Справа № 200/7749/18
Провадження №2а/200/497/18
02 квітня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря Гургули В.С.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Мітусова Дмитра Євгенійовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 26.04.2018 року звернувся до суду з зазначеним позовом.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановою відповідача серії ЕАА № 345775 від 01.04.2018 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП - за те, що він нібито проїжджаючи перехрестя при наявності дор. таблиці 5.62, не керувався кожним сигналом світлофора та здійснив проїзд на заборонений жовтий сигнал світлофора. Позивач вважає, що вказана постанова є необгрунтованою, оскільки він не порушував Правила дорожнього руху, доказів правопорушення не надано, постанова складена з порушеннями вимог КУпАП, в постанові не зазначена об'єктивна сторона правопорушення, відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами. Також вказує, що ним пропущений строк на оскарження постанови з поважних причин, оскільки він намагався оскаржити постанову шляхом звернення до вищестоящої посадової особи, та отримав відповідь на свої звернення лише 17.04.2018 року.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд поновити строк на оскарження постанови. Визнати дії інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Мітусова Д.Є. незаконними. Скасувати постанову серія ЕАА № 345775 від 01.04.2018 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП, та закрити провадження у справі.
Вказана справа з 27 квітня 2018 року перебувала в провадженні судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Шевцової Т.В.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.08.2018 року зазначену адміністративну справу передано до розгляду судді Женеску Е.В.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 14 серпня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Мітусова Дмитра Євгенійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, та призначено до розгляду без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідач інспектор 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Мітусов Д.Є. надав відзив на позовну заяву, та вказав, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена у відповідності з вимогами чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надав відзив на позовну заяву, де вказав, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, передбачає фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач надав відповідь на відзив, де наголосив, що постанова про накладення адміністративного стягнення складена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем невірно вказано транспортний засіб, а також дату народження позивача.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Мітусова Д.Є. серія ЕАА № 345775 від 01.04.2018 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно постанови, 01.04.2018 року о 16:29 год. у м.Дніпро, просп. Пушкіна, 49, позивач, керуючи транспортним засобом Lanos номерний знак НОМЕР_1 , проїжджаючи перехрестя при наявності дор. таблиці 5.62, не керувався кожним сигналом світлофора та здійснив проїзд на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ПДР.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно ч. III п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ч.3 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративного правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Статтею ст. 251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В судовому засіданні оглянуто відеозапис розгляду справи про адміністративне правопорушення, який міститься на диску, наданому відповідачем, та встановлено, що правопорушення, яке стало підставою для складення оскаржуваної постанови, дійсно мало місце та було вчинено водієм, який керував автомобілем з номерним знаком НОМЕР_2 .
Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 8.7.3.ґ ПДР жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до п.16.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
З відеозапису вбачається, що перехрестя обладнане двома світлофорами, та перед першим є дорожній знак 5.62, проте водій проїхав на заборонний знак світлофора, чим порушив вищевказані вимоги ПДР.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» завданням працівника поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною 1 ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Так, при розгляді справи суд не знайшов факту підтвердження неправомірних дій поліцейського УПП при винесенні оскаржуваної постанови, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування неправомірності дій поліцейського УПП, в матеріалах справи такі підтвердження також відсутні, є в наявності лише постанова про вчинення правопорушення та накладення стягнення у вигляді штрафу, разом з тим, при перегляді відеозапису безсумнівно встановлено, що автомобіль, яким керував позивач, здійснив проїзд на заборонний сигнал світлофору.
З відеозапису також вбачається, що інспектор поліції роз'яснив позивачу його права та надав можливість отримати допомогу засобами телефонного зв'язку.
Доводи позивача про те, що в постанові неправильно вказано дату народження позивача, а також марку транспортного засобу, суд не бере до уваги як несуттєві, оскільки позивач не заперечив факт, що його дійсно зупинив працівник поліції після переїзду перехрестя та що постанова про адміністративне правопорушення була складена саме відносно нього.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушень з боку відповідача при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, докази, які б спростовували факт порушення позивачем частини 2 статті 122 КпАП України, судом не встановлені, за таких підстав суд вважає вимоги позивача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення безпідставними.
Судом встановлена правомірність дій працівника патрульної поліції в частині винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, і суд вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з його формальних міркувань, та розцінюються судом, як бажання уникнути адміністративної відповідальності.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про доведеність відповідачем скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, правомірності винесення оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Щодо доводів позивача про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, суд вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України пов'язує початок обчислення строку, встановленого для звернення з позовом до суду, з датою, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, а даному випадку - про винесення оскаржуваної постанови.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області щодо оскарження постанови серії ЕАА № 345775 від 01.04.2018 року, проте у задоволенні його скарги було відмовлено, про що повідомлено позивача листом від 16.04.2018 року за № В-50, В-51/41/19/01-2018, який отриманий позивачем 17.04.2018 року, що підтверджується копією конверту.
Таким чином, позивачем пропущено строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення з поважних причин, тому цей строк має бути повновлений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,6-9,19,44,77,241 - 246, 371 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий-суддя: Е.В. Женеску