15 травня 2019 року справа №360/709/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 р. (у повному обсязі складено та підписано 20 березня 2019 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/709/19 (головуючий І інстанції суддя К.О. Пляшкова) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Ракицька Ірина Миколаївна в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу за інвалідністю за заявою від 11.12.2018 року та зобов'язати відповідача провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисливши її з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 3-5).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 60-63).
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на позивача розповсюджується ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, оскільки позивач є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; ст. 59 ст. 10 Закону № 796 регулює питання нарахування пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Посилається на примітку до ст. 10 Закону № 796, якою визначено хто належить до військовослужбовців.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Марківському ОУПФУ у Луганській області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджено копією пенсійної справи (а.с. 31-57).
Посвідченнями від 12.05.1991 серії 597599, від 15.03.2011 серії 401244, вкладкою до посвідчення від 17.09.1998 002394 категорії 1 серії НОМЕР_1 , довідкою МСЕК від 21.04.2005 серії 2-20 СМ № 0016145 підтверджено, що позивач є інвалідом другої групи, захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 7, 8, 10).
Експертним висновком Луганської регіональної міжвідомчої експертної ради від 08.05.1992 № 395 підтверджено, що захворювання позивача пов'язане з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 11).
Довідкою від 31.10.1988 № 305 виданою в/ч 73413, підтверджено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 16.09.1988 по 30.10.1988 та отримав дозу опромінення три бера 421 мм/б (а.с. 13).
Військовим квитком від 06.10.1974 № 6385591 підтверджено, що позивач з 16.09.1988 по 31.10.1988 брав участь в зоні ЧАЕС в 30-ті кілометровій зоні (в межах зоні відселення). Доза опромінення 421 м/р. У період з 12.11.1974 по 30.11.1976 позивач проходив строкову військову службу (а.с. 14).
Позивач 11 грудня 2018 року звернувся до відповідача із письмовою заявою б/н про перерахунок виплати пенсії згідно зі статтею 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 15).
Листом від 10.01.2019 № 168/02.1-09 відповідач повідомив позивача, що постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, оскільки участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбулась не під час проходження ним строкової служби, права на проведення перерахунку пенсії згідно з Постановою КМУ від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач не має (а.с. 16-17).
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Спірним питанням даної справи є правомірність відмови позивачу в перерахунку пенсії згідно ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову правомірним, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі за текстом - Закон № 796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: Чорнобильської катастрофи; інших ядерних аварій та випробувань; військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Статтею 59 Закону № 796-XII в редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року № 231-V передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Тобто, до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII частина третя статті 59 Закону регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено в такій редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб -з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Таким чином, виходячи із системного аналізу Закону № 796-XII, вбачається, що законодавець, внесенням змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, розширив перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Так, частиною другою статті 59 Закону № 796-XII врегульовано порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та набули інвалідність, відповідно до якої цим особам, за їх бажанням, пенсії можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
За замістом статті 10 Закону № 796-XII до осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать не тільки військовослужбовці; враховуючи, що стаття 59 Закону № 796-XII регулює порядок призначення пенсій саме військовослужбовцям, логічним є висновок про те, що частина третя статті 59 Закону № 796-XII визначає порядок призначення пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
Таким чином, для отримання пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-XII пенсіонер має відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула статусу особи з інвалідністю внаслідок вищевказаної участі.
Матеріалами справи встановлено, що позивач згідно військового квитка з 16.09.1988 по 31.10.1988 брав участь в зоні ЧАЕС в 30-ті кілометровій зоні (в межах зоні відселення). У період з 12.11.1974 по 30.11.1976 позивач проходив строкову військову службу (а.с. 14).
Враховуючи, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС поза межами проходження ним дійсної строкової служби, позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи”, оскільки не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.
Доводи позивача не спростовують того факту, що він приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС поза межами проходження ним дійсної строкової служби.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, позивачем під час розгляду справи не доведено, що відмова відповідача в перерахунку та виплату пенсії згідно зі ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 зі змінами. Зазначене словосполучення визнане неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України його Рішення. Тобто, з 25 квітня 2019 року. Скористуватися вищевказаною нормою Закону № 796 позивач може саме після цієї дати.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 139, 291, 308, 311, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 р. - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 р. у справі № 360/709/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 травня 2019 року.
Колегія суддів Г.М. Міронова
І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко