79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.05.2019 Справа № 914/69/19
Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши позовні матеріали
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ", м. Новояворівськ, Львівська область;
третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, м. Київ
третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "ГАРАНТ ЕНЕРГО М", м. Київ
про: стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 23 421 500,10 грн.
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Шоробура С.В.
Представники:
від позивача: Старчик А.А. - дов. № 14-164 від 30.08.2018 року.
від відповідача: не з'явився.
третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_7 - дов. № 116/7 від 14.12.2018 р.
третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився.
Суд встановив: 10.01.2019 року за вх. № 70 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 23 421 500,10 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2019 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 31.01.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 11.02.2019 року, у зв'язку із відсутністю представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.02.2019 року, підготовче засідання відкладено на 18.02.2019 року, згідно клопотання представника відповідача та у зв'язку із неявкою представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2019 року, підготовче засідання відкладено на 25.02.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.02.2019 року, підготовче засідання відкладено на 06.03.2019 року, згідно клопотання позивача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2019 року, залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів і залучено в якості третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "ГАРАНТ ЕНЕРГО М" та підготовче засідання відкладено на 08.04.2019 року, згідно клопотання позивача. Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11.04.2019 року до 12:00 год. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.04.2019 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 08.05.2019 року.
Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.
Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11.01.2019 року, про відкладення підготовчого засідання від 31.01.2019 року, від 11.02.2019 року, від 18.02.2019 року, від 25.02.2019 року, від 06.03.2019 року, від 11.04.2019 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
28.01.2019 р. за вх. № 3486/19 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
25.02.2019 р. за вх. № 8171/19 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
18.03.2019 р. за вх. № 11550/19 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
11.04.2019 р. за вх. 15479/19 представник позивача подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи.
08.05.2019 р. за вх. № 1852/19 представник позивача подав письмові пояснення по справі.
Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11.01.2019 року, про відкладення підготовчого засідання від 31.01.2019 року, від 11.02.2019 року, від 18.02.2019 року, від 25.02.2019 року, від 06.03.2019 року, від 11.04.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.
11.02.2019 р. за вх. № 5846/19 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
18.02.2019 р. за вх. № 6989/19 представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру неустойки (пені), а саме просить зменшити розмір неустойки (пені), якщо вона підлягатиме стягненню з відповідача, на 90 відсотків.
18.02.2019 р. за вх. № 6990/19 представник відповідача подав клопотання про надання відстрочки виконання рішення, а саме просить відстрочити виконання рішення суду в даній справі на три роки з дня його ухвалення.
18.02.2019 р. за вх. № 6991/19 представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
21.02.2019 р. за вх. № 7539/19 представник відповідача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
06.03.2019 р. за вх. № 661/19 представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.
У клопотанні просить залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка,1, код ЄДРПОУ 41037901) та Приватне підприємство "ГАРАНТ ЕНЕРГО М" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська,17-21, код ЄДРПОУ 34795648).
06.03.2019 р. за вх. № 667/19 представник відповідача подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
Третя особа -1 вимог ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 06.03.2019 року, від 11.04.2019 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання забезпечила.
29.03.2019 р. за вх. № 13403/19 представник третьої особи-1 подав письмові пояснення.
Третя особа - 2 вимог ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 06.03.2019 року, від 11.04.2019 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.
Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 08.05.2019 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
У позовній заяві позивач зазначає, що між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (далі - відповідач) 20.09.2016 року укладено договір № 5091/1617-ТЕ-21/ПТ купівлі - продажу природного газу (далі - Договір).
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 386 919 832,98 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані згідно додатку 5 до позову.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 2435-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України), однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який, в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Позивач стверджує, що розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом, здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.
Позивач зазначає, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 13 760 861,54 грн.
Відповідно до вимог пункту 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
На думку позивача, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97-р. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 7 180 907,30 гри., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до позову
Позивач наголошує, що загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 2 479 731,26 грн., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до позову. Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 23 421 500,10 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства, як єдиного майнового комплексу, входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 191 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 66 Господарського кодексу України, цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
За твердженням відповідача, як зазначається в ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
Відповідач зазначає, що в червні 2018 року Новояворівська ТЕЦ у складі нерухомості, енергетичного обладнання та іншого майна була передана в управління Національному агентстві України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів згідно ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12.06.2018 р. в справі № 760/14541/18 та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 01.08.2018 р. в справі № 11- сс/796/3547/2018). З цього часу Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» позбавлене можливості надавати житлово-комунальні послуги населенню та іншим споживачам і, відповідно, не одержує доходів від господарської діяльності.
З огляду на усе вищезазначене, на думку відповідача, на час розгляду справи має місце Факт правонаступництва за борговими зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» перед позивачем. Згідно з наведеними положеннями актів цивільного законодавства, такими правонаступниками виступають теперішні управителі Новояворівської ТЕЦ (як цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії) - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та Приватне підприємство «ГАРАНТ ЕНЕРГО М». Ці ж особи повинні відповідати за позовом у розглядуваній справі.
Згідно з ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
18.02.2019 р. за вх. № 6989/19 представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру неустойки (пені), а саме просить зменшити розмір неустойки (пені), якщо вона підлягатиме стягненню з відповідача, на 90 відсотків, враховуючи його важке матеріальне становище.
29.03.2019 р. за вх. № 13403/19 представник третьої особи-1 подав письмові пояснення. У поясненнях третя особа - 1 зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадженння №22016000000000243 від 22.06.2018 року за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст.27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 2. ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України
Національним антикорупційним бюро України під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22016000000000243 від 22.06.2018 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ОСОБА_2. , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 2. ст. 366, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва винесено ухвалу від 12.06.2018 р. у справі № 760/14541/18 щодо накладення арешту та передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство) в управління для реалізації або передачі в управління за договором на підставах, у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» майно, що належить позивачу ТОВ Наукового - виробничому підприємству «Енергія - Новояворівськ» (код ЄДРПОУ 33525073). На даний час, відповідна ухвала про накладення арешту та передачу в управління Національному агентству Активу позивача, набула законної сили, є чинною та обов'язковою для виконання.
Третя особа зазначає, що 19.06.2018 р. Національним агентством отримано звернення прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України від 19.06.2018 року за вихідним № 06/660вих-18 щодо передачі в управління Національному агентству вказаного вище Активу. З моменту отримання звернення прокурора та ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12.06.2018 року у справі № 760/14541/18, на виконання вказаного судового рішення та звернення Спеціалізованої аитикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, Національне агентство вживає заходів щодо управління Активами, у порядку, встановленому вимогами статті 100 КПК України та статей 1, 9, 19, 21 Закону.
За твердженням третьої особи, на виконання статті 100 КПК України, вищевказаних ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва та Апеляційного суду м. Києва, звернення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, в порядку, визначеному Законом України «Про публічні закупівлі», Національним агентством здійснено заходи з управління Активом, зокрема: в порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі», визначено переможця конкурсу з відбору управителя Активами - ПП «Гарант Енерго М», з яким в подальшому укладений Договір управління Активами. На підставі вказаного Договору управління, з метою виконання ухвали Солом'янського районного суду міста Києва та Апеляційного суду м. Києва, згідно положень вказаного договору, вживаються заходи щодо управління Активами.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі, з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (положення ч. 2 ст. 267 ГК України).
Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (далі - відповідач) 20.09.2016 року укладено договір № 5091/1617-ТЕ-21/ПТ купівлі - продажу природного газу (далі - Договір).
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 386 919 832,98 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані, згідно додатку 5 до позову.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України), однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовід ношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання Його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає: виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору,
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом, здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 13 760 861,54 грн.
Відповідно до вимог пункту 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).
Оскільки відповідачем не виконано умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97-р.
Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 2 479 731,26 грн., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до позову. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 7 180 907,30 грн.
Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 23 421 500,10 грн.
У своєму відзиві, відповідач посилається на положення статті 22 Закону України «Про теплопостачання», та зазначає, що у разі, якщо цілісний майновий комплекс переданий в управління іншому суб'єкту господарювання, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно.
Однак, порядок правонаступництва врегулюваний статтями 104 - 107 ЦК України, згідно з якими передбачені випадки припинення однієї юридичної особи в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації з переходом до нових юридичних осіб прав та обов'язків, як правонаступників.
Так, правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого внаслідок юридично-значимих дій, що пов'язані з ліквідацією або реорганізацію підприємств.
Окрім того, статтею 520 ЦК України, передбачено можливість заміни боржника у зобов'язанні іншою особою (переведення боргу), проте лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Водночас, відповідачем не було додано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які би посвідчувли наявність правонаступництва, що передбачене статтями 104-107 ЦК України, так і договору про переведення боргу, укладеного в порядку статті 520 ЦК України.
Отже, твердження відповідача про правонаступництво ПП «ГАРАНТ ЕНЕРГО М» за зобов'язаннями, що склались між позивачем та відповідачем в ході виконання Договору купівлі-продажу природного газу від 20.09.2016 р., № 5091/1614-ТЕ-21/ПТ, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Таким чином, посилання відповідача на правонаступництво суперечить фактичним обставинам справи, що випливають з доказів, доданих до відзиву відповідача, а також до обставин, викладених в поясненнях третьої особи.
Відповідач посилається на обставини, пов'язані з веденням кримінальної справи, та Ухвали у справі № 760/14541/18, зокрема, що зазначені у резолютивній частині зазначеної ухвали, що додана до відзиву на позовну заяву, та на яку посилається Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а саме ухвала від 12.06.2019 р., у справі № 760/14541/18, згідно якої слідчим суддею накладено арешт на майно.
Так, згідно ст. 170 Кримінального кодексу України, арештом мийна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Таким чином, арешт майна, та передача арештованого майнового комплексу на збереження не тягне за собою правонаступництва, передбаченого зазначеними вище статтями Цивільного кодексу України, та не є підставою до заміни сторони у зобов'язанні, а позиція відповідача, яка викладена у Відзиві на позовну заяву, суперечить нормам як Цивільного, так і Кримінального права, а тому не може бути взята судом до уваги.
Водночас, предметом позовних вимог у справі № 914/69/19 є грошові кошти у вигляді заборгованості, що виникла в зв'язку з неналежним виконанням умов Договору купівлі-продажу природного газу, а жодним чином не пов'язана з фізичним майном відповідача.
Підсумовуючи викладене вище слід зауважити, що позиція відповідача, викладена у Відзиві на позовну заяву не відповідає фактичним обставам справи та ґрунтується на неправильному тлумаченні норм Господарського, Цивільного та Кримінального права, у зв'язку з підміною понять правонаступництва та арешту.
Водночас, слід зауважити, що жодних належних та допустимих доказів внесення змін до умов Договору купівлі-продажу природного газу від 20.09.2016 р., № 5091/1617-ТЕ-21/ПТ учасниками процесу надано не було.
Крім того, як зазначено вище, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 р. у справі № 925/1471/16 суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи відповідача, враховуючи, соціально значимий статус позивача, а також недоведеність наявності виняткових обставин виникнення боргу відповідача, а також термін прострочення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати, суд, враховуючи інтереси сторін, дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відповідачем клопотання на зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 23 421 500,10 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 6009019 від 05.10.2018 року на суму 351322,50 грн. про сплату судового збору.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, - ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (81053, Львівська обл. м. Новояворівськ вул. Б. Пасічника, 1; код ЄДРПОУ 32789941) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальній сумі 23 421 500 (двадцять три мільйони чотириста двадцять одну тисячу п'ятсот) грн. 10 коп., у тому числі: пеню у сумі 13 760 861,54 грн.; три проценти річних у сумі 2 479 731,26 грн.; інфляційні втрати у сумі 7 180 907,30 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (81053, Львівська обл. м. Новояворівськ вул. Б. Пасічника, 1; код ЄДРПОУ 32789941) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) судові витрати в сумі 351 322 (триста п'ятдесят одна тисяча триста двадцять дві) грн. 50 коп.
4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.05.2019 р.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя Пазичев В.М.