ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
16 травня 2019 року місто Київ№640/20922/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., здійснюючи підготовче судове засідання в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до третя особаМіністерства юстиції України приватне підприємство "Макарів-Агробуд"
про визнання протиправними та скасування Наказу від 05.01.2018 №47/5, зобов'язання вчинити дії,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Борискевич Ю.В.,
представника третьої особи - Мендуса С.С.,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - приватне підприємство "Макарів-Агробуд", в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 05.01.2018 №47/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання по справі.
Разом з тим, через канцелярію суду від представника третьої особи надійшло клопотання про залишення позовної заяви в адміністративній справі №640/20922/18 без розгляду.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що вказана ОСОБА_1 у позовній заяві інформація про те, що останньому про оскаржуваний наказ стало відомо лише 06.12.2018 не відповідає дійсності. Так, за твердженням третьої особи, позивач принаймні ще 06.06.2018 був обізнаний про існування оскаржуваного Наказу від 05.01.2018 №47/5.
На підтвердження вказаних доводів представником третьої особи було додано до матеріалів справи копію клопотання про зняття арешту з майна, яке було подано 07.06.2018 (підписано 06.06.2018) двадцятьма особами, включаючи і позивача - ОСОБА_1 до Макарівського районного суд Київської області.
Так, в тексті клопотання про зняття арешту з майна зазначено, що 05.01.2018 було прийнято Наказ №45/7, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Прохальна частина клопотання, містить вимогу щодо зняття арешту у формі заборони реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вносити відомості до Реєстру про припинення іншого речового права Приватного підприємства «Макарів-Агробуд» відносно, зокрема, земельної ділянки, яка перебуває в користуванні підприємства та належить ОСОБА_1 (кадастровий номер - НОМЕР_1 , розміром 3, 3113 га). Також, в якості додатків до клопотання про зняття арешту додано копію Наказу Міністерства Юстиції України від 05.01.2018 №47/5.
Суд наголошує, що клопотання про зняття арешту з майна містить підпис ОСОБА_1 , датований 06.06.2018.
Суд звертає увагу, що під час підготовчого судового засідання 07.02.2019 судом з'ясовувалось питання щодо строків звернення до суду із відповідною позовною заявою та було витребувано від позивача інформацію про те, яким чином останній дізнався про оскаржуваний Наказ від 05.01.2018 №47/5.
Також, під час підготовчого судового засідання 14.03.2019 судом було наголошено на наявності клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду та, з метою надання позивачеві часу для спростування доводів, зазначених у вказаному клопотанні, судом було оголошено перерву.
Під час підготовчого судового засідання 16.05.2018 представником третьої особи було підтримано заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Позивач наполягав на тому, що про наявність оскаржуваного наказу дізнався лише грудні 2018 року.
Необхідно наголосити, що клопотання про визнання поважними та поновлення строків звернення до суду позивачем не подавалось ані під час звернення із позовом до суду, ані під час підготовчого провадження.
При вирішенні заяви про залишення позову без розгляду, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування Наказу від 05.01.2018 №47/5, зобов'язання вчинити дії - 11.12.2018, при цьому з оскаржуваним рішенням від 05.01.2018 №47/5 позивач був ознайомлений ще 06.06.2018, про що свідчить підпис позивача, зазначений в клопотання про зняття арешту з майна, яке було подано до Макарівського районного суду Київської області на містить посилання, як на оскаржуваний наказ, так і його копію, про що зазначено в графі «додатки» відповідного клопотання.
Суд критично ставиться до посилань позивача про те, що про наявність оскаржуваного Наказу він дізнався лише в грудні 2018 року, адже подані третьою особою докази по справі, зокрема копія клопотання про зняття арешту з майна, свідчать про зворотнє.
Крім того, позивачем не було подано ані клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, ані жодних змістовних пояснень, які б могли спростувати твердження та докази надані третьою особою, хоча суд надавав позивачеві час та можливість для вчинення відповідних дій.
Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".
У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.
Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Відтак, беручи до уваги наведене вище, проаналізувавши усні та письмові доводи сторін щодо строків звернення позивача до суду з даним позовом та залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено суду обґрунтованих доводів, які б свідчили, що про наявність оскаржуваного Наказу останній дізнався лише в грудні 2018 року, позивачем пропущені встановлені законом строки звернення до суду, клопотання про визнання поважними причини пропуску строку - суду не надано.
При цьому, залишення позову без розгляду не перешкоджає позивачеві повторно звернутись до суду встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 183, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позовну заяву в адміністративній справі №640/20922/18 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно, після її проголошення, в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.