№ 207/1034/16-ц
№ 2/207/514/19
22 квітня 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.
при секретарі Білецькій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське цивільну справу за позовом Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдиний розрахунковий центр комунальних платежів", - про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням,
Позивач - Адміністрація Південного району Кам'янської міської ради 18.04.2016 року звернувся в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яку уточнив протягом судового розгляду справи та просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням у гуртожитку - кімнатою АДРЕСА_1 , жилою площею 23,4 кв.м., що є підставою для зняття відділом реєстрації фізичних осіб та місця їх перебування адміністрації Південного району з реєстраційного обліку за вказаною адресою та виключенням ТОВ «ЄРЦ КП» з особового рахунку на житлове приміщення за даною адресою.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справи через звільнення судді ОСОБА_3 з посади справу передано даному складу суду 22.09.2016 року.
Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.04.2017 року заявлений позов задоволено.
Ухвалою суду від 12.02.2018 року за заявою відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_1 . ОСОБА_4 заочне рішення суду від 20.04.2017 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , 1952 року народження , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно особового рахунку НОМЕР_1 зареєстровані в жилому приміщені за адресою: АДРЕСА_1 , жилою площею 23,4 кв.м. Відповідачі у зазначеній квартирі не проживають з невідомих причин, їх теперішнє місце проживання та місце знаходження невідоме. Відповідно до листа департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради від 29.02.2016 №05-06/672, відомості стосовно приватизації кімнати АДРЕСА_1 відсутні. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.04.2016 №57256545 відомості про реєстрацію права власності на вищевказану квартиру у Державному реєстрі відсутні. За результатами обстеження та в ході співбесіди з мешканцями вищезазначеного будинку встановлено, що відповідачі дійсно не проживають в жилому приміщенні - кімнаті АДРЕСА_1 більше 10 років, що підтверджується актом обстеження жилого приміщення, складеним техніком-наглядачем дільниці №1 КЖЕП «Оріон» від 17.03.2016 року. За інформацією Баглійського відділення поліції Дніпродзержинського відділу поліції Головного управління Національної поліції від 12.04.2016 року №381/6/4107, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно бази даних Баглійського відділення поліції в розшуку не знаходяться, до кримінальної відповідальності не притягувалися та не утримуються під вартою, із заявами про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_1 , не зверталися. Також, відповідачі не зверталися до адміністрації Південного району з питання збереження за ними жилого приміщення у зв'язку з тимчасовою відсутністю з поважних причин та позивачу невідомо про наявність підстав для збереження за відповідачами жилого приміщення строком понад шість місяців.
Від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до суду після скасування заочного рішення надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачі просять відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначили, що у наданих позивачем доказах не міститься жодної інформації про непроживання відповідачів у квартирі і про причини відсутності з неповажних причин. Відсутність відповідачів у житловому приміщенні має місце часто, але ніколи вона не перевищує 6 місяців, і така відсутність обумовлена характером роботи відповідача ОСОБА_2 , тому що він працює у різних регіонах України, на підтвердження чого надається довідка з місця роботи. Відповідачка ОСОБА_1 значну частину часу вимушена знаходитись біля своєї матері, 1932 року народження, і яка проживає у Мордовії РФ і в силу свого віку потрібує постійного догляду. В РФ відповідачка може знаходитись не більш 90 днів на півріччя, а потім вимушена повертатися додому. Крім спірної квартири у гуртожитку, у відповідачів із сином ніякого іншого житла не існує. Черговий термін перебування відповідачки на території Росії спливає 12.04.2018 р., після чого вона знов повернеться на територію України і буде оформлювати документи на новий строк. Дані обставини підтверджуються довідкою про стан здоров'я матері, копії її паспорту, документами на підтвердження родинних стосунків та міграційна картка. Тому тимчасові виїзди відповідачів ніколи не перевищують 3-4 місяців. При здійсненні примусового виселення із квартири були описані речі відповідачів, що в ній знаходились. Характер цих речей свідчить, що мешканці цього житлового приміщення постійно в ній проживають, а саме це носильні речі, постільна білизна тощо. Відповідачі бувають відсутніми у житловому приміщенні не одночасно, а фактично поперемінно, сплачують комунальні платежі, що спростовує твердження позивача про постійне непроживання відповідачів у житловому приміщенні протягом останніх 10 років.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачі не зверталися до адміністрації району з питання збереження за ними жилого приміщення у зв'язку з тимчасовою відсутністю з поважних причин та позивачу не було відомо про наявність підстав для збереження за відповідачами жилого приміщення строком понад шість місяців. Офіційні докази відсутності відповідачів за адресою реєстрації місця проживання надані до позовної заяви, а саме: акт про не проживання відповідачів від 17.03.2016 року. При розгляді справи було встановлено, що у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 періодично живуть сторонні особи, котрі винаймають її у відповідачів або, так чи інакше, мають з ними домовленість щодо проживання. Окрім цього, факт проживання сторонніх осіб у спірному житловому приміщенні підтверджується заявою ОСОБА_5 , в якій він повідомляє, що користується кімнатою у гуртожитку зі згоди ОСОБА_1 та сплачує їй кошти за проживання у житловому приміщенні. Здача в оренду кімнати в гуртожитку призводить до нецільового використання житлового фонду, що відноситься до комунальної власності територіальної громади та перебуває у віданні адміністрації. Відповідно до ч. 3 розділу 3 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84, яким затверджено Положення про гуртожитки, особи, які проживають у гуртожитку, мають право у разі проживання в приміщенні, що перебуває у їх відособленому користуванні, без згоди власника вселити своїх малолітніх чи неповнолітніх дітей, а за згодою власника вселити до такого приміщення свою дружину або чоловіка, дітей, які досягли вісімнадцяти років, а також батьків. Тобто, відповідачі не мали жодних правових та законних підстав надавати дозвіл іншим особам на вселення до кімнати у гуртожитку. Окрім цього, вищевказане житлове приміщення у 2018 році було розподілене та надане у користування іншій особі, яка перебувала у черзі, як такій, що потребує поліпшення житлових умов на підставі ордеру, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Комісією адміністрації 05.01.2018 року у присутності ОСОБА_1 було складено акт про обстеження вільного житлового приміщення. У вказаному акті зазначено, що в квартирі тривалий час ніхто не проживає. Одна із кімнат використовувалась під склад старих речей, а в іншій маються меблі згідно додатку до акту, акт складено в присутності відповідачки, однак від підпису вона відмовилась. Копії квитанцій про сплату комунальних послуг, які надані відповідачами до відзиву неодноразово дублюються, а саме: квитанції від 2017-09-22, час платежу 16:45, призначення - вивіз сміття, сума сплати 54,72 грн. - дві копії; квитанції від 2016-12-28, час платежу 12:41:18, призначення електроенергія, сума сплати 220,00 грн. - чотири копії; квитанції від 2017-09-29, час платежу 23:46:21, призначення - вивіз сміття, сума сплати - 50,00 грн. - дві копії; квитанції від 2016-08-14, час платежу 19:00, призначення - електроенергія, сума сплати - 520,61 грн. - дві копії; квитанції від 2017-02-03, час платежу 10:36:47, призначення - електроенергія, сума сплати 1000,00 грн. - дві копії. Дублювання квитанцій свідчить про те, що відповідачі завідомо надали недостовірні дані про можливість їхнього проживання у спірній квартирі. Також, відповідно до довідки ТОВ «ЄРЦ», за спірною адресою станом на 01.01.2018 року утворилась значна заборгованість за комунальні послуги. Позивачем було надано всіх достатніх та законних доказів, які підтверджують факт не проживання відповідачів, а також нецільового використання кімнати, яка належить до комунальної власності територіальної громади.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до суду надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив на позов, в яких він зазначив, що зміст Акту про обстеження вільного житлового приміщення від 05.01.2018 р. свідчить на користь відповідачів; опис предметів, що знаходяться у квартирі, говорить саме про постійне проживання у цьому приміщенні, набір речей підтверджує про повне забезпечення людини у цьому приміщенні. До того ж, цей Акт складений посадовими особами, які фактично зацікавлені в результаті розгляду справи. Відмова ж ОСОБА_1 підписати Акт свідчить з її незгодою про висновок щодо не проживання у приміщенні, і з правового боку така відмова відповідає закону, оскільки подібний висновок вправі зробити лише суд. А сам факт присутності ОСОБА_1 під час виселення говорить про те, що вона у даній квартирі проживає і не втрачала до неї інтерес. Надані позивачем докази не є достатніми і у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які є предметом доказування про правомірність застосування у даному випадку положень статті 71 Житлового кодексу.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 повністю підтримала заявлений позов, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив. Пояснила, що на час розгляду справи судом адміністрацією на підставі виділено спірну квартиру у гуртожитку іншій особі з числа дітей-сиріт. Факти непроживання у спірному житловому приміщенні та нецільового його використання для проживання сторонніх осіб з боку відповідачів мали місце протягом тривалого часу, що порушує інтереси місцевої громади. Відповідачі допустили утворення значної заборгованості з комунальних платежів, сдавали житло фактично в оренду іншим громадянам, там з їх дозволу жив громадянин ОСОБА_20 , який у 2016 році звертався до завідувача гуртожитку з письмовою заявою, де вказував, що мешкає у кімнаті, наданій адміністрацією відповідачам, з дозволу ОСОБА_1 , віддає їй гроші за використання кімнати. Про те, що ОСОБА_1 не живуть у спірній квартирі, було відомо усім їх сусідам по гуртожитку, 05.01.2018 року комісією було складено акт обстеження спірної квартири, це відбувалось у денний час, ОСОБА_1 сама відчинила квартиру, але на час виселення вона там не проживала і цього не стверджувала, не вказала про це у акті, а просто відмовилась його підписувати. Одна з кімнат використовувалась як склад старих речей, у іншій знаходились деякі меблі та речі, про що було вказано у акті. ОСОБА_1 самостійно забрала з кімнати ті речі, котрі вважала цінними, а решту було описано та поміщено до сховища; з приводу повернення цих речей відповідачка до цього часу не зверталася. При виселенні у приміщенні не знаходилось речей повсякденного вжитку (продуктів харчування, засобів гігієни тощо).
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що з позовом не згоден, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що позов не визнає, так як дійсно періодично залишала спірну кімнату, але це було приблизно один раз на три місяці, так як вона протягом останніх 6 років виїжджала до РФ, де здійснює догляд за матір'ю. Під час виселення була присутньою, їй показали заочне рішення суду, після отримання якого вона подала заяву на перегляд. Стверджує, що у кімнаті був посуд, холодильник та деякі меблі. Вважає, що не була відсутньою понад 6 місяців, не сплачувала комунальні послуги, так як мала фінансові труднощі. Визнає, що з її дозволу у 2016-2017 рр. у кімнаті проживали сторонні особи, дозволяла там жити знайомій з Донецька, так як у неї не було житла. Вона давала їй гроші, але це була тільки оплата за комунальні послуги. Стверджує, що зі своїм колишнім чоловіком не проживає с початку 2000х років, так як шлюб розірвано і квартиру вона залишила чоловіку, іншого житла не має. ОСОБА_2 є її сином, він працює у іншому місті, тому міг не проживати у кімнаті з поважних причин. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла письмова заява, в якій він просить розглянути справу без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЦ КП" надійшла до суду письмова заява, в якій просить суд розглянути справу без участі представника.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює спеціалістом з розподілу житла адміністрації Південного району. 05.01.2018 року комісія, до складу якої і вона була включена, виїхала до гуртожитку для обстеження спірної квартири, так як її рішенням адміністрації було розподілено для заселення у відповідності з рішенням суду про виселення колишніх мешканців, але заселити особу було неможливо, оскільки зі слів коменданта та сусідів у квартирі були речі колишніх мешканців. Про виїзд комісії власницю цих речей ОСОБА_10 попередила комендант гуртожитку ще у грудні 2017 року, пояснювала, що необхідно звільнити квартиру, тому ОСОБА_1 була присутньою і власним ключем відчинила двері. При обстеженні було з'ясовано, що у квартирі, яка складається з двох кімнат, тривалий час не проживали: відсутні предмети побуту, було брудно, кімната мала занедбаний вигляд. Сусіди розповідали, що мешканці у квартирі не живуть, а здають її іншим особам. ОСОБА_1 розповідала, що кудись виїжджала і повернулася, але валіз при ній не було; речі з квартири виносила сама ОСОБА_1, одна з кімнат квартири використовувалась як склад, була захаращена старими речами. З реєстрації відповідачів на підставі заочного рішення суду було знято у липні 2017 року, а після звільнення однієї з кімнат квартири від їх речей у січні 2018 року, було заселено до спірної квартири особу з числа дітей-сиріт, котра стояла на обліку та у черзі в адміністрації, має двох малолітніх дітей, одну з яких необхідно було забирати з дитячого закладу, тому родина вкрай потребувала житла. У спірній квартирі не було жодного чоловічого одягу, як і взагалі особистих речей.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою відповідачів, знає їх з 1991 року, так як мешкає у кімнаті через стіну. Чоловік ОСОБА_1 на мікрорайоні БАМ у м. Кам'янське отримав окрему квартиру, а ОСОБА_1 із сином залишилась мешкати у гуртожитку. ОСОБА_2 працює у м. Дніпро, тому вона його дуже рідко бачить, а ОСОБА_1 часто виїжджає до матері у Російську Федерацію, періодично повертається, в цілому вдома буває незначний час, приблизно 4 місяці на рік. Про те, що її будуть виселяти ОСОБА_1 дізналась у грудні 2017 року. На даний час у спірній кімнаті мешкає неспокійна родина: постійно плаче дитина, сварки. Коли ОСОБА_1 виїжджала до РФ приблизно в 2016-2017рр., у кімнаті жила її подруга з тимчасово окупованих територій, чи був на це дозвіл адміністрації свідкові невідомо.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що з ОСОБА_1 знайома з 1995 року, є сусідкою по гуртожитку. ОСОБА_1 жила у гуртожитку, але останніми роками у неї хворіє мати, яка живе у Росії, і вона виїжджає періодично до матері. Певний час у квартирі гуртожитку з ОСОБА_1 жив її співмешканець ОСОБА_21 , чи мало місце непроживання відповідачів у спірній квартирі протягом шести місяців поспіль точно сказати не може, так як мешкає на іншому поверсі.
Свідок ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_1 - його колишня співмешканка, він жив з нею у спірній квартирі у гуртожитку в період 2006-2010 рр. , потім не погодився жити з її сином і пішов, зараз там не проживає давно, після 2014 року спілкувався з нею рідко, чи є у неї інше житло йому достовірно невідомо.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомила, що працює комендантом гуртожитку по АДРЕСА_1 , де розтатована спірна квартира. Пояснила, що перед тим як обстежити спірну квартиру комісією було попереджено ОСОБА_1 і вона своїм ключем відчинила двері квартири ззовні, була присутньою при складанні акту. Кімната на той час зовсім не мала ознак того, що там будь-хто живе - була відсутня плита для готування їжі, продукти, речі повсякденного вжитку. Взагалі квартира мала захаращений стан, старі та занедбані меблі, деякі речі, до яких ОСОБА_1 не виявила жодного інтересу. У спірній квартирі сама ОСОБА_1 вже давно не жила, а її син ще раніше припинив там жити, квартира або стояла порожньою, або там жили сторонні люди, яких пускала жити ОСОБА_1. Приблизно рік тому до звернення адміністрації з позовом до суду там жив якийсь чоловік, потім молодий хлопець. Також ОСОБА_1 не сплачували за комунальні послуги, тому утворилась значна заборгованість.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомив, що є колишнім чоловіком відповідачки та батьком відповідача ОСОБА_2 ; пояснив, що у шлюбі з ОСОБА_1 перебував з 1977 року по 1992 рік; раніше родина мешкала у гуртожитку, потім він отримав квартиру по АДРЕСА_2 , після розірвання шлюбу з ним залишилась донька, разом з якою він став проживати у вказаній квартирі, а син залишився з дружиною. Родинні стосунки підтримували, певний час намагались відносити родину, але цього не сталось; на даний час він сам проживає у квартирі, так як донька стала дорослою і живе у м. Дніпро.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомила, що є головою комінету району, де розтатований будинок по АДРЕСА_3 , де проживає колишній чоловік ОСОБА_1 За завданням адміністрації свідок з'ясувала у сусідів, що ОСОБА_1 мешкає разом з чоловіком за вказаною адресою, про що складено відповідний акт, однак під час візиту до квартири двері ніхто не відчинив.
Свідок ОСОБА_19 повідомив, що мешкає у будинку АДРЕСА_4 , є сусідом колишнього чоловіка ОСОБА_1 , до нього приходили з проханням підписати якийсь акт щодо проживання у квартирі ОСОБА_1 , стверджує, що він підписав чистий аркуш паперу, а що на ньому було написано, не знає.
Суд, заслухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були зареєстровані в жилому приміщені за адресою: АДРЕСА_1 , жилою площею 23,4 кв.м (л.с.6). Відповідачі у зазначеній квартирі не проживають понад 6 місяців, так як за результатами обстеження гуртожитку та в ході співбесіди з мешканцями вищезазначеного будинку встановлено, що відповідачі дійсно не проживають в жилому приміщенні - кімнаті АДРЕСА_1 більше 10 років, що підтверджується актом обстеження жилого приміщення, складеним техніком-наглядачем дільниці №1 КЖЕП «Оріон» від 17.03.2016 року (л.с. 7). Відповідно до листа департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради від 29.02.2016 №05-06/672 (л.с. 10), відомості стосовно приватизації кімнати АДРЕСА_1 відсутні. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.04.2016 №57256545 (л.с. 8) відомості про реєстрацію права власності на вищевказану квартиру у Державному реєстрі відсутні. За інформацією Баглійського відділення поліції Дніпродзержинського відділу поліції Головного управління Національної поліції від 12.04.2016 року №381/6/4107 (л.с. 9), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно бази даних Баглійського відділення поліції в розшуку не знаходяться, до кримінальної відповідальності не притягувалися та не утримуються під вартою, із заявами про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_1 , не зверталися. Також, відповідачі не зверталися до адміністрації Південного району з питання збереження за ними жилого приміщення у зв'язку з тимчасовою відсутністю з поважних причин та позивачу не відомо про наявність підстав для збереження за відповідачами жилого приміщення строком понад шість місяців. Вказані обставини підтверджені у судовому засіданні показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_16 Крім того, з довідок ТОВ Інфо-ком (л.с.49) вбачається наявність значної заборгованості з оплати комунальних послуг за вказаною адресою станом на жовтень 2016 року, а згідно довідки ЄРЦ КП (л.с.67) заборгованість з оплати комунальних послуг перевищує 15 тис. грн. Квитанції про оплату комунальних послуг, надані позивачкою під час судового розгляду (л.с.128-137) датовані переважно липнем-вереснем 2017 року, тобто вже після звернення позивача з позовом, а отже не спростовують доводів позивача щодо несвоєчасної оплати відповідачами комунальних послуг за попередні роки, а лише підтверджують їх. Квитанції про оплату за електропостачання датовані 2016 роком, що свідчить про здійснення оплати за цей період, адже відключення від електричних мереж відбувається без зволікань, що робить житло не придатним для проживання.
Згідно акту від 17.03.2016 року відповідачі не проживають понад 10 років у спірній квартирі, натомість у ній мешкають сторонні особи. Вказані факти підтверджено показами свідка ОСОБА_15 , який у судовому засіданні повідомив, що дійсно мешкав у спірній квартирі з 2006 по 2010 рік, що підтвердила і свідок ОСОБА_13 у суді. Також свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_16 повідомили, що у спірній квартирі в 2016-2017рр. мешкали сторонні особи, котрі заселились з дозволу ОСОБА_1 Так з заяви гр-на ОСОБА_5 , адресованої коменданту гуртожитку від 28.11.2016 року, вбачається, що він та члени його родини були заселені до спірної квартири квартиронаймачем ОСОБА_1 , оплату за користування квартирою віддає ОСОБА_1 (л.с.101). Зазначені обставини визнала у судовому засіданні і сама ОСОБА_1 , пояснивши, що певний час тому декілька років у квартирі мешкав ОСОБА_15 , потім у 2016 році вона дозволила мешкати у квартирі громадянам з тимчасово окупованих територій і вони їй віддавали кошти за комунальні послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч. 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.
Відповідно до акту про обстеження вільного житлового приміщення від 05 січня 2018 року (арк.с. 162) в квартирі тривалий час ніхто не проживає. Одна із кімнат використовувалась як склад вживаних речей, а в іншій наявні деякі меблі згідно додатку до акту (арк.с. 163), акт складено в присутності відповідачки, однак від підпису вона відмовилась. Факту своєї присутності при обстеженні квартири відповідачка не заперечувала. Згідно довідки ТОВ "ЄРЦ КП" від 04.01.2018 року (арк.с. 164) за вказаною адресою станом на 01.01.2018 року утворилась значна заборгованість за комунальні послуги у значному розмірі.
Акт від 26.09.2018 року (арк.с. 190), затверджений директором КП КМР "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду", згідно якого місце проживання відповідачів - за адресою АДРЕСА_3 на протязі останніх 10 років, суд оцінює критично, оскільки особи, що підписали акт, не підтвердили у суді зазначених у ньому обставин, а свідок ОСОБА_18 не є мешканцем вказаного будинку і складала цей акт з чужих слів.
Докази, надані відповідачами (л.с.138-144) суд не визнає такими, що спростовують доводи позивача щодо предмету позову, оскільки з вказаних доказів вбачається лише те, що ОСОБА_1 дійсно має матір похилого віку, котра мешкає у РФ, але доказів виїзду відповідачки за межі країни і відсутності з поважних причин за місцем проживання понад 6 місяців суду не надано; ОСОБА_2 працює у фізичної особи-підприємця і їздить у відрядження, однак з довідки не видно ані дати її видання, ані місця ведення діяльності ФОП, ані періоду роботи та відповідно відсутності з поважних причин понад 6 місяців за місцем проживання ОСОБА_2 З показів усіх допитаних свідків взагалі неможливо зробити висновок коли саме вони останній раз бачили відповідача ОСОБА_2 , і чи користується він спірною квартирою у гуртожитку.
У відповідності до ст. 64 Житлового кодексу України, повнолітні члени сім'ї наймача квартири, яка перебуває у державному житловому фонді, зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири.
Згідно ст. ст. 70, 72 Житлового кодексу УРСР при тимчасовій відсутності наймача та членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а при відсутності понад вказаний строк без поважних причин вони можуть бути в судовому порядку визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Задовольняючи позов, суд виходить з наступного.
Відносини, які складаються між мешканцем гуртожитку і його володільцем, є договірними і відносяться до різновиду договору найму жилого приміщення. Чинне законодавство передбачає декілька різновидів договорів користування житлом, зокрема, і договір найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду (глава 2 Житлового кодексу УРСР).
Регулювання відносин з користування гуртожитками повязане зі спеціальним правовим статусом цього житла. Тому норми глави 4 Житлового кодексу УРСР, Примірного положення про гуртожитки, а також інші норми житлового законодавства стосовно гуртожитків є спеціальними по відношенню до норм цивільного законодавства. Якщо відносини не врегульовані спеціальним законодавством про гуртожитки, слід керуватися загальними нормами про договір найму житла як інституту житлового права. В силу ст. 62 Житлового кодексу УРСР, ч. 3 ст. 810 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.
В силу спеціального правового режиму гуртожитків, їх користувачі обмежені в окремих правах у порівнянні з наймачами звичайної житлової площі в будинках державного та громадського житлового фонду. Окремі норми житлового законодавства або взагалі не застосовуються, або застосовуються з певними обмеженнями.
Жила площа в гуртожитку не підлягає обміну, розділу, бронюванню і здачі в піднайом. Не застосовуються положення про зміну договору найму жилого приміщення (статті 103 - 106 Житлового кодексу УРСР).
Права і обов'язки сторін договору найму житла в гуртожитку визначені Положенням про гуртожитки, затвердженим наказом № 84 від 27.04.2015 року Міністерства реґіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена в додатку до цього Положення, виданого відповідно до статті 129 Житлового кодексу Української РСР, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку.
Згідно цього Положення особам, які проживають у гуртожитку, забороняється: без згоди власника гуртожитку обмінювати, здавати в піднайом жилі приміщення, у яких проживають. Особи, які проживають у гуртожитку, зобов'язані: дотримуватися правил внутрішнього розпорядку гуртожитку; своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги; підтримувати чистоту і порядок у кімнаті, де проживають, та в місцях загального користування. Особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв'язку з проживанням у гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги. Повнолітні члени сім'ї наймача несуть солідарну з ним майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з договору найму житла у гуртожитку.
Таким чином суд, виходячи з показів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , акту від 17.03.2016 року, акту обстеження житла від 05.01.2018 року з додатком, заяви гр-на ОСОБА_5 , квитанцій про наявність боргів за оплату комунальних послуг, а також враховуючи визнання відповідачкою факту проживання у спірній квартирі сторонніх осіб (зокрема, і гр-на ОСОБА_5 ) з її дозволу, що частково підтвердили свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , вважає, що відповідачами не спростовано під час судового розгляду доводи позивача щодо непроживання відповідачів у спірному житлі понад шість місяців згідно акту від 17.03.2016 року.
Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдиний розрахунковий центр комунальних платежів", - про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, суд керуючись ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім у справі судові витрати: судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. ст. 10-13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Задовольнити позовні вимоги Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдиний розрахунковий центр комунальних платежів", - про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.
Визнати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), такими, що втратили право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 , жилою площею 23,4 кв.м., що є підставою для зняття відділом реєстрації фізичних осіб та місця їх перебування адміністрації Південного району Кам'янської міської ради з реєстраційного обліку за вказаною адресою та виключенням ТОВ «ЄРЦ КП» з особового рахунку на житлове приміщення за даною адресою.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Дніпровському апеляційному суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, тому зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий у справі Погребняк Т.Ю.