15 травня 2019 р. Справа № 520/10346/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018, суддя 1 інстанції Горшкова О.О., повний текст рішення складено 26.12.2018, вул. Мар'їнська 18-Б-3, м. Харків, 61004, по справі № 520/10346/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1, МО України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі -відповідач-2, Харківський ОВК), в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову МО України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";
- скасувати рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 27 протоколу № 102 від 12.10.2018;
- зобов'язати МО України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975), у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - МО України;
- зобов'язати МО України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 частково задоволено позовні вимоги.
Визнано протиправною відмову МО України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".
Скасовано рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оформлене пунктом 27 протоколу № 102 від 12.10.2018.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - МО України.
Зобов'язано МО України повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком № 975, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В задоволення решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 зазначив, що позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", після спливу трирічного строку, що є підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги. Крім того, з наданих позивачем копій документів не вбачається, що травма (поранення, контузія) отримані саме під час участі в бойових діях в ДР Афганістан (країні, де велись бойові дії). При цьому відповідач-1 послався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2018 по справі № 750/5074/17.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 призначено до розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем-1 в порядку письмового провадження, в задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 20.03.2019 та залишено без руху вищезазначену апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі № 520/10346/18.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2019 закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу в порядку письмового провадження.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР в період з 19.04.1986 р. по 27.05.1988 р., з них приймав участь у бойових діях в складі діючої армії Республіці Афганістан, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією військового квитку та архівної довідки.
Відповідно до витягу з протоколу № 2207 від 13.11.2012 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України - захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 як наслідки перенесеної контузії головного мозку (1987 р.) - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оброни України від 12.10.2018 року № 102, ОСОБА_1 16.01.2013 року визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (довідка СЕК. Серія 10 ААА № 617982 від 16.01.2013 року).
В подальшому, відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 118764 від 14.12.2016 р. - з 14.12.2016 р. позивачу з тих же підстав встановлено другу групу інвалідності.
З огляду на вказані обставини, позивач в жовтні 2017 року звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Харківського обласного військового комісаріату з усіма передбаченими документами.
Судовим розглядом встановлено, що Міністерством оборони України за результатами розгляду поданих висновку та документів прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги з огляду на те, що згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2013 році, а також підпунктом 4 пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (далі - Порядок № 499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, в той час, як інвалідність ОСОБА_1 встановлено понад 3-місячний термін. Крім того, вказано, що згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку № 975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, а ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін. Також відповідачем зазначено про неподання документу, що свідчить про обставини поранення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог в цій частині.
Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду непогоджується, з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до статті 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Розділом ІІ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.
Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час звернення до відповідача із заявою про призначення спірної допомоги) передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено Порядком № 975.
Так, пунктом 2 постанови № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331;
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Враховуючи вищезазначене, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності - 16.01.2013, яка є датою, коли у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
Стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги
Відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Таким чином, законодавство допускає можливість виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення групи інвалідності з урахуванням вимог щодо строку звернення за такою допомогою.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.
Другу групу інвалідності позивачу встановлено з 14 грудня 2016 року.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, оскільки вказані обставини є підставою для реалізації передбаченого п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" права на отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи під час первинного огляду МСЕК та розміром одноразової грошової допомоги, яка повинна виплачуватись при встановленні інвалідності вищої групи, встановленої позивачу при повторному огляді МСЕК.
З урахуванням наведеного, слід відрізняти передбачене чинним законодавством право особи на призначення одноразової грошової допомоги, яке виникає у зв'язку зі встановленням групи інвалідності при первинному огляді МСЕК з дати, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, та право на отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи.
В даному випадку, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло 16.01.2013, тобто при первинному огляді МСЕК та встановленні ІІІ групи інвалідності, проте не було реалізоване останнім.
Особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 по справі № 592/11328/17.
З огляду на те, що позивач не реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги, а встановлений законом трьохрічний строк звернення для отримання вказаних виплат закінчився, колегія суддів прийшла до висновку про те, що у позивача немає порушеного права, оскільки відсутній факт такого порушення рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Северянін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені учасниками справи аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З огляду на викладене та враховуючи положення ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року по справі № 520/10346/18 - скасувати.
Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Постанова складена в повному обсязі 15.05.2019