Справа № 146/1755/18
"14" травня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
вимоги позивача: про поділ спільного майна подружжя
представник позивача : ОСОБА_3
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
23 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить поділити майно, набуте нею за час шлюбу з ОСОБА_2 виділивши їй: житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , вартістю 66 966 грн, трактор колісний ЮМЗ -6, 1986 року вартістю 52 968 грн, плуг 3-х корпусний, вартістю 8 000 грн, культиватор, вартістю 6000 грн. Виділити ОСОБА_2 автомобіль «CHEVROLET Niva» 2005 року випуску, вартістю 118 980 грн, причіп тракторний, вартістю 19 900 грн.
Даний позов обґрунтований наступним.
3 червня 1997 року позивачка уклала шлюб з відповідачем, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу виконавчим комітетом Великорусавської сільської ради зроблено запис за № 3.
Подальше сімейне життя не склалося і 19 січня 2018 року шлюб між сторонами було розірвано.
За час проживання у шлюбі сторонами було набуто таке майно: житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , вартістю 66 966 грн, трактор колісний ЮМЗ -6, 1986 року вартістю 52 968 грн, плуг 3-х корпусний, вартістю 8 000 грн, культиватор, вартістю 6000 грн.; автомобіль «CHEVROLET Niva» 2005 року випуску, вартістю 118 980 грн, причіп тракторний, вартістю 19 900 грн.
Проте відповідач відмовляється від добровільного поділу вказаного спільного майна , тому з даним позовом позивачка вимушена звернутися до суду.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 4 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено на 10-00 годину 28 лютого 2019 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 28 лютого 2019 року розгляд справи відкладено на 14 травня 2019 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
14 травня 2019 року в судове засідання з'явилися представник позивачки адвокат Щетніцький В.С. та відповідач ОСОБА_2
Представник позивачки адвокат Щетніцький В.С. позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задоволити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, не заперечив в їх задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований 03 серпня 1997 року у виконавчому комітеті Великорусавської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, актовий запис № 3 - розірвано. (а.с.6-7)
Крім того, судом встановлено, що протягом спільного проживання у шлюбі сторонами було придбано житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , оформлений на ім'я відповідача ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності виданого Великорусавською сільською радою 30 січня 2012 року, зареєстрованого в Могилів-Подільському БТІ 20 лютого 2012 року. (а.с.11)
Також до матеріалів справи додано витяги з мережі «Інтернет», а саме з сайту «ОLХ» з яких вбачається приблизна ринкова вартість культиватора, плуга 3-х корпусного, прицепа тракторного, трактора ЮМЗ, 1989 року випуску, автомобіля марки «CHEVROLET Niva» 2005 року випуску. (а.с.12-15)
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Частинами 1, 2 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно із ст. 68 СК України - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно з ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 3ст. 368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, ч 2 статті 372 ЦК України передбачає, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що спірне майна зокрема житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 було придбано сторонами у період шлюбу та є спільними майном подружжя, яке підлягає поділу.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Таким чином, оскільки відповідач позовні вимоги визнав, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині житлового будинку задоволити та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .
Щодо решти майна яке вказане в позові, а саме трактора колісного ЮМЗ -6, 1986 року, плуга 3-х корпусного, культиватора, автомобіля марки «CHEVROLET Niva» 2005 року випуску, причіпа тракторного суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка не надала суду доказів на підтвердження своїх вимог щодо розподілу вищевказаного спірного майна, зокрема трактора колісного ЮМЗ -6, 1986 року, плуга 3-х корпусного, культиватора, автомобіля марки «CHEVROLET Niva» 2005 року випуску, причіпа тракторного, до суду не надано доказів про наявність вказаного рухомого майна, не надано підтверджуючих правовстановлюючих документів, з яких вбачається ідентифікуючі ознаки відповідного майна, хто саме є власником вказаного майна, коли та ким воно придбане, не надано акту опису майна, яке є у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
При цьому в судовому засідання під час роз'яснення судом сторонам їхніх прав - сторони повідомили, що будь-яких інших доказів крім уже поданих надати не бажають, клопотань про витребування додаткових доказі заявляти не будуть.
Таким чином суд позбавлений можливості встановити, що майно (трактор колісний ЮМЗ -6, 1986 року, плуг 3-х корпусний, культиватор, автомобіль марки «CHEVROLET Niva» 2005 року випуску, причіп тракторний), яке являється предметом спору, було придбано у період шлюбу спільними зусиллями і працею та за спільні кошти сторін у справі, тобто встановити, що дане майно являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
З огляду на наведене суд вважає, що в судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, позивачем не подано належних та допустимих доказів і судом не отримано доказів на підтвердження вимог позивача.
Таким чином в частині поділу рухомого майна (трактор колісний ЮМЗ -6, 1986 року, плуг 3-х корпусний, культиватор, автомобіль марки «CHEVROLET Niva» 2005 року випуску, причіп тракторний) слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 1ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається з квитанцій «Ощадний Банк» № 92 від 22 жовтня 2018 року та № 49 від 1 серпня 2018 року, позивачем ОСОБА_1 за подання позову до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 809 гривень 80 копійок.
Враховуючи, що відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 404 грн. 90 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 69-72 СК України, п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», статтями 12, 13, 76, 78, 95, 163, 206,280-289, 354 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у майні подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовити за недоведеністю.
Повернути ОСОБА_1 п'ятдесят відсотків сплаченого на рахунок № НОМЕР_1 (МФО отримувача 899998) за квитанціями «Ощадний банк» № 92 від 22 жовтня 2018 року та № 49 від 1 серпня 2018 року судового збору, а саме в сумі 404,90 грн .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: О.В. Пилипчук
Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2019 року