ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 квітня 2019 року № 826/16335/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,
та представників сторін:
від позивача - Байди О.Г.
від відповідача - Щуренко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКонцерну «Військторгсервіс»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №1932615147 від 13.09.2016, -
Концерн «Військторгсервіс» (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №1932615147 від 13.09.2016, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 90711,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно винесено з порушенням відповідачем податкового законодавства, а обставини, викладені в акті перевірки про нікчемність правочинів та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «Варуна Торг» за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечить фактичним обставинам справи. Зокрема, як вказує позивач, твердження контролюючого органу про те, що поставки не відбувалися є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на юридичних фактах, а факти поставок за договорами та реальність оскаржуваних операцій підтверджуються первинними документами та передачею придбаного товару третім особам.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Варуна Торг» з постачання товару фактично не мали реального характеру, товар не поставлявся, не встановлено наявності у контрагента виробничих/обслуговуючих приміщень, а також не встановлено наявності у ТОВ «Варуна Торг» власного або орендованого обладнання, транспортних засобів для виконання робіт, технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. В первинних документах, виписаних ТОВ «Варуна Торг» на адресу Концерн «Військторгсервіс», зазначені господарські операції, які фактично не відбулися, у зв'язку з чим видаткові накладні, податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів. Крім того, на перевірку не надані товарно-транспортні накладні, які б підтверджували перевезення товару від постачальника до покупця. Також, позивачем на перевірку не надані відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічними умовами та іншими нормам, встановленим чинним законодавством України, що ставить під сумнів якість та безпечність товару. Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ «Варуна Торг» виписувало (оформлювало) первинні документи щодо реалізації товарів на адресу позивача без їх реального здійснення. Фактично постачання товарів не відбулось, а оформлювались лише документи з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що приводить до ухилення від сплати податку до бюджету. Крім того, стосовно ТОВ «Варуна Торг» в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження встановлено, що воно було зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності зі створення штучної видимості господарських операцій для завищення витрат підприємствам реального сектору економіки. У зв'язку із чим було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке відповідач вважає прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 доручено Дніпропетровському окружному адміністративному суду провести допит, в якості свідка, ОСОБА_1 , під час якого поставити певні питання.
На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл №4354 від 10.10.2017 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/16335/16 та вказану справу 19.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
Ухвалою суду від 01.12.2017 справу прийнято до провадження судді Добрівської Н.А. та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його у новій редакції.
Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення, наголошуючи при цьому на правомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Концерну «Військторгсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведених фінансово-господарських операціях за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Варуна Торг», за результатами якої складено акт № 144/26-15-14-07-02-10/33689922 від 05.09.2016.
В акті перевірки встановлено порушення, платником податків (зокрема): п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) йоду на загальну суму 90711,00 грн за лютий 2016 року.
Так, згідно змісту акта перевірки, контролюючим органам під час її проведення встановлено по взаємовідносинах Концерну «Військторгсервіс» із ТОВ «Варуна Торг» віднесення до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) сум по взаємовідносинах із вищезазначеним контрагентом.
Зазначений висновок зроблено з огляду на те, що господарські операції позивача з ТОВ «Варуна Торг» з постачання товару фактично не мали реального характеру, товар не поставлявся, не встановлено наявності у контрагента виробничих/обслуговуючих приміщень, а також не встановлено наявності у ТОВ «Варуна Торг» власного або орендованого обладнання, транспортних засобів для виконання робіт, технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. В первинних документах, виписаних ТОВ «Варуна Торг» на адресу Концерн «Військторгсервіс», зазначені господарські операції фактично не відбулися, у зв'язку з чим видаткові накладні, податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів. Крім того, на перевірку не надані товарно-транспортні накладні, які б підтверджували перевезення товару від постачальника до покупця. Також, позивачем на перевірку не надані відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічними умовами та іншими нормам, встановленим чинним законодавством України, що ставить під сумнів якість та безпечність товару.
У зв'язку з наведеним, контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Варуна Торг» виписувало (оформлювало) первинні документи щодо реалізації товарів на адресу позивача без їх реального здійснення. Фактично постачання товарів не відбулось, а оформлювались лише документи з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що приводить до ухилення від сплати податку до бюджету.
Крім того, стосовно ТОВ «Варуна Торг» в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження встановлено, що воно було зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності зі створення штучної видимості господарських операцій для завищення витрат підприємствам реального сектору економіки.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №1932615147 від 13.09.2016, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 90711,00 грн.
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи учасників справи, суд, при вирішенні питання щодо правомірності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, бере до уваги наступне.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України №996-ХIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV).
Згідно із визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, у відповідності до наведеної норми, первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Як вбачається з акта перевірки, Концерн «Військторгсервіс» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності. Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Міністерство оборони України.
На час проведення перевірки позивач був зареєстрований Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.07.2005 за №10731050002005056. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.07.2005 за №12170, станом на момент перевірки перебував на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Предметом перевірки стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Варуна Торг». Перевірку проведено на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13.06.2016 по справі № 755/2751/15-к.
На виконання своїх основних функцій і завдань між позивачем та Міністерством оборони укладалися договори, відповідно до яких позивач здійснював поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби. Зазначене підтверджується договором №286/3/15/559 від 02.11.2015 про поставку фуфайок з короткими рукавами з трикотажного бавовняного полотна оливкового кольору.
На виконання договору №286/3/15/559, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Варуна Торг» (Постачальник) укладено договір поставки №80216 від 08.02.2016 (далі - Договір). Відповідно до п.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар - 31100 шт. фуфайок з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору вартістю 61,22 грн/шт. та 4000 фуфайок (тільників) з полотна трикотажного з блакитними смугами вартістю 117,00 грн/шт.
Відповідно до п.3.2 Договору загальна ціна товару, що постачається, складає 2372000,00 грн з ПДВ.
08.02.2016 ТОВ «Варуна Торг» виставило позивачу рахунок на оплату по замовленню №112 на суму 2372000,00 грн.
25.02.2016 на виконання Договору ТОВ «Варуна Торг» виписало видаткові накладні на товар:
- №112 - фуфайка (тільник) з полотна трикотажного з блакитними смугами у кількості 2000 шт. на суму 234000,00 грн з ПДВ;
- №113 - фуфайка (тільник) з полотна трикотажного з блакитними смугами у кількості 2000 шт. на суму 234000,00 грн з ПДВ;
- №114 - фуфайка з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору у кількості 6000 шт. на суму 367378,00 грн з ПДВ;
- №115 - фуфайка з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору у кількості 10 000 шт. на суму 612200 грн з ПДВ;
- №116 - фуфайка з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору у кількості 15 100 шт. на суму 924422,00 грн з ПДВ.
В рахунок оплати позивачем перераховано кошти ТОВ «Варуна Торг» відповідно до платіжних доручень.
В подальшому зазначений товар позивачем було оприбутковано за бухгалтерським обліком та передано до військової частини НОМЕР_1 .
Аналізуючи фактичні обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, пояснення сторін з приводу заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Згідно з приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).
На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Міністерство фінансів України наказом №1307 від 31.12.2015 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (у редакції чинній на час заповнення податкових накладних у спірних правовідносинах; далі - Порядок).
Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 2 Порядку податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Також, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках
В силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.
У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від 22.09.2015 (справа №21-887а15), від 01.12.2015 (справі №21-3788а15), також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Відповідно до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100040000106 від 04.12.2015, встановлено, що ТОВ «Варуна Торг» було зареєстровано на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.
Допитана по кримінальному провадженні засновник та директор ТОВ «Варуна Торг» ОСОБА_1 пояснила, що зареєструвала вказане підприємство на прохання невстановленої особи, від якої щомісячно отримувала грошову винагороду в розмірі 3000,00 грн, на посаді директора працювала «номінально», господарську діяльність не здійснювала, фінансово-господарські документи та податкові декларації не підписувала.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2017 Дніпропетровському окружному адміністративному суду доручено допитати в якості свідка в адміністративній справі № 826/16335/16 ОСОБА_1 з питань створення ТОВ «Варуна Торг», його господарської діяльності, взаємовідносин з концерном «Військторгсервіс», а саме: чи укладалися договори з вказаним підприємством, яким чином здійснювалися поставки товарів, хто транспортував товар, чи підписувалися первинні документи ОСОБА_1 , чи було виконано договір від 08.02.2016 тощо.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 по справі судове доручення виконано та на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва надіслано копії документів з матеріалів судового доручення, з яких вбачається що ОСОБА_1 не з'явилась у судове засідання.
Проте, ОСОБА_2 надані письмові пояснення, що поставлених питань.
Крім того, на вимогу суду, четвертим слідчим відділом РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві на адресу суду було направлено по кримінальному провадженню №32015100040000106 копію протоколу допиту свідка - засновника ТОВ «Варуна Торг» ОСОБА_1 від 22.05.2015.
Так, ОСОБА_1 , всупереч уже наданим письмовим свідченням про непричетність до створення та діяльності ТОВ «Варуна Торг», пояснила наступне.
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 приїхала до Києва та придбала ТОВ «Варуна Торг» у громадянина Євсеєва. Договір купівлі-продажу частки статутного капіталу не посвідчувався. Де саме відбувалося укладання договору - не пам'ятає. 08.02.2016 уклала договір з концерном «Віськторгсервіс» на поставку фуфайок та тільників. Виконавши зобов'язання за договором поставки, отримала кошти за товар, після чого вказане підприємство продала через мережу інтернет разом із документацією по вказаній угоді. Ведення бухгалтерського обліку зі слів ОСОБА_1 вона здійснювала самостійно, при цьому відповідна освіта у неї відсутня. Отримувала заробітну плату у розмірі 2800,00 грн шляхом отримання коштів у касі Товариства. Всі документи стосовно угоди з позивачем зі сторони ТОВ «Варуна Торг» підписувалися особисто нею ж.
Разом з тим, ОСОБА_1 пояснила, що придбавала товар, який постачала концерну «Військторгсервіс», в мережі інтернет, у фізичних осіб-підприємців. Прізвищ та контактних даних не пам'ятає, документів, що підтверджують вказану інформацію, немає. Даних про осіб, які перевозили вказаний товар, також не пам'ятає, знаходила їх в мережі інтернет. Окрім того, ОСОБА_1 знає лише імена осіб, які у неї працювали, розміри їхніх заробітних плат теж не пам'ятає. Кому продала вказане товариство після виконання договору поставки ОСОБА_1 з її слів забула.
Даючи свідчення, ОСОБА_1 неодноразово плуталася у відповідях, на питання суду щодо угоди з концерном та первинних документів давала різні відповіді, багато інформації не пам'ятає, зокрема, хто знайшов контрагента за договором, скільки було поставок, у кого купувала товар, хто його перевозив, як підписувалися документи.
Враховуючи характер та однотипність відповідей ОСОБА_1 на поставлені питання щодо взаємовідносин з позивачем, суд критично ставиться до реальності вчинення вказаних поставок.
До того ж, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про перевезення товару, придбаного у ТОВ «Варуна Торг», не зважаючи на те, що ОСОБА_1 неодноразово згадувала наявність товарно-транспортних накладних у своїх свідченнях.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-транспортних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.
Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого здійснюється списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України.
До того ж, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Варуна Торг» перебуває на податковому обліку в Артемівській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області за №265515149018, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Перевіркою ТОВ «Варуна Торг» у підприємства встановлено відсутність офісних, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів. Фінансові звіти, декларації з податку на прибуток та розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум, утриманого з них податку, підприємством не подавалися, контрагенти-постачальники товару відсутні.
Також позивачем не надано підтверджень оприбуткування та подальшого використання товару, а саме - тільників з полотна трикотажного з блакитними смугами у кількості 4000 шт. Повідомлення-підтвердження №233 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей та акт приймання №53 виписані лише на фуфайки з короткими рукавами з трикотажного бавовняного полотна оливкового кольору.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Так, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 справа №2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 справа №826/10933/14, було викладено правову позицію, згідно з якою статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Аналогічна позиція також була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 справа №816/870/17, від 21.02.2019 справа № 826/15530/17, від 11.12.2018 справа № 826/13126/17.
Згідно вказаних рішень вирок по ст.205 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб'єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій. Проте, навіть за відсутності вироку показання посадових осіб умовно фіктивного контрагента в кримінальному провадженні можуть бути доказами у адміністративній справі щодо права платника податків на податкову вигоду (податковий кредит і витрати).
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та постачання товару оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором поставки.
Таким чином, первинні документи (договір поставки №80216, рахунок на оплату по замовленню №112, №232, видаткові накладні №№112-116, які стали підставою для формування податкового кредиту), виписані від імені особи ОСОБА_1 , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт постачання товарів позивачеві.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.
У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми витрат.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки, за наслідками розгляду справи по суті суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволені позову Концерну «Військторгсервіс» відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Позивач - Концерн «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ - 33689922, адреса: 03151, м. Київ-151, вул. Молодогвардійська, буд. № 28-А)
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Суддя: Н.А. Добрівська