Справа № 810/3461/18
15 травня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Епель О.В., Карпушової О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії та стягнення майнової шкоди, -
У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДМС в м. Києві) про:
- зобов'язання ГУ ДМС в м. Києві здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням неї 45-річного віку;
- стягнення з ГУ ДМС в м. Києві майнової шкоди у розмірі 300 000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року позов задоволено частково - зобов'язано ГУ ДМС в м. Києві здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 року апеляційну скаргу ГУ ДМС в м. Києві - задоволено частково:
- рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року - скасовано в частині задоволених позовних вимог;
- прийнято у даній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково;
- визнано протиправною бездіяльність ГУ ДМС в м. Києві щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 30.01.2018 року про обмін посвідки на постійне проживання в Україні, зареєстровану за № 31 ;
- зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області розглянути заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 30.01.2018 року про обмін посвідки на постійне проживання в Україні, зареєстровану за №31, та прийняти передбачене чинним законодавством рішення;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено;
- в іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року - залишено без змін.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду 12.03.2019 року надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд справи за нововиявленими обставинами, в якій остання просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 року та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі №810/3461/18. В обґрунтування вимог заяви зазначила, що після вирішення справи по суті Позивачу стало відомо, що на момент апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції Відповідачем 28.09.2018 року прийнято рішення про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну. При цьому підкреслив, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідні обставини були приховані ГУ ДМС в м. Києві. З огляду на викладене, протизаконне, на переконання Позивача, рішення Відповідача від 28.09.2018 року, яке не було досліджено судом апеляційної інстанції внаслідок приховування факту його прийняття, не дозволяє вважати постанову суду апеляційної інстанції такою, що є належним способом захисту порушених прав особи. Крім того, звертає увагу, що скасування дозволу на імміграцію в момент, коли судове рішення у даній справі не набрало законної сили, не дозволило Позивачу обґрунтувати перед Відповідачем правомірність обміну її посвідки тими обставинами, які були встановлені судом першої інстанції та які не були оскаржені в апеляційному суді. Наведене, на думку ОСОБА_1 , є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у зв'язку з виявленням істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Після усунення викладених в ухвалі від 18.03.2019 року про залишення заяви без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019 року відкрито провадження за вказаною заявою, встановлено строк для подачі заперечень на заяву до 15.04.2019 року, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду та призначено заяву до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.04.2019 року, яке у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача було перенесено на 15.05.2019 року.
У запереченнях на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Відповідач просить в її задоволенні відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що рішення, на існування якого Позивач посилається як на нововиявлену обставину, наявне у матеріалах справи.
У судовому засіданні представник Заявника доводи заяви підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю.
Представник Відповідача наполягав на залишенні її без задоволення з підстав відсутності нововиявлених обставин.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Приписи п. 1 ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Наведений висновок щодо застосування положень п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі № 204/153/16-а.
При цьому, колегією суддів враховується, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі «Правєдная проти Російської Федерації» процедура відміни остаточного судового рішення передбачає, що наявні докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, що бажає відміни судового рішення, повинна довести, що вона не мала можливості надати докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають значення для вирішення справи.
Як було зазначено вище, в якості нововиявлених обставин ОСОБА_1 визначає те, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції ні їй, ні суду не було та не могло бути відомо про прийняття ГУ ДМС в м. Києві 28.09.2018 року рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, а відтак прийнята Шостим апеляційним адміністративним судом постанова не може вважатися належним способом захисту порушених прав і законних інтересів Позивача.
Проте, зазначені обставини, на які посилається Заявник, не є нововиявленими у розумінні вимог 361 КАС України з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту постанови, про перегляд за нововиявленими обставинами якої просить Позивач, судом апеляційної інстанції встановлено, що після спливу семиденного строку з дня подачі 30.01.2018 року заяви про обмін посвідки на постійне проживання ГУ ДМС у м. Києві рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки прийнято не було, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції було прийнято рішення про зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 30.01.2018 року про обмін посвідки на постійне проживання в Україні, зареєстровану за №31, та прийняти передбачене чинним законодавством рішення.
Тобто, ні судом першої інстанції, як помилково вважає Позивач, ні судом апеляційної інстанції не вирішувалося питання про правомірність чи протиправність прийнятого ГУ ДМС у м. Києві рішення від 28.09.2018 року, оскільки відповідний індивідуальний акт прийнятий поза межами спірних правовідносин з огляду на підстави позову. Тим більше, на момент прийняття рішення судом першої інстанції (26.09.2018 року) рішення ГУ ДМС у м. Києві не існувало.
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що не може вважатися нововиявленою обставиною факт прийняття ГУ ДМС у м. Києві рішення від 28.09.2018 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну, адже предметом спору у межах справи №810/3461/18 є, зокрема, зобов'язання ГУ ДМС у м. Києві здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням неї 45-річного віку. Натомість, надання оцінки рішенню ГУ ДМС у м. Києві, яким скасовано дозвіл на імміграцію ОСОБА_1 , не охоплювалося предметом заявлених позовних вимог. Перегляд у даному випадку рішення суду за нововиявленими обставинами фактично означатиме розгляд справи по суті вперше та надання судової оцінки акту суб'єкта владних повноважень, який у судовому порядку не оскаржувався взагалі. Однак, інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідними повноваженнями суд апеляційної інстанції не наділяє.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що фактична незгода з рішенням суб'єкта владних повноважень, про існування якого Заявнику стало відомо після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, не може вважатися нововиявленою обставиною у розумінні положень п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, оскільки оскарження такого рішення повинно здійснюватися за загальними правилами у порядку позовного провадження.
Відтак, наведені у заяві про перегляд судового рішення обставини не вплинули б на висновки апеляційного суду за результатами вирішення даної справи, навіть якщо б про них було відомо при вирішення апеляційним судом даної справи, та не є нововиявленими саме для цього судового спору в розумінні ст. 361 КАС України.
Судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 28.11.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» та від 24.07.2003 року у справі «Рябих проти Росії» вказав, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви з огляду на відсутність обставин, які в силу ст. 361 КАС України вважалися б нововиявленими.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 321, 325, 328, 329, 361, 368, 369 КАС України, колегія суддів,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії та стягнення майнової шкоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді О.В. Епель
О.В. Карпушова
Повний текст ухвали складено « 15» травня 2019 року.