Справа № 128/4227/16-к
17 травня 2019 року м.Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої- судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Вінниці клопотання прокурора про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за 12016020100000926 від 29.06.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-
З грудня 2016 року в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотав перед судом про продовження строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки цей строк стікає 20.05.2019 і ті ризики, які стали підставою для застосування та продовження щодо останнього даного запобіжного заходу не змінилися та не відпали, а саме - ОСОБА_5 є раніше неодноразово судимою особою, скоїв тяжкий злочин, може впливати на свідка у справі, свого родича, який ще не допитаний у судовому засіданні, а також може переховуватися від суду.
Захисник ОСОБА_4 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що прокурором не доведені перед судом ті ризики якими він обґрунтовує клопотання. Оскільки усі свідки допитані, до матеріалів провадження долучені прокурором усі письмові докази; обвинувачений довгий час перебуває під вартою та у випадку визнання судом його винним, він підпадає під дію Закону Савченко, тому переховуватися від суду у нього не має сенсу. Просить суд відмовити у задоволені клопотання прокурора та звільнити ОСОБА_5 з -під варти , застосувавши запобіжний захід -домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, зазначив що не буде ухилятися від суду, оскільки під вартою перебуває вже більше двох років , тому просить відмовити у задоволені клопотання .
Обвинувачений ОСОБА_6 при вирішені клопотання прокурора поклався на розсуд суду.
Вислухавши клопотання прокурора, заперечення щодо нього учасників кримінального провадження суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення виходячи з такого .
Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно до положень , викладених в ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Клопотання прокурора вмотивоване тим, що наразі наявні ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) та незаконно впливати на свідка ОСОБА_7 (п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України).
Оглянувши обвинувальний акт, вислухавши позицію учасників провадження, суд вважає, що оскільки обвинувачений ОСОБА_5 є раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень; не працює, офіційно не перебуває у шлюбі, хоча і має постійне місце проживання, та частково визнав себе винним, заперечуючи факт співучасті ОСОБА_6 у інкримінованому злочині, але обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - розбою, санкція статті за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з конфіскацією майна; судовий розгляд даного провадження- триває, суд досліджує письмові докази надані обвинуваченням, ще є не допитаним свідок ОСОБА_7 тому суд, виходячи з вищенаведеного вважає що на даний час наявні та не відпали ризик визначені у п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, оскільки у разі постановлення обвинувального вироку суду, він може бути засуджений до реальної міри покарання , також незаконно впливати на свідка ОСОБА_7 , який ще недопитаний в судовому засіданні.
За таких обставин обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить запобігання ризикам, передбаченим п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відтак, суд доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам.
Тому приведені доводи захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не вважає переконливими.
Отже, суд не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого ОСОБА_5 , вважає доцільним продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 2 місяці, а саме - по 15.07.2019 року включно.
Керуючись ч.3 ст. 331 КПК , Суд-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2 місяці у Вінницькій УВП УДПтСУ в Вінницькій області, а саме - по 15.07. 2019 року, включно.
Копію ухвали направити уповноваженій особі Вінницької УВП УДПтСУ в Вінницькій області для відома.
Оголосити перерву в даному судовому засіданні на 20.06.2019- 15.00 годин у зв'язку з неявкою захисника ОСОБА_8 .
Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на кінцеве процесуальне рішення у даній справі.
Суддя: ОСОБА_1