ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 травня 2019 року № 640/3245/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ"
до 1) Головного управління ДФС у м. Києві, 2) Державної фіскальної служби України
провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 28 січня 2019 року №1060981/34688843 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30 листопада 2018 року №1;
визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 28 січня 2019 року №1060982/34688843 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30 листопада 2018 року №2;
зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 30 листопада 2018 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її фактичного надходження 05 грудня 2018 року;
зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 30 листопада 2018 року №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її фактичного надходження 05 грудня 2018 року.
Позові вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем у квитанціях від 05 грудня 2018 року не було зазначено переліку документів, які має надати позивач для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних від 30 листопада 2018 року №1 та № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в оскаржуваних рішеннях не зазначено конкретної інформації щодо причин та підстав прийняття відповідного рішення. Також позивач зазначає те, що ним відповідачу було направлено в електронному вигляді всі належним чином оформлені необхідні документи, які підтверджують здійснення операцій по податкових накладених від 30 листопада 2018 року №1 та № 2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановлено відповідачам строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з матеріалами справи, відповідачем-1 отримано ухвалу про відкриття провадження 04 квітня 2019 року, відповідачем-2 - 21 березня 2019 року, проте у встановлений судом строк відповідачі не подали відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи судом встановлено наступне.
Основним видом діяльності ТОВ «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ» є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (код КВЕД 35.23) (а.с.18-26).
Товариство здійснює свою діяльність на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25 квітня 2017 року №549 про видачу відповідної ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України (а.с.27).
Між ТОВ «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ» (оптовий продавець) та ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» (оптовий покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 22 листопада 2018 року №1/11/2018-ПГ (а.с.31-32), відповідно до якого Оптовий продавець зобов'язується передати у лютому 2019 року Оптовому покупцю для подальшої реалізації природний газ, імпортований на митну територію України (газ імпортного походження) (код УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) та приведений до стандартних умов ((t=20C, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 аПа)), а Оптовий покупець зобов'язується прийняти та оплатити Газ, в порядку та на умовах визначених у Договорі.
Розрахунки за вказаним договором підтверджується випискою з особового рахунку від 30 листопада 2018 року (а.с.33-35), згідно якої ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» здійснило розрахунок за Газ наступним чином: 30 листопада 2018 року - на суму 3000000,00 грн., з яких 500000,00 грн. -ПДВ; 30 листопада 2018 року - на суму 2485200,00 грн., з яких 414200 грн. - ПДВ.
За першою подією щодо виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Договору від 22 листопада 2018 № 1/11/2018-ПГ, ТОВ «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ» були виписані наступні податкові накладні: від 30 листопада 2018 року №1 на загальну суму 3000000,00 грн., з яких 500000,00 грн. -ПДВ; від 30 листопада 2018 року на загальну суму 2485200,00 грн., з яких 414200 грн. - ПДВ
Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ» направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкові накладні. Згідно з квитанціями від 05 грудня 2018 року реєстрація податкових накладних від 30 листопада 2018 року №1 та №2 зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що податкові накладні відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.38, 39).
З метою розблокування вказаних податкових накладних позивач направив до податкового органу 23 січня 2019 року повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрації яких зупинено, разом із додатками щодо господарських операцій по зупиненим ПН (а.с.40-45).
28 січня 2019 року Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняла рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1060981/34688843 яким відмовила у реєстрації податкової накладної від 30 листопада 2018 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.137-138) та №1060982/34688843 яким відмовила у реєстрації податкової накладної від 30 листопада 2018 року №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, підставами, що слугували для прийняття оскаржуваних рішень зазначено: «Ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано, підкреслити)».
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797- VIII внесено зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Пунктом 20.2 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Відповідно до пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 14 Порядку №117 затверджений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Відповідно до пунктів 15 та 16 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг) (п.15).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п.16).
Згідно з пунктами 18-20 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 21 Порядку №117 визначено підстави для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування.
Листом Державної фіскальної служби України від 05 листопада 2018 року визначено Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій (з урахуванням внесених змін, погоджених Міністерством фінансів згідно листа від 31.10.2018 №26010-06-05/28170), перелік показників та коефіцієнтів, що визначають позитивну податкову історію платника податку (погоджений Міністерством фінансів згідно листа від 22.03.2018 № 26010-06-10/7849), визначені у відповідності до вимог пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (надалі - Критерії ризиковості).
Підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, визначено 7 (сім) вичерпних підстав за наявності яких комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.
Виходячи з аналізу викладених норм, суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
У квитанціях від 05 грудня 2018 року податковим органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених у Критеріях ризиковості платника податків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, тобто не вказано конкретного виду критерію, що позбавляє платника податків можливості надати визначені законодавством документи на підтвердження правомірності видання податкових накладних та наявності підстав для їх реєстрації.
Також, податковий орган у вказаних квитанціях запропонував надати пояснення та/або копії документів, "достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН", однак, не вказав конкретних документів, яких не вистачає; у свою чергу позивач зазначає, що направив до ДФС України відповідні пояснення з додатковими документами, що не спростовано відповідачами.
Крім того, оскільки в оскаржених рішеннях не зазначено чітко про те, яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме, лише проставлено відмітки навпроти підстав для відмови без підкреслення необхідних документів, як передбачено у бланку оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про те, що вказані рішення не відповідають приписам податкового законодавства, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.
При цьому за своєю правовою природою бездіяльність це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.
Згідно з положеннями частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних, суд приходить до висновку, що податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних датою (операційним днем) і часом, коли вони були подані, що є підставою для зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, датами їх фактичного надходження.
Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34б, код ЄДРПОУ 34688843) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 28 січня 2019 року №1060981/34688843 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30 листопада 2018 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 28 січня 2019 року №1060982/34688843 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30 листопада 2018 року №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
4. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 30 листопада 2018 року №1 складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання - 05 грудня 2018 року.
5. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 30 листопада 2018 року №2 складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання - 05 грудня 2018 року.
6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34б, код ЄДРПОУ 34688843) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34б, код ЄДРПОУ 34688843) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов