П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1373/19
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Стас Л.В.
суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування пункту третього постанови від 28 грудня 2018 року про відкриття виконавчого провадження,-
Позивач - ПАТ «Місто Банк» звернулось з позовом до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просило:
- визнати протиправними дії заступника начальника Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Саламахи В.В. в частині стягнення виконавчого збору з АТ «Місто Банк» в сумі 422609,66 грн.;
- визнати протиправним і скасувати пункт третій постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№57985206 від 28.12.2018 року в частині стягнення з АТ «Місто Банк» виконавчого збору в сумі 422609,66 грн.
В обґрунтування позову послався на те, що рішення НБУ від 14.11.2018 р. №361/БТ виконано добровільно 29.12.2018 року, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2018 року була отримана тільки 04.01.2019 року. За таких обставин п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження та дії спрямовані на стягнення виконавчого збору не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідач не здійснив жодних дій по стягненню штрафних санкцій, накладених рішенням НБУ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року позов ПАТ «Місто банк» - задоволено.
Визнано протиправними дії Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в частині стягнення виконавчого збору з АТ «Місто Банк» в сумі 422609 грн.
Визнано протиправними та скасовано постанови Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 28.12.2018 року №57985206 про відкриття виконавчого провадження, від 28.12.2018 року №57985206 про стягнення виконавчого збору.
Стягнуто з Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» судові витрати у сумі 6339,14 грн.
В апеляційній скарзі Перший Приморський відділ Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не дослідження належним чином усіх обставин справи та не наданні їм належної оцінки, не відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що питання про стягнення виконавчого збору вирішується одночасно з відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу. Звернув увагу апеляційного суду на те, що за приписами Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання розпочинається з моменту відкриття виконавчого провадження, а не з моменту отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого є помилковим висновок суду першої інстанції про добровільне виконання позивачем 29.12.2018 року рішення НБУ від 14.11.2018 року №361/БТ про накладення штрафу, оскільки виконавче провадження з примусового виконання цього рішення розпочато 28.12.2018 року. Також апелянт послався на правову позицію КАС ВС, викладену у постановах від 23.01.019 року у справі № 703/1086/17, від 13.02.2019 р. у справі № 295/13991/16-а. Не повним з'ясуванням обставин справи апелянт вважає те, що в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2018 року допущена помилка в даті винесення НБУ рішення №361/БТ, оскільки замість 14.11.2018 року помилково було зазначено 14.12.2018 року. Порушенням норм процесуального права апелянт вважає те, що суд першої інстанції проігнорував доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач - ПАТ «Місто Банк», посилалось на доводи ідентичні тим, що викладені в позовній заяві та узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим, просить апеляційну скаргу Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року - без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ від 14.11.2018 року №361/БТ на ПАТ «Місто Банк» накладений штраф у розмірі 4226096,56 грн. (а.с.93-99).
28.12.2018 року до відповідача надійшла заява НБУ про примусове виконання рішення від 14.11.2018 року №361/БТ (а.с. 91-101).
28.12.2018 року заступником начальника відділу Першого Приморського ВДВС міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Саламахою Вадимом Володимировичем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №57985206 за виконавчим документом - рішення №361/БТ виданого Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ 14.12.2018 року про стягнення з ПАТ «Місто Банк» штрафу у розмірі 4226096,56 грн.; документ набрав чинності 14.12.2018 року. Пунктом 2 зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження зобов'язано боржника - ПАТ «Місто Банк» подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а пунктом 3 постанови вирішено стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 422609,66 грн. (а.с. 102-103).
29.12.2018 року листом відповідача від 28.12.2018 року копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено на адресу ПАТ «Місто Банк» (а.с. 104, 105).
Також 28.12.2018 року була прийнята постанова ВП №57985206 про стягнення з ПАТ «Місто Банк» виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, а саме 422609,66 грн. (а.с.106). Згідно із супровідним листом від 28.12.2018 року зазначену постанову направлено на адресу ПАТ «Місто Банк» (а.с.107).
Згідно з меморіальним ордером №3 від 29.12.2018 року штраф був сплачений позивачем ПАТ «Місто Банк» у повному обсязі (а.с.63).
Постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 04.01.2019 року (а.с. 109).
04.01.2019 року ПАТ «Місто Банк» направило на адресу відповідача лист, в якому повідомило про те, що штраф був сплачений у повному обсязі 29.12.2018 року, та надало документ про сплату штрафу. Також ПАТ «Місто Банк» просило скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та відкликати платіжну вимогу від 01.01.2019 року №В-38/50412103 (а.с.53, 108). Вказаний лист отриманий відповідачем 09.01.2019 року (а.с. 108).
18.01.2019 року відповідачем складено платіжну вимогу №В-38/50412103, в який зазначено призначення платежу - рішення №361/БТ, виданого НБУ 14.12.2018 року, стягнення коштів на користь НБУ 422878,66 грн. (залишок боргу) (а.с.119-141). Вказана вимога була отримана позивачем 01.03.2019 року (а.с. 48, 49-50), що зумовило звернення до суду з цим позовом 06.03.2019 року (а.с.7-29).
21.01.2019 року на адресу відповідача надійшов лист НБУ від 09.01.2019 року «Про повернення платіжної вимоги», згідно з яким повернуто без виконання платіжну вимогу від 03.01.2019 року №В-38/50412103 на суму 4648975,22 грн. у зв'язку з недоліками заповнення вимоги, а саме - неправильним зазначенням реквізитів виконавчого документа, який направлявся для примусового виконання: рішення НБУ від 14.11.2018 року, а не від 14.12.2018, як зазначено у вимозі (а.с.113-116).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що рішення НБУ від 14.11.2018 року є виконавчим документом, який був виконаний позивачем 29.12.2018 року до отримання 04.01.2019 року копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2018 року. Сплату штрафу 29.12.2018 року суд вважав добровільним виконанням рішення НБУ, оскільки позивач був не обізнаний про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2018 року, а відповідач не вчиняв виконавчих дій з примусового виконання рішення НБУ, внаслідок чого зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору не є безумовною підставою для стягнення цього виконавчого збору. Також суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача - винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та щодо стягнення виконавчого збору, були вчинені не на підставі та поза межами повноважень і не у спосіб, встановлений законом, оскільки виконавчий документ, зазначений в оскарженій постанові та у платіжних вимогах, датований 14.12.2018 року, проте НБУ не приймав рішення про накладення штрафу, яке датоване 14.12.2018 року.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документу, у якому зазначаються, окрім іншого, назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
За приписами ст.ст. 10, 13, 26 та 27 Закону України «Про виконавче провадження» початком примусового виконання рішень є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у якій, окрім іншого, зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Також державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Закон України «Про виконавче провадження» чітко визначає обставину, за якою виконавчий збір не стягується, зокрема, у разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, за умов коли таке рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27, п. 9 ч. 1 ст. 39). При цьому зазначені норми не містять вимоги щодо обізнаності боржника про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 7 розділу І «Загальні положення» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (в редакції наказу від 29.09.2016 р. № 2832/5, зареєстрованого 30.09.2016 р. за № 1302/29432) постанова як окремий документ, окрім іншого, містить такий обов'язковий реквізит як назву виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивну частину документа.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.08.20016 року за № 1126/29256, внесення змін, видалення реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, у тому числі виконавчих документів, не допускаються, крім випадків виправлення технічних помилок, описок чи доповнення реєстраційних даних відомостями, отриманими під час проведення виконавчих дій, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до абзаців другого та третього частини 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправними дій відповідача в частині стягнення виконавчого збору з позивача в сумі 422609 грн. та для визнання протиправними та скасування постанов від 28.12.2018 року №57985206 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, з огляду на таке.
Відповідно до наданої до суду першої інстанції копії матеріалів виконавчого провадження (а.с. 90-141):
- 28.12.2018 р. до відповідача надійшла заява Національного Банку України про примусове виконання рішення, до якої було додане рішення НБУ № 361/БТ від 14 листопада 2018 року про накладення штрафу на ПАТ «Місто Банк» (а.с. 91-101);
- 28.12.2018 року в автоматизованій системі виконавчих проваджень за номером 57985206 був зареєстрований наступний виконавчий документ - рішення НБУ № 361/БТ від 14 грудня 2018 року (а.с. 90);
- 28.12.2018 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 57985206, з примусового виконання рішення НБУ № 361/БТ від 14 грудня 2018 року, в якій зазначено також про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 422609,66 грн. (а.с. 102-103);
- 28.12.2018 року винесена постанова про ВП № 57985206 стягнення виконавчого збору, в якій зазначено про відкриття 28.12.2018 року виконавчого провадження з примусового виконання рішення НБУ № 361/БТ від 14 грудня 2018 року (а.с. 106);
- 09.01.2019 року надійшла заява ПАТ «Місто Банк» про добровільне виконання рішення НБУ та сплату штрафу в повному обсязі 29.12.2018 року, на підтвердження чого наданий оригінал меморіального ордеру № 3 від 29.12.2018 р., в якому в графі «призначення платежу» зазначено - сплата штрафу згідно рішення № 361/БТ від 14.11.2018 р. (а.с. 108-112);
- платіжні вимоги від 03.01.2019 р. (а.с. 114, 116), від 18.01.2019 р. (а.с. 119, 121, 123, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 139) в графі «призначення платежу» містять посилання на рішення НБУ № 361/БТ від 14 грудня 2018 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо добровільного виконання ПАТ «Місто Банк» рішення НБУ № 361/БТ про накладення штрафу від 14 листопада 2018 року та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо виконання рішення НБУ після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки заступником начальника Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Саламахою В.В. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення НБУ № 361/БТ про накладення штрафу від 14 грудня 2018 року, проте як рішення НБУ № 361/БТ було прийнято 14 листопада 2018 року. До того ж копія постанови про відкриття виконавчого провадження була отримана ПАТ «Місто Банк» після виконання рішення НБУ № 361/БТ від 14.11.2018 року.
Надані відповідачем копії виконавчого провадження не містять постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення НБУ № 361/БТ від 14 листопада 2018 року, а постанова від 28.12.2018 року про стягнення виконання збору містить посилання на постанову про відкриття виконавчого провадження, яка не виносилась у встановленому законом порядку.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на винесення 25.03.2019 року постанови про виправлення помилки у постанові про відкриття виконавчого провадження (а.с. 171) та не дослідження цього питання у судовому засіданні, що мало наслідком позбавлення відповідача можливості надати відповідні пояснення.
Відповідно до протоколу судового засідання від 25.03.2019 року (а.с. 145-148) та дослідженої колегією суддів робочої копії аудіо-запису судового засідання (а.с. 158) представник відповідача Саламаха В.В. - заступник начальника Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, який здійснював виконавчі дії в рамках виконавчого провадження № 57985206, був присутнім у судовому засіданні 25.03.2019 року; був обізнаним щодо скорочених строків розгляду справи; йому були зрозумілі права та обов'язки; ним був наданий відзив на позов до якого були додані копії виконавчого провадження № 57985206; додатково у судовому засіданні надав пояснення про відсутність будь-яких заперечень, або зауважень щодо дат, зазначених у документах виконавчого провадження; був присутнім при оголошенні повного тексту судового рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що винесення постанови про виправлення помилки від 25.03.2019 року, відбулось після ухвалення судом першої інстанції судового рішення по суті спору, та мало на меті спростування доводів суду першої інстанції, що додатково підтверджено тим, що про наявність невідповідності дат, зазначених у виконавчому документі та в постанові про відкриття виконавчого провадження, апелянт був обізнаний ще 21.01.2019 року, після отримання від НБУ платіжної вимоги від 03.01.2019 року без виконання з посиланням на те, що як у вимозі так й в постанові від 28.12.2018 року зазначена дата рішення НБУ саме 14.12.2018 року (а.с. 113-115), в той час як рішення цією датою не приймалось.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та їх вирішення судом першої інстанції, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження та оскаржувані дії щодо стягнення виконавчого збору стосувались саме примусового виконання рішення НБУ від 14.12.2018 року, яке стягувачем не приймалося. В той час як за рішенням НБУ від 14.11.2018 року № 361/БТ відповідач не виносив постанову про відкриття виконавчого провадження.
Також, колегія суддів зазначає про невідповідність постанови від 25.03.2019 року вимогам абзацу 3 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якого виконавець з власної ініціативи чи може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Так, в постанові про відкриття виконавчого провадження дата рішення НБУ викладена не словами а цифрами - 14.12.2018 (а.с. 102-103), тоді як граматичні помилки пов'язані з неправильним застосуванням форми слів, яка у свою чергу є засобом вираження граматичного значення, а арифметичною помилкою вважається помилка у визначенні результату підрахунку. При цьому колегія суддів зазначає, що в цьому випадку відповідач мав діяти у відповідності до приписів абзацу другого ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Відхиляє колегія суддів також і доводи апеляційної скарги щодо безпідставного поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з позовом. Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року (а.с. 2-4), щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, з наступних підстав. Після сплати 29.12.2018 року штрафних санкцій позивач вважав, що він добровільно виконав рішення НБУ про накладення штрафу, але 04.01.2019 року отримав копію постанови від 28.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження. 05.01.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою до якої додав докази добровільного виконання рішення НБУ від 14.11.2018 року та, в якій, окрім іншого просив вирішити питання щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та відкликати платіжну вимогу від 03.01.2019 року № В-38/50412103 (а.с. 108-112). Зазначене клопотання не було розглянуто відповідачем та відповідь на нього не була надана. Про подальше вчинення дій щодо стягнення виконавчого збору позивач дізнався 01.03.2019 року, отримавши від відповідача платіжну вимогу про сплату виконавчого збору (а.с.49-50), а з позовом до суду позивач звернувся 06.03.2019 року (а.с. 7). Колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає достатніми зазначені обставини для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанцій.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 268-272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування пункту третього постанови від 28 грудня 2018 року про відкриття виконавчого провадження - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16.05.2018 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.