ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 травня 2019 року № 826/10975/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ ДФС України у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 74-1305 від 06.04.2016
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ ДФС України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги форми "Ф" від 06.04.2016р. № 74-1305 ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, за якими визначено податкове зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 72 479,26 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 27.07.2018р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 06.04.2016 № 74-1305 отримано нею 24.06.2016, станом на цю дату, позивач була власницею нежитлового приміщення № 69, загальною площею 102,1 кв. АДРЕСА_1 , відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 32946720 від 23.01.2012, виданого КП Київське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. 18.07.2016 нею було подано скаргу до Головного управління ДФС у місті Києві, з тих підстав, що вона не є ані власником, ані землекористувачем вищевказаної земельної ділянки, за яку їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб; не надано інформації та підтверджуючих документів щодо внесення об'єкту оподаткування до земельного кадастру. Про дану скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було повідомлено листом від 18.07.2016. Крім того, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 14.08.2008 року № 047022, вона зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Загальна площа нежитлового приміщення (частини), що перебуває у власності, не перевищує 300 м2, а згідно пп. 291.5.3. п. 291.5. ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи-підприємці, які надають в оренду нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 м2. Також, при розрахунку платежу по сплаті земельного податку було використано коефіцієнт на функціональне використання землі - 2,50 як землі комерційного призначення. Однак, майно використовувалось виключно у власних цілях для власних потреб. Договорів чи інших доказів комерційного використання нежитлового приміщення (частини) та земельної ділянки, немає. Таким чином, підстав для нарахування земельного податку у відповідача не було, що свідчить про порушення вимог Податкового кодексу України та Земельного кодексу України.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у разі придбання будівлі або споруди на підставі цивільно- правової угоди, фізична особа (фізична особа - підприємець) повинна з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташована така будівля (споруда, її частина). ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати земельного податку, як платник єдиного податку, оскільки земельна ділянка, яка є об'єктом оподаткування, не використовується Позивачем для провадження господарської діяльності. При розрахунку земельного податку використано коефіцієнти відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014р. № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва" та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 із змінами та доповненнями. Отже, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Із виписки з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 26.01.2001р.
Згідно із витягом про державну реєстрацію прав № 32946720 від 23.01.2012р.. ОСОБА_1 (прізвище " ОСОБА_1 " змінено на "ОСОБА_1" на підставі свідоцтва про зміну імені, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського РУЮ у м.Києві 19.11.2014р, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 90) на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.12.2011р., належать нежитлові приміщення з № 69 (в літ. А) загальною площею 102,10 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
06.04.2019 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 74-1305, яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов'язання в розмірі 72479,26 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700.
Позивач не погоджуючись з податковими повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, 18.07.2016 звернулася до Головного управління ДФС у місті Києві із скаргою на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2016 року № 74-1305, про що того ж дня було повідомлено відповідача.
На запит про надання інформації щодо результатів розгляду скарги на податкове повідомлення - рішення від 06.04.2016 № 74-1305, що був направлений Головному правлінню ДФС у м. Києві 17.07.2017 ОСОБА_1 отримала відповідь, якою їй роз'яснено порядок оскарження податкових повідомлень-рішень та доведено до відома, що податкове повідомлення-рішення від 06.04.2016 за № 74-1305 може бути оскаржене до Державної фіскальної служби України, або з урахуванням строків давності - до суду в порядку, визначеному законодавством України.
Враховуючи викладене, позивач звернулася із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
Приписи статті 270 ПК України закріплюють, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з підпунктами 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктами 287.5 та 287.7 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеномустаттею 58 цього Кодексу.
Крім того, п. 286.6 ст. 286 ПК України визначає, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
У підпункті 14.1.72 п.14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі -податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Згідно з пунктом 14.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ ПК України та підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.
Таким чином, у даному випадку, податковий орган мав оцінити комплекс обставин, передбачених статтею 271 ПК України, зокрема, з'ясовувати на підставі даних Державного земельного кадастру: площу, цільове призначення, оцінку земельної ділянки, встановити чи зареєстровано право власності на приміщення, що знаходяться на земельний ділянці, чи є підстави для врахування пропорційної частки прибудинкової території тощо.
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Згідно ч. 1 статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру відповідно до статті 194 ЗК України є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (зокрема, з 01 липня 2015 року рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 565/565 введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель міста Києва, затверджену рішенням Київської міської ради від 03 липня 2014 року № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва" та визнано такою, що втратила чинності: технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Києва, затверджену рішенням Київської міської ради від 26.07. 2007 № 43/1877).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VІ та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV з 01 січня 2013 року ведення державного земельного кадастру покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадстр), який здійснює свої функції, втому числі через свої територіальні органи.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 18 квітня 2013 року № 194/9251 "Про ведення міського земельного кадастру" ведення міського земельного кадастру та надання довідок (витягів) з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
З системного аналізу викладеного слідує, що надання довідок (витягів) з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок з зазначенням коефіцієнту індексації та коефіцієнту на функціональне використання землі покладено у даному випадку виключно на ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
Згідно наданих відповідачем доказів, при здійсненні розрахунку земельного податку з фізичних осіб та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ним було використано коефіцієнти відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014р. № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва" (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 року № 565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 року № 217/217), та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 із змінами та доповненнями.
Проте, жодних доказів на підтвердження факту отримання та використання при розрахунку податкового зобов'язання з земельного податку даних Державного земельного кадастру відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України, саме відповідач наділений повноваженнями здійснити нарахування суми земельного податку з фізичних осіб та враховуючи положення пункту 286.1статті 286 ПК України він повинен був використовувати дані державного земельного кадастру, натомість відповідачем здійснено таке нарахування виходячи з даних, отриманих з неналежних джерел, суд дійшов висновку про те, що відповідачем невірно розраховано суму податкового зобов'язання, яку було визначено оскаржуваним податковими повідомленням-рішеннями.
Аналогічна позиція викладена постанові Верховного Суду від 12.06.2018 №К/9901/3401/17 (адміністративна справа №826/13291/16).
З урахуванням викладеного спірне податкове повідомлення-рішення від 06.04.2016р. № 74-1305 є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження зареєстрованого у встановленому порядку права власності чи права користування земельною ділянкою за позивачем.
В постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 №21-2352а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла наступних висновків: "У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.
Відповідно до частини 1 139 ?, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспеції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 219, код ЄДРПОУ 3966967) від 06.04.2016 № 74-1305.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспеції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 219, код ЄДРПОУ 3966967) витрати зі сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ? 255 ?. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 ?.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 ? VII " " ? до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур