м. Вінниця
22 квітня 2019 р. Справа № 120/639/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука М.П.,
за участю секретаря судового засідання: Побережської В.В.
позивача та його представника: Бєлих А.О., ОСОБА_1
представника відповідача: Чайки А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до: Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Вінницькій області від 06.02.2019 року № 673 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскарженого наказу у зв'язку з відсутністю підстав для її проведення, визначених ПК України. Позивач стверджує, що не отримував жодного письмового запиту від контролюючого органу, пов'язаного із необхідністю надання пояснень та їх документальні підтвердження щодо його господарських операцій. Також позивач наголошує на тому, що управлінням ДФС несвоєчасно повідомлено його про проведення перевірки.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити повністю. Зазначив, що відповідачем за результатами аналізу податкової інформації, отриманої з інформаційного реєстру ДФС України про суми отриманих платником податків ОСОБА_2 через ТОВ "Пост Фінанс" грошових переказів та здійснення відправлень поштових вантажів із залученням ТОВ "Нова Пошта", виявлено різницю із задекларованим платником податків доходів у 2017 році та за 9 місяців 2018 року. В зв'язку з чим, на адресу позивача надіслано запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень., на який позивач пояснень не надав, що є підставою для проведення перевірки.
Представником позивача подано відповідь на відзив, якою заперечує проти позиції контролюючого органу, фактично відтворюючи зміст та підстави позовної заяви.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позовних вимог в судовому засіданні не визнав, проти їх задоволення заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в січні 2019 року відповідачем з ДФС України отримано
інформацію про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в період з 01.01.2017 року по 31.10.2018 року отримав через ТОВ "Пост Фінанс", за здійснені відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ "Нова Пошта", 10135185 грн. суми грошових переказів.
Разом з тим, згідно податкової звітності щодо обсягу доходів за даний період ФОП ОСОБА_2 задекларовано 1022585 грн.
Як зазначає відповідач, у зв'язку із виявленою розбіжністю, ГУ ДФС у Вінницькій області позивачу ФОП " ОСОБА_2 30.11.2018 року надіслано запит про надання інформації та необхідних документів, які підтверджують проведення розрахунків за поставлені товари, виконані роботи (послуги).
Наказом № 673 від 06.02.2019 року ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято рішення про проведення з 12.02.2019 року п'ятиденної документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 , з посиланням на п.п. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, п.п. 78.1.1., п.п. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78, ст. 79 ПК України.
Позивач 16.02.2019 року одержав засобами поштового зв'язку від Головного управління ДФС у Вінницькій області повідомлення № 449 від 06.02.2019 року та копію наказу № 673 від 06.02.2019 року про проведення перевірки. Вказаним повідомленням позивачеві запропоновано відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби.
Не погоджуючись з вказаними діями та рішенням відповідача про проведення перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Аналізуючи викладене суд зазначає, що документальна позапланова перевірка проводиться за наявності таких умов: отримання податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, та якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Як свідчать матеріали справи, оскаржуваний наказ відповідача прийнятий саме на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
При цьому відповідач посилається на запит від 30.11.2018 року, який за його твердженням надсилався позивачу на виконання вимог ПК України /а.с. 67/. На підтвердження чого відповідачем також додано ксерокопії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2101600785166 та поштоваго конверта /а.с. 68/.
Дослідивши вказані копії, суд звертає увагу про неможливість ідентифікувати документ який направлявся вказаним відправленням та адресу зазначену на конверті. При цьому на вимогу суду представник відповідача не надав їх оригінали для дослідження в судовому засіданні.
Крім того, з ксерокопії довідки Укрпошти причиною повернення поштового відправлення № 2101600785166 вказано "за закінченням встановленого строку зберігання". Натомість перевіривши номер вказаного відправлення по пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Укрпошти, судом встановлено про вручення такого відправлення адресату.
Враховуючи вказану розбіжність, а також ненадання оригіналів відповідних документів, суд вважає подані відповідачем докази не допустимими та не достовірними.
Аналізуючи викладене, суд зазначає про неможливість покладення в основу судового рішення фактичних обставин встановлених на припущеннях. Відтак, суд не приймає до уваги та спростовує доводи та докази відповідача про дотримання порядку, що передує проведенню даного виду перевірки.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного наказу та у ході проведення перевірки позивача діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.
Частиною 1 ст. 72 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, (п.1 ч. 2 цієї статті)
Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти порушення відповідачем порядку проведення позапланової документальної виїзної перевірки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, судові витрати понесені позивачем у даній справі в загальній сумі 1921 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ 39402165) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Вінницькій області № 673 від 06.02.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_2 1921 грн. судових витрат пов'язаних із сплатою судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович