними автомобілями. В той же час, відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000001/1 від 08.01.2019 року другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що суперечить вищевказаним обставинам.
При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 року в справі №805/2713/16-а.
В даному випадку, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною інвойсу (рахунку-фактури) від 15.12.2018 року.
На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною інвойсу (рахунку-фактури) від 15.12.2018 року, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 року в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 року в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Суд зазначає, що під час митного декларування транспортного засобу марки: «Renault», модель: «Scenic», календарний рік виготовлення: 2014, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 , після коригування відповідачем його митної вартості, зазначено резервний метод визначення митної вартості. Дана обставина, на переконання суду, не може безумовно підтверджувати правильність рішення відповідача про коригування митної вартості автомобіля у разі наявності обставин, що свідчать про непослідовність дій відповідача під час здійснення процедури митного оформлення та помилковість його рішення.
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки: «Renault», модель: «Scenic», календарний рік виготовлення: 2014, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 , який ввозиться на митну територію України за резервним методом лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом додаткових документів, є необґрунтованим та безпідставним.
Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00002 та рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA010000/2019/000001/1 від 08.01.2019 року підлягають задоволенню.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA010000/2019/000001/1 від 08.01.2019 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці ДФС № UA401010/2019/00002 від 08.01.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судовий збір, що був сплачений при звернені до суду в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Вінницька митниця ДФС (код ЄДРПОУ: 39510664, адреса: вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21034).
Рішення у повному обсязі виготовлене: 17.05.2019
Суддя Чернюк Алла Юріївна