15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/1401/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області
на рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018
(Суддя - Присяжнюк О.О.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019
(Колегія суддів у складі: Пелипенко Н.М. - головуючий, Барбашова С.В., Чернота Л.Ф.)
у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",
до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Лозівська міська рада Харківської області,
2) Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області,
про стягнення коштів, -
1. У травні 2018 року ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії (далі в тексті - Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (далі в тексті - Відповідач) про стягнення 182210,97 грн, які складаються з: 162791,59 грн невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення; 15421,01 грн втрат від впливу інфляційних процесів; 3998,37 грн 3% річних. Також Позивач просить стягнути з Відповідача 2733,16 грн судового збору.
Короткий зміст позовних вимог рішень судів попередніх інстанцій ухвалених за результатами розгляду позову
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01 січня 2017 по 31 грудня 2017 року Позивач надав послуги зв'язку на пільгових умовах жителям м. Лозова Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. На цих осіб поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" на загальну суму 162791,59 грн. Проте Відповідач не відшкодував витрати, понесені Позивачем внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах за спірний період.
3. Рішенням господарського суду Харківської області від 28.08.2018 позов задоволено повністю та вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача 162791,59 грн невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, 15421,01 грн втрат від впливу інфляційних процесів, 3998,37 грн 3% річних та 2733,16 грн судового збору (т. 1 а.с. 231-237).
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 рішення господарського суду Харківської області від 28 серпня 2018 року у справі № 922/1401/18 залишено без змін.
5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:
5.1. Судами встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, у період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року (включно) Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м.Лозова, Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та мають право встановлені законодавством України пільги з їх оплати згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 162 791,59 грн.
5.2. За результатами дослідження зібраних доказів у справі, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що в порушення вимог Бюджетного кодексу України та Постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, від 29.01.2003 № 117, Відповідач не відшкодував Позивачу вартість наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, тому станом на 01.01.2018 заборгованість Відповідача складає 162791,59 грн.
5.3. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області зобов'язане здійснити розрахунки з ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" на підставі поданих ним щомісячних розрахунків за формою « 2-пільга» щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, а зазначені апелянтом обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2017 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, не із Закону України «Про Державний Бюджет України» та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акту, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
6. До Верховного Суду від Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
7. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, Відповідач у касаційній скарзі зазначає наступні доводи:
7.1.Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи ст. 91 Бюджетного кодексу України.
7.2. Судами попередніх інстанцій не враховано, що наявні в матеріалах справи розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, не містять в собі інформацію щодо видів послуг, які надавалися кожному пільговому абоненту.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
8. До Верховного Суду від Позивача надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги і просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
9. Також до Верховного Суду від Лозівської міської ради Харківської області надійшли пояснення до касаційної скарги у яких Третя особа просить суд задовольнити касаційну скаргу у повному обсязі.
Позиція Верховного Суду
10. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2018 відкрито касаційне провадження у справі №922/1401/18 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" на рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у даній справі; прийнято до розгляду касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі №922/1401/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
11. Дослідивши без виклику учасників судового процесу наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, виходячи з наступного.
12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Щодо доводу касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи ст. 91 Бюджетного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
15. Відповідно до положень п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
16. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що до 2017 року розрахунки з ПАТ «Укртелеком» здійснювалися за рахунок субвенцій з Державного бюджету підставами отримання яких були Закони України про Державний бюджет на відповідний рік. Відсутність у Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» відповідних субвенцій є на переконання Відповідача обставиною, яка унеможливлює задоволення позовних вимог.
17. Право Позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації та захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не із наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків із постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.
18. Частиною 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
19. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
20. Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
21. Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
22. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
23. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
24.У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
25. З огляду на викладене вище Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відхиляє твердження Відповідача про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок із Позивачем за послуги надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, у період з 01 січня 2017 по 31 грудня 2017 року, через те що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" на відповідний рік не було передбачено коштів на ці видатки, оскільки певне право виникає в особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а із нормативно-правового акту, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
26. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/577/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.
27. Вказане є свідченням необґрунтованості доводу касаційної скарги, який викладений у підпункті 7.1. пункту 7 даної постанови.
28. Щодо доводу касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що наявні в матеріалах справи розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, не містять в собі інформацію щодо видів послуг, які надавалися кожному пільговому абоненту, колегія суддів зазначає наступне.
29. Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117.
30. Відповідно до п. 3 Положення від 29.01.2003 № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (Уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації для Реєстру та забезпечують її.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання п. 10 Положення від 29.01.2003 № 117, Позивач подавав Відповідачу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за кожний минулий місяць.
32. Також в оскаржуваних судових рішеннях встановлено, що розрахунки за формою "2-пільга" щомісячно надсилались Позивачем на електронну адресу Відповідача, що підтверджується витягами з електронної пошти Позивача щодо відправлення вихідних повідомлень на вищезазначену електронну адресу. Також, списки за формою "2-пільга" щомісячно надавались Відповідачу у паперовому вигляді.
33. Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, Відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в реєстрі з отриманою від Позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
34. Пунктом 11 Положення № 117 передбачено, що Уповноважений орган щомісяця:
1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;
2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:
реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";
акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";
3) до 15 числа подає фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";
35. Зазначаючи про те, що в матеріалах справи розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, не містять в собі інформацію щодо видів послуг, які надавалися кожному пільговому абоненту, Відповідач не зазначає в касаційній скарзі щодо того, чи проводилися ним дії щодо звірки інформації, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надійшла йому від Позивача, попри те, що Позивач подавав Відповідачу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за кожний минулий місяць.
36. Вказане є свідченням необґрунтованості доводу касаційної скарги, який викладено в підпункті 7.2. пункту 7 даної постанови.
37. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
38. Згідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
39. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області дійшла до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
40. За таких обставин, касаційна скарга Лозівської міської ради Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 - залишенню без змін.
41. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 922/1401/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.В. Білоус
Н.Г. Ткаченко