Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3556/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області(64107, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Соборна, 20) , в інтересах держави, в особі: 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх), 2. Павлівської сільської ради (64050, Харківська обл., Кегичівський р-н, с. Павлівка)
до Селянського (Фермерського) господарства "Анастасія" (64050, Харківська обл., Кегичівський р-н, с. Павлівка)
про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою
за участю представників:
прокурор - не з'явився;
позивача-1 - Чернишов К.О.;
позивача-2 - не з'явився;
відповідача - Шерстюк О.В.
21.12.2018 Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Павлівської сільської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до СФГ "Анастасія".
В позовній заяві прокурор просить суд визнати відсутнім у СФГ "Анастасія" права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,59га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області; повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, загальною площею 49,59га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
Фактичними підставами позову прокурор вказує на те, що СФГ "Анастасія" безпідставно використовує на праві постійного користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, оскільки згідно з актовим записом про смерть від 05.06.2002 №5 ОСОБА_1 , на яку видавався державний акт на право постійного користування землею, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно з цією дати дія вищевказаного акту повинно бути припинено.
Прокурор та представник позивача-2 в судове засідання по суті 16.05.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до положень статті 120 ГПК України.
Присутній у судовому засіданні по суті представник позивача-1 просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
В своїх поясненнях відповідачем зазначено, що земельна ділянка площею 49,59 га, яка була надана ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.09.1994 серії НОМЕР_1, фактично продовжує використовуватися СФГ "Анастасія" у порядку спадкування. Ані положеннями ЗК України 1990 року, ані ЗК України 2001 року не передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою припиняється в зв'язку зі смертю особи.
Представник відповідача в судовому засіданні по суті 16.05.2019 проти задоволення позову заперечує.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
На підставі рішення XVI сесії XXI скликання Кегичівської районної Ради народних депутатів Кегичівського району Харківської області від 30.03.1994 ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.09.1994 серії НОМЕР_1, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8 (т. I, а.с. 23).
Згідно з вказаним Актом ОСОБА_1 надано у постійне користування земельна ділянка площею 49,59 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Павлівської сільської ради.
В подальшому 22.11.1994 проведена державна реєстрація СФГ «Анастасія», що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №419820 (т. I, а.с. 66).
Відповідно до запису акта про смерть від 05.06.2002 №5 ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. I, а.с. 26).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2018 засновниками СФГ «Анастасія» є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т. I, а.с. 72-77).
Згідно з Довідкою від 14.02.2018 №34/02-24, видаю Павлівською сільською радою Кегичівського району Харківської області, СФГ «Анастасія» має в користуванні сільськогосподарські угіддя площею 49,5900 га (т. I, а.с. 30).
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було проведено заходи державного контролю за дотримання земельного законодавства при використанні земельної ділянки орієнтовною площею 49,59 га, яка знаходиться на території Паівлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, яка розташована поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_2.
Результатами обстеження встановлено, що вищевказана земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва оброблена та підготовлена під посів сільськогосподарських культур невідомими особами за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади, про що складено Акт обстеження земельною від 15.05.2018 №193-ДК/155/АО/10/01/-18 та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 15.05.2018 №ДК-193/248/АП/09/01-18 (т. I, а.с. 33-36).
06.06.2018 Кегичівським відділом Первомайської місцевої прокуратури внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №4201822140000054 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок, розташованих на території Кегичівського району Харківської області (т. I, а.с. 37).
Згідно з протоколу допиту свідка ОСОБА_3 (т. I, а.с. 38-40) земельна ділянка загальною площею 49,59 га, яка була надана за Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 29.09.1994 серії НОМЕР_1, використовується СФГ «Анастасія».
Як стверджує прокурор, у відповідача СФГ «Анастасія» відсутнє право постійного користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 , якій ця земельна ділянка була надана у постійне користування, та така ділянка повинна бути повернута до державної власності.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Надання громадянам земельних ділянок у користування, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, на час створення у жовтні 1994 року СФГ "Анастасія" регулювалось положеннями статей 50, 51 ЗК України від 18.12.1990 №561-ХІІ та Законом України "Про селянське (фермерське) господарство".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право постійного користування землею.
У постійне користування згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа
За змістом статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.
За частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Із 01.01.2002 набрав чинності новий ЗК України. Право постійного користування земельною ділянкою було визначено частиною першою статті 92 Кодексу, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.
Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення), як передбачено статтею 1225 ЦК України, лише при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлювальним документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) (частина друга статті 407, частина друга статті 413 ЦКу України, частина друга статті 102-1 ЗК України).
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб, зокрема, припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України).
Частиною другою статті 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням наведених вище правових норм, суд прийшов до наступних висновків.
Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі №657/731/14-ц).
ОСОБА_1 мала право користуватися земельною ділянкою, наданою на підставі державного акту на право постійного користування землею, а право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі.
При цьому, суд зауважує, що законодавством України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, після смерті землекористувача до будь-якої фізичної чи юридичної особи, оскільки зазначене вище право особи припиняється з її смертю (постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 18.03.2019 у справі №472/598/16-ц).
Крім того, виходячи з аналізу статей 407, 1216, 1218, 1225 ЦК України, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі №178/447/16-ц, висновки якого повинні враховуватися господарськими судами за приписами частини четвертої статті 236 ГПК України.
Крім того, матеріали справи не містять, а відповідачем у свою чергу не надано ані заповіту, ані свідоцтва про право на спадщину, які б підтверджували перехід до СФГ "Анастасія" права постійного користування спірною земельною ділянкою в порядку спадкування, а також доказів того, що між власником спірних земельних ділянок (Павлівською сільською радою) та головою СФГ «Анастасія» укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Отже, правовий зв'язок між спірною земельною ділянкою та ОСОБА_1 , безпосередньо якій ділянка надавалась у користування для ведення селянського господарства, припинився внаслідок смерті цього громадянина, і відповідне право користування не перейшло до спадкоємців.
Таким чином, після 27.03.2002 спірна земельна ділянка не могла використовуватись та утримуватись СФГ "Анастасія", оскільки підстави для цього відпали внаслідок факту смерті фізичної особи ОСОБА_1 , якій було надано у користування цю землю.
За таких обставин, СФГ «Анастасія» не має права на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 49,59 га, яка знаходиться на території Паівлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.
Натомість, з матеріалів справи та пояснень представників учасників справи судом встановлено, що по теперішній час спірною земельною ділянкою продовжує користуватися СФГ "Анастасія". Дана обставина відповідачем не заперечується.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем не надано доказів, які б підтверджували користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства, а сплата земельного податку не свідчить про правомірне використання земельної ділянки.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку, що вимога прокурора про визнання відсутнім у СФГ "Анастасія" права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області є підставною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Такий спосіб захисту повністю відповідає положенням статті 5 ГПК України та частини другої статті 20 ГК України (кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав).
Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Отже, земельна ділянка державної форми власності, розташована на території Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту), повинна бути повернута у розпорядження держави, в особі уповноваженого державного органу. Відповідним державним органом є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.
Зокрема, згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Безпідставне використання відповідачем спірної земельної ділянки порушує інтереси держави, оскільки перешкоджає реалізації правомочності держави як власника щодо розпорядження землею, серед іншого, унеможливлюючи передання земельної ділянки в оренду та надходження до бюджету орендної плати.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про необхідність захисту інтересів держави шляхом повернення у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, загальною площею 49,59га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачено статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутттості такого органу. При цьому наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор зазначав, що незаконне використання відповідачем земельної ділянки державної власності порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, призводить до ненадходження орендних платежів відповідно до законодавства, що суперечить інтересам держави.
За таких обставин "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - доступу Українського народу до земель сільськогосподарського призначення. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновленні становища, яке існувало до порушення прав Українського народу на землю.
У даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не здійснювало захист своїх інтересів, не вживала жодних заходів, спрямованих на відновлення свого порушеного права на повернення земельної ділянки у власність держави, обмежившись лише складанням Актом обстеження земельною від 15.05.2018 №193-ДК/155/АО/10/01/-18 та Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 15.05.2018 №ДК-193/248/АП/09/01-18.
З урахуванням наведеного, оскільки вказаним органом не вжито заходів до усунення вищевказаних порушень та повернення спірної земельної ділянки, прокурором правомірно пред'явлено цей позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в області.
В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені прокурором у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 26.853,79 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати відсутнім у Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" (64050, Харківська обл., Кегичівський р-н, с. Павлівка, код ЄДРПОУ 22665438) права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
3. Повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) земельну ділянку, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Анастасія» (64050, Харківська обл., Кегичівський р-н, с. Павлівка, код ЄДРПОУ 22665438) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 26.853,79 грн.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "17" травня 2019 р.
Суддя О.В. Бринцев