Справа № 129/915/19
Провадження по справі № 1-кп/129/344/2019
17.05.2019 року Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
його представника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
його захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Гайсині кримінальну справу № 12018020120000474 про обвинувачення ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
Встановив:
Згідно з обвинувальним актом від 29.03.2019 р., затвердженого прокурором Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , «…06 листопада 2018 року близько 12 години ОСОБА_8 , знаходячись у кімнаті будинку АДРЕСА_1 , де він відпочивав разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин вирішив заподіяти смерть ОСОБА_6 .
Діючи з мотивів особистої неприязні, з метою позбавлення життя ОСОБА_6 , ОСОБА_8 взяв зі столу кухонний ніж та підійшов до ліжка, на якому спав ОСОБА_6 .. Діючи умисно та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, а саме наслідків у вигляд можливої смерті останнього та бажаючи їх настання, ОСОБА_8 наніс ножем один удар у життєво важливу ділянку тіла ОСОБА_6 а саме в ліву половину грудної клітки.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 198 від 13 листопада 2018 року у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівої кисті у основи 5-го пальця, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я, та непроникаючої колото-різаної рани в ділянці грудної клітини клітки зліва, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Оскільки умисні дії ОСОБА_8 , спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_6 , в момент їх здійснення були припинені самим потерпілим ОСОБА_6 , який прокинувшись, та схопившись лівою рукою за лезо ножа, забрав його у ОСОБА_8 , тим самим позбавивши останнього можливості вчинити усі дії, які той вважав за необхідне для заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_6 , то ОСОБА_8 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі...».
Прокурор, потерпілий та його представник просили призначити обвинувальний акт до судового розгляду, обвинувачений і його захисник вважали за необхідне повернути його прокурору для усунення недоліків, що заважають судовому розгляду, - через неконкретність викладу фактичних обставин діяння, які прокурор вважає встановленими, зауваживши при цьому, що його підзахисний здійснив не ножовий удар потерпілому, а натиск клинком ножа в область грудної клітки.
З урахуванням позицій учасників справи, змісту обвинувального акта та вимог закону суд визнає за необхідне повернути його прокурору з таких мотивів і підстав.
Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію злочину з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
За п.2 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу скоєння та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Згідно з ч.2 ст.15, ч.2 ст.24 КК України, абз.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», Ухвалою Верховного Суду України від 08.02.2005 р., Постановами Верховного Суду України від 04.07.2013 р., 18.06.2015 р., Постановою Верховного Суду України від 09.10.2018 р. закінчений замах на умисне вбивство особи може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли винна особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки у виді смерті і бажала їх настання; для з'ясування змісту та спрямованості умислу особи необхідно виходити з сукупності всіх відносних до справи фактичних обставин вчиненого діяння, включаючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення протиправних дій, попередні взаємини, поведінку обвинуваченого і потерпілого, посткримінальну поведінку обвинуваченого, визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення особи до наслідків своїх дій.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) від 25.07.2000 р. у справі «Матоцціа проти Італії» обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «в» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція). Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.
За рішенням ЄСПЛ від 09.10.2008 р. у справі «Абрамян проти Росії» деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про факти та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.
Положення п.п.а п.3 ст.6 Ковенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.
Таким чином, зі змісту наведених приписів кримінального процесуального закону в органічному взаємозв'язку з судовою практикою судів України в подібних справах та з практикою ЄСПЛ стосовно змісту, обсягу та якості фактичної і юридичної сторони висунутого особі обвинувачення видно, що в обвинувальному акті про закінчений замах на вбивство повно, детально, точно, доречно повинні бути викладені всі обставини, які характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторони діяння і підлягають доказуванню в суді та забезпечать обвинуваченому повноправну можливість для ефективного захисту зокрема, і право на справедливий суд загалом.
Стосовно об'єктивної та суб'єктивної сторін досліджуваного діяння такими обставинами, крім часу і місця, є необхідні і достатні оцінювані в сукупності та взаємозв'язку факти, що дають суду реальну можливість встановити наявність чи відсутність прямого умислу, а саме: детально викладений спосіб та опис знаряддя злочину, кількість, силу і місце ударів, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, їх повну характеристику, попередні взаємини обвинуваченого з потерпілим, їх поведінку і взаємне розташування перед посяганням та в момент посягання, справжні причини припинення протиправних дій, посткримінальну поведінку обвинуваченого, зміст його психічного ставлення до наслідків своїх дій (дійсний і точно й правильно сформульовані мотив (спонуку) та бажання досягти протиправних наслідків як акти інтелектуально-емоційно-вольової діяльності), визначений також на підставі дослідження і показань обвинуваченого.
З розділу обвинувального акта «Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» і тотожно викладеного розділу «Формулювання обвинувачення» видно, що 06.11.2018 р. приблизно о 12 год. ОСОБА_8 в кімнаті будинку АДРЕСА_1 відпочивав разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 , перебував у стані алкогольного сп'яніння, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин вирішив заподіяти смерть ОСОБА_6 .
Діючи з мотивів особистої неприязні з метою позбавлення життя ОСОБА_6 , ОСОБА_8 взяв зі столу кухонний ніж та підійшов до ліжка, на якому спав ОСОБА_6 , й умисно, усвідомлюючи небезпеку своїх дій, - наслідків у виді можливої смерті ОСОБА_6 , - і бажаючи їх настання, наніс ножем один удар у життєво-важливу ділянку тіла ОСОБА_6 : ліву половину грудної клітки, заподіяв цим самим легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у виді непроникаючої колото-різаної рани в ділянці грудної клітки зліва.
Від завданого ОСОБА_8 удару ОСОБА_6 прокинувся, схопив лівою рукою за лезо ножа і забрав його, чим позбавив ОСОБА_8 можливості вчинити усі дії, які той вважав необхідними для заподіяння смерті потерпілому, через що ОСОБА_8 з незалежних від його волі причин не довів злочин до кінця; під час забирання в ОСОБА_8 ножа ОСОБА_6 отримав легке тілесне ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у виді садна в ділянці лівої кисті біля основи п'ятого пальця.
Приписи закону щодо зазначення в обвинувальному акті якомога точніших часу і місця скоєння злочину, кількості ударів слідчим та прокурором виконано.
Вимоги ж стосовно викладення в обвинувальному акті фактів, які повно, точно, всебічно та об'єктивно в необхідній і достатній мірі характеризують мотив, зміст і спрямованість умислу обвинуваченого не виконано.
Так, в обвинувальному акті немає відомостей про те, які конкретно взаємини були в обвинуваченого і потерпілого до моменту виникнення в ОСОБА_8 раптової особистої неприязні (дружні, тісні, доброзичливі, нейтральні, натягнуті, недоброзичливі); як взаємодіяли вони один з одним до моменту виникнення в обвинуваченого раптової особистої неприязні (що і як робили, що казали один одному, скільки і якого спиртного вжили, яку ступінь сп'яніння мали); яка чи які саме вербальні або фізичні діяння ОСОБА_6 спричинили виникнення у ОСОБА_8 раптової особистої неприязні, чому вони виникли; який конкретний, точний і справжній емоційно-вольовий і смисловий зміст особистої неприязні як мотиву злочину з огляду на те, що значенням слова «неприязний» є відсутність приязні, прихильності, привітності у ставленні до інших, вороже, недружелюбне налаштування до кого-, чого-небудь, - тобто воно має загальне значення і не дає правильної відповіді на питання «за що обвинувачений вирішив учинити насильство над потерпілим»; скільки часу пройшло від виникнення мотиву (спонуки) в ОСОБА_8 вчинити протиправне насильство над ОСОБА_6 до моменту його реалізації, пам'ятаючи, що мотив виник під час їх взаємодії, а реалізувався вже під час сну потерпілого; які характеристики має ніж як знаряддя злочину (довжина, товщина леза, форма і ступінь гостроти клинка); яка сила ножового удару чи натиску (легка, середня, велика, з усієї сили); яке розташування потерпілого під час удару чи натиску (на спині, на правому боці); в що був одягнений потерпілий і чим накритий чи ні; яка конкретно область грудної клітини зліва потерпілого зазнала поранення і які внутрішні органи знаходяться в проекції рани, чому поранення непроникаюче; як характеризується акт забирання потерпілим ножа у обвинуваченого (чи чинив обвинувачений спротив забиранню потерпілим ножа у нього і якої інтенсивності); як себе вів обвинувачений після завдання удару чи натиску і відібрання у нього ножа потерпілим (як взаємодіяв з потерпілим); як сам обвинувачений характеризує зміст своїх мотиву та умислу (що, з його слів, і навіщо він бажав заподіяти потерпілому).
Викладення зазначених фактичних обставин в обвинувальному акті має вирішальне значення для справи, позаяк дозволяє встановити справжній зміст і спрямованість мотиву та умислу, дійсний перебіг протиправних подій, тобто висунути конкретне і законне обвинувачення, від якого обвинувачений матиме змогу ефективно захищатися, також це дасть можливість суду ухвалити справедливий, законний, обґрунтований і вмотивований вирок.
Відсутність даних обставин в обвинувальному акті є істотною перешкодою обвинуваченому в ефективному здійсненні права на захист, а суду - в ухваленні справедливого, законного, обґрунтованого, вмотивованого рішення, і безумовною підставою для його скасування відповідно до п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України.
За таких обставин обвинувальний акт від 29.03.2019 р. підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам закону, на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України, за яким суд в підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Керуючись п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, -
Ухвалив:
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12018020120000474 про обвинувачення ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, повернути прокурору Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_5 для усунення недоліків, викладених у цій ухвалі.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя:
Судді: