ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
15 травня 2019 року м. Київ № 640/7257/19
Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
до Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про скасування постанови про накладення штрафу
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Головного територіального управління юстиції в місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу.
Ухвалою суду від 25.04.2019 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десять днів для усунення недоліків з моменту отримання даної ухвали.
10.05.2019 року на адресу суду представником позивача лист та додатки до нього.
У вказаному листі пенсійним органом зазначено, що останнім строк звернення до суду не пропущено.
Також, позивач просив звільнити його від сплати судового збору та надав копії документів.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, додатки до нього та дослідивши лист Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Отже, за змістом ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Згідно ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
В даному випадку судом встановлено, що з копії супровідного листа № 58080258/6 від 04.04.2019 року, яку додано позивачем до позовної заяви, вбачається, що Головним територіальним управлінням юстиції в місті Києві було направлено позивачу копію оскаржуваної постанову про накладення штрафу.
Копію оскаржуваної постанову про накладення штрафу позивачем отримано - 12.04.2019 року, що підтверджується штампом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вх.42738).
Між тим, позовну заяву позивачем подано до суду лише 24.04.2019 року, тобто з пропуском строку звернення передбаченого адміністративним судочинством в даній категорії справ.
Вищезазначене дає підстави стверджувати, що позивач мав реальну можливість вчасно звернутись до суду у строки передбачені нормами чинного законодавства, оскільки останній починаючи з 12.04.2019 року (дата отримання оскаржуваної постанови) знав про порушення своїх прав та законних інтересів.
Натомість, пенсійним органом не надано суду достатніх доказів, щодо причин не звернення до суду в межах строку визначеного адміністративним судочинством.
Позивачем не наведено будь - яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням строку звернення та відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку.
У відповідності до положень ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, позивачем не усунуто й інші недоліки позовної заяви на які звертав увагу суд, залишаючи позовну заяву без руху, а саме: не сплачено судовий збір та не надано належним чином завірені копії додатків до позовної заяви.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Повернути позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Головного територіального управління юстиції в місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда