14 травня 2019 р.Справа № 820/2904/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Калитки О. М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник відповідача Рятушна Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків по справі № 820/2904/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018р. частково задоволено позов ОСОБА_1 : визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016р. грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, винагород) та премій і допомог у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах, зазначених у довідці про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 10.10.2017р. №100/19228 протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2016р. пенсію без обмеження максимальним розміром в розмірі, який обчислений 77% грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах, зазначених у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 10.10.2017р. №100/19228, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 01.01.2016р. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344). В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
07.02.2019 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення по адміністративній справі, в якій останній просить суд: зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області подати протягом 15 днів з дня набрання ухвалою законної сили звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018р. по справі №820/2904/18, що передбачено ч.1 ст.382 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року по справі №820/2904/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року, представником позивача ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції прав позивача як людини, норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року по справі №820/2904/18 в частині, яка оскаржується, прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказав на те, що встановлення судового контролю має забезпечити виконання судового рішення, а суд вправі його встановити та належно захистити права та охоронювані законом інтереси позивача. Звертає увагу на те, що контроль за виконанням судових рішень згідно ст.129-1 Конституції України здійснює суд, а Харківський окружний адміністративний суд в іншому складі в подібних правовідносинах зобов'язував ГУПФУ подати звіт про виконання рішення суду.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, наполягаючи на законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вказав на те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Звернув увагу на те, що в заяві про встановлення судового контролю не наведено аргументованих доводів та не наведено доказів того, що дане рішення суду відповідачем не виконується, зокрема, судовий контроль не було встановлено в рішенні суду.
У надісланій відповіді на відзив представник позивача зазначив, що судове рішення не виконано в повному обсязі, а посилання ГУПФУ на вжиття всіх належних заходів для виконання рішення суду не підтверджуються матеріалами справи.
В судове засідання позивач та його представник не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності позивача та його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року по справі №820/2904/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення та встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Згідно ч.1 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з ч.ч.1, 2 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами частини 8 наведеної статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Зазначені норми кореспондуються з положенням частини 6 статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у випадках, визначених у частинах третій - п'ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року, яка в силу приписів ч.5 ст.242 враховується судом апеляційної інстанції.
Судом встановлено, що під час прийняття рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 у справі №820/2904/18, судом було розглянуто заявлене у позові клопотання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України і в його задоволенні було відмовлено.
В мотивувальній частині рішення від 20.06.2018 року судом зазначено про відсутність підстав для зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, питання застосування судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, судом у межах розгляду даної справи вже вирішувалось.
Щодо посилання апелянта на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі №820/1299/18 в подібних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що зазначена ухвала не має преюдиційного значення при розгляді цієї справи.
Стосовно посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.10.2018 по справі № 556/2081/17, колегія суддів зазначає, що обставини, які були предметом розгляду у вказаній справі, не є тотожними обставинам встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволені заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, вірно надав правову оцінку обставинам справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року по справі № 820/2904/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова О.М. Калитка
Повний текст постанови складено 16.05.2019 року