Справа № 199/3982/19
(2-з/199/39/19)
17.05.2019
17 травня 2019 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
До Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову посилається на те, що 14 вересня 2016 року між Позивачем (Позикодавець) та Відповідачем (Позичальник) було укладено договір позики, відповідно до умов якого Позивач передав, а Відповідач отримав у строкове платне користування та зобов'язався повернути з відсотками грошові кошти (позику) у розмірі 2 700,00 грн.
Пунктом 2 Договору, а також розпискою передбачено, що ОСОБА_2 зобов'язана повернути суму позики, а також проценти за користування позикою не пізніше 29.09.2016 року.
Цим же пунктом Сторони обумовили, що ця дата є останнім днем користування позикою, а наступний день за цією датою, в разі неповернення позики та процентів за користування позикою, є першим днем прострочення виконання зобов'язання.
У встановлений строк, до 29.09.2016 року Відповідач не здійснив повернення позики, з огляду на що 30.09.2016 року є першим днем прострочення виконання зобов'язання, передбаченого Договором позики від 14.09.2016 року.
Пунктом 5.1. Договору сторонами було узгоджено, що в разі несвоєчасного повернення позики та процентів Біляєва ОСОБА_3 має сплатити пеню у розмірі 5% від суми позики за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
На початку жовтня 2016 року Відповідач здійснив оплату процентів та пені у розмірі 2000 грн. Після цього, за весь період користування грошовими коштами Позивача протягом двох з половиною років Відповідач жодним чином не вчиняє жодних дій, спрямованих на повернення Позивачеві заборгованості, сплату відповідних процентів та неустойки (пені).
Враховуючи те, що станом на 08.04.2019 року Відповідач досі не здійснив повної оплати основного боргу, процентів та пені за Договором позики, заборгованість Відповідача перед Позивачем, яка підлягає стягнення в судовому порядку, становить 159 697,75 грн.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1152086812101, належну на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 115, виданий 20.01.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєвою А.О., а також заборонити усім державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, обтяжень, іпотек, інших речових прав, їх припиненням, відміною, скасуванням, у відношенні зазначеного нерухомого майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1,2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Оскільки забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, то розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно встановити наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.
З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.
Приймаючи до уваги, що ціна позову є значною - 159 697 грн. 75 коп., а невжиття заходів щодо забезпечення позову може перешкодити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, та зважаючи на те, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження права власності об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , вважаю заяву в частині накладення заборони на нерухоме майно - задовольнити та накласти заборону будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В частині накладення арешту на нерухоме майно, вважаю, відмовити з наступних підстав.
Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно взяти до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, і які не є учасниками справи. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.
Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав. Однак не накладення заборони саме на користування майном, жодним чином не вплине на виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - накласти заборону на відчуження, реалізацію, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 115, виданий 20.01.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєвою Анною Олегівною.
Ухвала набирає чинності з дня постановлення - 17.05.2019 року, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення ухвали до виконання один рік - до 17.05.2020 року.
Суддя: