15 травня 2019 року справа №360/4329/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 р. (у повному обсязі складено 16 січня 2019 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/4329/18 (головуючий І інстанції суддя А.Г. Секірська) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача Грінченко Володимир Миколайович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зупинення нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача поновити нарахування та здійснити виплату позивачу усієї суми пенсії за вислугою років з жовтня 2014 року (а.с. 3-6).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 пенсії з 01 листопада 2014 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років з 01 листопада 2014 року.
Рішення суду звернуто до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_2 пенсії за один місяць.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 33-39).
Представник відповідача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що позивач особисто за поновленням пенсійних виплат до відповідача не звертався, у тому числі документів, що посвідчують його особу та наявність банківських реквізитів, не подавав. За таких обставин питання поновлення виплати пенсії позивачу не розглядалось, рішень по цьому питанню не приймалось. Відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не дає відповідачу можливості для нормального адміністрування пенсії позивача.
Згідно ч. 3 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 08.07.2009 (а.с. 7-10).
Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджує відповідач.
ОСОБА_2 . управліннями праці та соціального захисту населення довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не видавалася, що визнається сторонами.
08.06.2018 за вх. № 253/03-17 до ГУ ПФУ в Луганській області надійшов адвокатський запит адвоката Грінченка В.М. про надання інформації щодо здійснення виплати пенсії за вислугу років на користь ОСОБА_2 за період часу з 2014 року по теперішній час та розміри нарахованих і сплачених сум таких виплат по місяцях за вказаний період, та надання інформації щодо законної підстави призупинення здійснення виплати пенсії за вислугою років ОСОБА_2 (а.с. 24).
14.06.2018 за вх. № 7710/03-01 ГУ ПФУ в Луганській області надано відповідь на адвокатський запит, в якій повідомлено, що ОСОБА_2 , 03.07.1965, перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ в Луганській області як пенсіонер МВС України. У зв'язку з тимчасовою зміною місця знаходження головного управління паперові пенсійні справи залишились за старою адресою в м. Луганську, нарахування та виплата пенсій пенсіонерам силових структур проводиться згідно електронної бази даних.
За електронною базою даних ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на території, яка не контролюється українською владою. Останній місяць виплати - жовтень 2014 року. Вказано, що з документами про поновлення пенсійних виплат як внутрішньо переміщеній особі, в тому числі і з заявою на відкриття рахунку в установі «Ощадбанк», ОСОБА_2 до органів ПФУ не звертався. Ідентифікацію та верифікацію в органах ПФУ в Луганській області згідно постанови КМУ № 1596 не проходив. Запропоновано повідомити ОСОБА_2 про можливість поновлення пенсійних виплат відповідно до законодавства (а.с. 11-12).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним у справі є наявність (відсутність) підстав для зобов'язання відповідача поновити виплату пенсію позивачеві.
При вирішення справи суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
У статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
У статті 49 цього Закону зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України.
Згідно із Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення”, м. Луганськ, де зареєстрований позивач, віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження.
Позивач є громадянином України і відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» йому призначена пенсія за вислугу років.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач не є внутрішньо переміщеною особою в розумінні ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, оскільки відповідну довідку не отримував.
Національний банк України постановою від 23.07.2014 року № 436 на території Донецької та Луганської областей з 24.07.2014 року запровадив надзвичайний режим роботи банківської системи.
Постановою від 06.08.2014 року № 466 “Про призупинення здійснення фінансових операцій” Національний банк України зобов'язав банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв'язку, які є учасниками платіжних систем, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
За приписами абз. 1 п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.
Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації) (абз. 4 п.1.5 Порядку № 22-1).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).
Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитись публічним акціонерним товариством “Укрпошта” з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.
Таким чином, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується відповідною довідкою.
Згідно з п. 1 Порядку № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Для отримання довідки повнолітня особа, яка переміщується, звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (п. 2 Порядку № 509).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок) та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок № 365).
За унормуванням ч. 1 Порядку № 365, він визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (ч. 2 Порядку).
Згідно з ч. 5 Порядку для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
Щодо доводу позивачу відносно того, що він не є внутрішньо переміщеною особою. Дійсно, Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” дозволяє фізичній особі на свій розсуд визначитись стосовно набуття статусу внутрішньо переміщеної особи. Закон № 1058 за період проведення АТО щодо інших осіб, що є отримувачами пенсії, змін не зазнав.
Разом з тим, з аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що механізм поновлення пенсійних прав осіб, які проживають на території, непідконтрольній українській владі можливий тільки за умови звернення до любого територіального пенсійного органу з заявою про постановлення на облік і витребування електронної пенсійної справи.
Таким чином, аналіз вищезазначених норм спростовує доводи позивача про неможливість застосування до спірних правовідносин постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що всі пенсійні справи громадян, що перебувають на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишилися на непідконтрольній території, що позбавляє можливість витребування пенсійної справи позивача на паперових носіях.
Частиною 5 ст. 5 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим кодексом Порядку.
Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (ч. 1 ст. 8 КАС України).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що право на пенсійне забезпечення здійснюється не тільки шляхом нарахування пенсії, а й фактичним отриманням нарахованих сум, що неможливо без відновлення роботи безпосередньо відповідачем у справі, банківської системи на території населених пунктів, які не контролюються українською владою.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказує на те, що особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають можливість одержання пенсійних виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, особистого звернення або у встановлених законом випадках через законних представників до пенсійного органу щодо поновлення пенсійних виплат, вирішення питання про відкриття рахунків в банківських установах тощо.
Позивач особисто, чи через законних представників до діючого на контрольованій українською владою територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про відновлення виплат щомісячних пенсійних виплат не звертався.
При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території, що спростовує його доводи в частині обмеження конституційного права позивача на пенсію.
Щодо посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що державою на законодавчому рівні гарантовано та врегульовано питання надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО.
Їхні права в повній мірі захищено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Законом України від 20.10.2014 року “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами. На законодавчому рівні також визначено, що фінансування видатків з бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на тимчасово неконтрольованих українською владою територіях здійснюватиметься тільки після повернення вказаних територій під контроль органів державної влади.
Отже, жодними нормативними актами, що регламентують порядок та умови отримання пенсії у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення пенсійних виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території.
Суд вважає неприйнятними доводи позивача, що в Законі № 2262 відсутня підстава припинення виплати пенсії непереміщення з тимчасово непідконтрольної українській владі території, оскільки припинення виплати пенсії відбулося не за вказаною підставою, а в зв'язку із захопленням території м. Луганська незаконними озброєними формуваннями, внаслідок чого органи української влади припинили здійснювати свої повноваження на цій території.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Щодо врахування правової позиції, викладеній в постанові Верховного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 638/2208/17, суд зазначає, що вона висловлена за обставинами, які не є тотожніми обставинам у даній справі.
Оскільки питання виконання судових рішень у відповідності до Розділу 1У КАС України є прерогативою суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, то на суд законодавцем покладений обов'язок прийняття не тільки правосудного рішення, але й такого, що обов'язково повинно бути виконано.
За умови, що позивач не надав заяви на поновлення пенсії, пенсійний орган не може здійснювати нарахування пенсії без ідентифікації особи, без можливості здійснювати виплату пенсії на конкретний банківський рахунок або у відділення поштового зв'язку. Тим більше, що стосовно перерахунку пенсії колишнім працівникам МВС відбулися зміни на законодавчому рівні і цей факт у даній справі неможливо не враховувати.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 12, 308, 311, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 р. - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 р. у справі № 360/4329/18 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 травня 2019 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко