Справа № 759/19716/18 Суддя (судді) першої інстанції: Коваль О.А.
15 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
позивач: ОСОБА_1
представник відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва як адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № ЕАВ 757729 від 27.11.2018 р. за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.11.2018 р., він керуючи автомобілем «Міні Купер», д.н.з. НОМЕР_1 , зі сторони с. Колонщина Макарівського району в м. Києві по пр. Перемоги перед поворотом на вул. І. Крамського, був зупинений інспектором УПП у м. Києві. Причина зупинки - порушення п. 17.1 ПДР (водій керував транспортним засобом рухаючись по смузі для маршрутних транспортних засобів). Як наслідок, без складання протоколу та відібрання пояснень позивача, на ОСОБА_1 складено постанову про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування незаконності винесеної поліцейським постанови позивач посилається на те, що він зайняв відповідну смугу для здійснення повороту до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що рух по смузі для маршрутних транспортних засобів було здійснено для виконання правил дорожнього руху, у зв'язку з чим просив визнати незаконною ухвалену щодо нього постанову і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 17.04.2019 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 757729 від 27 листопада 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що положеннями ч. 2 ст. 33 КУпАП не передбачено пом'якшувальних обставин у разі накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожного руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Правопорушення, передбачені ст. 122 КУаАП, відповідно до положень цього кодексу відносяться до порушень у сфері забезпечення безпеки дорожного руху. При цьому, суд першої інстанції виходить із того, що відповідачем було вчинено правомірні дії під час розгляду справи.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 27.11.2018 р. в м. Києві по пр. Перемоги, 111-А, керуючи транспортним засобом «Міні Купер Ф56», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по смузі для транспортних засобів, що позначена дорожньою розміткою 1.24 ПДР (Розділ 34), а також дорожнім знаком 5.11 ПДР (Розділ 33), внаслідок чого був зупинений інспектором УПП у м. Києві Департаменту патрульної поліції перед поворотом на вул. Івана Крамського.
27.11.2018 р. ОСОБА_1 був зупинений інспектором патрульної поліції у зв'язку із тим, що останнім було допущено порушення правил дорожного руху, а саме: п. 17.1 ПДР.
За вчинення порушення правил дорожного руху інспектором патрульної поліції винесено постанову серія ЕАВ № 757729 від 27.11.2018 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Вважаючи винесену постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що водіям дозволяється виїзд на смугу для руху транспортних засобів виключно у межах переривчастої лінії дорожньої розмітки. Суд першої інстанції зазначив, що місце для заїзду на крайню праву смугу у конкретному випадку значно обмежене по довжині для маневру, а також і те, що ОСОБА_1 рухався у такій смузі виключно безпосередньо перед поворотом з вулицею до свого місця проживання. Тому суд першої інстанції врахував аргументи позивача на користь його дій, що були спрямовані на убезпечення надійного перестроювання в суміжний ряд, завчасне зайняття відповідної крайньої позиції для повороту, враховуючи динаміку дорожнього руху, мінливість дорожньої обстановки, беручи до уваги те, що перешкод транспортним засобам ОСОБА_1 не створював, був уважний, їхав з урахуванням дорожньої обстановки, вчасно реагував на її зміну, дійшов висновку, що хоча ОСОБА_1 фактично і допустив порушення пп. 17.1, 17.2 ПДР, однак вся сукупність обставин за яких було вчинено діяння вказує на виключно формальний характер порушення ПДР, і не підтверджує вчинення ним діяння, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП України. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі з огляду на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Таким чином, вказаною нормою передбачено відповідальність за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, за яких було спричинено ненадання переваги маршрутним транспортним засобам. Разом із тим, згідно встановлених обставин, про створення будь-яких до перешкод для руху маршрутних транспортних засобів зазначено не було.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також із наданої ОСОБА_1 та представником Департаменту патрульної поліції схеми руху встановлено, що найближчим поворотом з пр. Перемоги до місця проживання позивача є вул. Івана Крамського.
У відповідності з п. 10.4 ПДР перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Згідно п. 17.2 ПДР водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Системне тлумачення вищевказаних правових положень дозволяє дійти до висновку, що водіям дозволяється виїзд на смугу для руху транспортних засобів виключно у межах переривчастої лінії дорожньої розмітки.
Відповідно до ст. 33 ПДР стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279 1 - 279 4 цього Кодексу.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що вина позивача є доведеною, виходячи із наступного.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 14.12.2018 р. судом було витребувано копію відеозапису з нагрудної камери інспектора Булаха В.С.
Натомість копія відеозапису відповідачем надана не була, як і не було надано пояснень стосовно відсутності такого відеозапису.
Разом з тим, ані з оскаржуваної постанови, ані із апеляційної скарги, ані з наявних в матеріалах справи фотокопій смуги руху, не можливо встановити в якому саме місці її пересік позивач. Відтак, колегія суддів погоджується із доводами позивача, що із складених відповідачем документів не можливо встановити обставини за яких, з точки зору відповідача, було вчинено адміністративне правопорушення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено вину позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вирішила, згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 244, 250, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко