ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 березня 2019 року № 640/690/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Аблова Є.В., Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Білоус А.С. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКабінету Міністрів України
провизнання протиправною бездіяльності, стягнення шкоди,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Штокмана А.І.,
На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 березня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі- відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невиконання вимог пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII про приведення у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом;
- стягнення з Кабінету Міністрів України на користь позивача 457 704 грн. шкоди (недоотриманої пенсії), завданої останнім у період квітня 2017 року - січня 2019 року внаслідок незаконної бездіяльності органу державної влади - невиконання Кабінетом Міністрів України вимог пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII щодо прийняття нормативного акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, що передбачений ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII;
- стягнення з Кабінету Міністрів України на користь позивача 2 624 грн. шкоди у вигляді невідшкодованого судового збору, сплаченого останнім за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги в адміністративній справі №753/8209/17 під час оскарження дій органів Пенсійного фонду України, які стали наслідком бездіяльності Кабінету Міністрів України - невиконання вимог пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII щодо прийняття нормативного акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 22.01.2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про стягнення з Кабінету Міністрів України на користь позивача 2 624 грн. шкоди у вигляді невідшкодованого судового збору, сплаченого останнім за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги в адміністративній справі № 753/8209/17 під час оскарження дій органів Пенсійного фонду України, які стали наслідком бездіяльності Кабінету Міністрів України - невиконання вимог пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII щодо прийняття нормативного акту про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що він є пенсіонером органів прокуратури та оскаржував дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Дарницького районного суду м. Києва щодо відмови у проведені перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2017 року, залишеною без змін хвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 року, в задоволенні його адміністративного позову було відмовлено повністю.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 06.03.2018 року касаційну скаргу позивача залишив без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09.11.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 у справі № 753/8209/17 без змін.
Приймаючи таке рішення, Верховний Суд послався не на Закон України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а виходив з того, що внаслідок зміни законодавства держава Україна всі повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегувала Уряду України, який приписів закону не виконав, підзаконного нормативного акту не прийняв, тому не існує порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури України.
З огляду на викладене ОСОБА_1 звернувся до Кабінету Міністрів України із заявою, у якій просив невідкладно виконати вимоги пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, прийняти нормативний акт про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а також відшкодувати збитки, завдані внаслідок тривалого невиконання вимог закону щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено у ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.
Кабінет Міністрів України заяву позивача надіслав 26.04.2018 року для розгляду Міністерству соціальної політики України, яке листом від 02.05.2018 року повідомило його що відповідні умови та порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, Кабінетом Міністрів України не прийнято.
ОСОБА_1 зазначає, що Кабінет Міністрів України не виконав вимоги закону начебто через недбалість підпорядкованих йому міністерств і відомств - не було проведено відповідних розрахунків із визначенням джерел покриття додаткових витрат тощо.
Таким чином, відповідач повністю відповідальний за неприйняття порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, що передбачений ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ.
Відмова державних органів України у перерахунку та виплаті підвищеної пенсії яка є наслідком невиконання Кабінетом Міністрів України приписів закону щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, є втручанням у володіння власністю, а саме пенсією позивача, внаслідок чого останній зазнав суттєвої шкоди.
Вона полягає в тому, що я упродовж 22 місяців ОСОБА_1 не отримує підвищеної пенсії. Зокрема, загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку при її призначенні складав 82 відсотки. Виходячи з довідки про фактично отримані виплати, що існували на день звільнення за останні 24 календарні місяці роботи підряд на прокурорсько-слідчих посадах перед звільненням, пенсія позивача має становити 32 561 гривень 71 копійку (82% х 39654 гривень 53 копійки). На цей час вона становить 11 711 гривень 97 копійок. Шкода продовжує збільшуватися, оскільки кожен місяць ОСОБА_1 недоотримує 20 804 гривні 74 копійки, що за 22 місяці складає 457 704 грн.
Ухвалою суду від 22.01.2019 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Кабінетом Міністрів України 14.02.2019 року було подано суду відзив на адміністративний позов, в якому він просив в його задоволенні відмовити повністю.
Відповідач зазначав, що відповідно до частин другої, третьої статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами , Радою міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Міністерство соціальної політики України відповідно до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» розробляло проект постанови «Про затвердження Порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури».
Відповідно до норм Регламенту Кабінету Міністрів України проект акту Кабінету Міністрів України підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку. У разі не погодження проекту акту, зазначеними органами проект акту не розглядається на засіданні Кабінету Міністрів України.
З огляду на те, що вказаний вище проект не був погоджений з усіма зацікавленими органами, зокрема, Мінфіном та Мінекономрозвитку, на розгляд Уряду він не подавався.
Вказана обставина свідчить про відсутність в діях Кабінету Міністрів України ознак протиправної бездіяльності.
14 лютого 2019 року позивачем суду було надано відповідь на відзив, в якому останній просив його відхилити.
6 березня 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позивач з травня 2007 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ.
У зв'язку із звільненням позивача з органів прокуратури (наказ Генерального прокурора України №299-цвід 23.03.2017 року) та поданням заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, ОСОБА_1 30.03.2017 року подав до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві заяву про перерахунок та виплату такої пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ 9 (в редакції на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 82% від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою, без обмеження максимального розміру пенсії.
Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 24.04.2017 року №1095/08 позивачу в задоволенні заяви було відмовлено через скасування з 01.06.2015 року Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугу років, та відсутність правових норм, що регулюють вказані правовідносини.
За результатом оскарження вказаних дій Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві постановою Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2017 року, залишеною без змін хвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 року та постановою КАС Верховного Суду від 06.03.2018 року, в задоволенні його адміністративного позову було відмовлено повністю.
Враховуючи обставини, встановлені судовим рішенням, 24.04.2018 року позивач звернувся з заявою до Кабінету Міністрів України, в якій просив невідкладно виконати вимоги пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, прийняти нормативний акт про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури та відшкодувати завдані йому збитки Кабінетом Міністрів України внаслідок тривалого невиконання вимог закону щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено у ч.20 ст.86 Закону України № 1697-VII.
За інформацію секретаріату Кабінету Міністрів України вказане звернення позивача було надіслано Міністерству соціальної політики України 26.04.2018 року за №41-Б-009445/26 відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» для розгляду та надання відповіді.
Листом №5959/0/52-18/213 від 02.05.2018 року позивача вказаним міністерством було поінформовано про те, що відповідні умови та порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, Кабінетом Міністрів України не прийнято та роз'яснено порядок вчинення дій для отримання ним пенсії згідно діючого законодавства.
Вважаючи таку бездіяльність Кабінету Міністрів України протиправною та з метою відшкодування шкоди, завданої позивачу неприйняттям відповідачем нормативного правового акту, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку доводам позивача про наявність в діях відповідача ознак протиправної бездіяльності суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №794-VII від 27.02.2014 року (далі - Закон №794-VII) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Згідно частини 2 статті 3 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 4 Закону №794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до пункту 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ (набрав чинності з 15.07.2015 року; далі - Закон №1697-VІІ) визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1697-VІІ зазначено, що Кабінету Міністрів України необхідно: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Одночасно суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII ) з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних законів, у тому числі до Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 21 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.
Частиною 1 статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно частин 2, 3 статті 49 Закону №794-VII акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 50 Закону №794-VII проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями (частина 3 даної статті).
За частиною 1 статті 51 Закону №794-VII постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.
У той же час частина 3 статті 4 Закону №794-VII визначає, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
Пунктом 1 параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 (далі - Регламент), визначено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються на основі та на виконання Конституції і законів України.
Відповідно до положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №423, міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України до основних завдань якого віднесено, зокрема, здійснення контролю за діяльністю Пенсійного фонду України з ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснення державного регулювання та нагляду за дотриманням закону щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду України з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, вказане вище свідчить про те, що відповідач, зокрема, зобов'язаний спрямовувати і координувати роботу Міністерства соціальної політики України, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури та прийняти у визначений строк відповідний нормативно-правовий акт з цього приводу на своєму засіданні, на виконання приписів пункту 20 статті 86, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1697-VІІ, у зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Закону №213-VIII.
При цьому, Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів (частина 2 ст.19 Закону №794-VII).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність в його діях ознак протиправної бездіяльності через неможливість прийняття нормативно-правового акту у спірних правовідносинах у зв'язку із тим, що його проект не був погоджений з усіма зацікавленими органами, зокрема, Мінфіном та Мінекономрозвитку , суд не може прийняти до уваги, а вказані обставини сприймаються судом, як такі, що навпаки свідчать про неналежне виконання ним приписів, що передбачені частиною 2 ст.19 Закону №794-VII.
Як підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося відповідачем, останнім не забезпечено встановлення порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури та прийняття відповідного нормативно-правового акту на засіданні Кабінету Міністрів України, у зв'язку із чим позивач позбавлений права на належне пенсійне забезпечення.
Вказана обставина також підтверджується наданою позивачем суду копією постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 року по справі №753/8209/17, де ОСОБА_1 був позивачем та копіями судових рішень у іншій справі №826/8546/18, де відповідачем у справі був Кабінет Міністрів України.
Одночасно, надаючи оцінку рішенню Окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року у справі 826/11303/17, що надано Кабінетом Міністрів України, в якості додатку до відзиву, та яким не встановлено бездіяльності відповідача щодо непідготовки та неподання на розгляд нормативно-правового акту щодо розробки порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, суд не може застосувати його до спірних правовідносин, з огляду на таке.
Бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, що пов'язана з невиконанням ним своїх завдань та повноважень, що передбачені нормативно-правовими актами, без поважних причин.
Бездіяльність завжди носить триваючий у часі характер та завершується вчиненням відповідних дій чи прийняттям рішення.
Як вбачається з наданих позивачем суду судових рішень бездіяльність відповідача з приводу прийняття нормативно-правового акту була встановлена 07.11.2018 року (на час вирішення справи №826/8546/18), що майже на 7 місяців пізніше, ніж було прийнято судове рішення, на яке посилається відповідач.
Окрім цього, під час розгляду даної справи відповідачем не було повідомлено жодних обставин, які б свідчили про вчинення ним будь-яких дій, пов'язаних з забезпеченням прийняття порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як і не надано жодних доказів на пропозицію суду з цього приводу.
Також суд констатує, що на час вирішення даної справи понад 3 місяці п.13 Перехідних положень Закону № 1697-VII залишається не виконаним позивачем без поважних причин.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, суд погоджується з доводами позивача та вважає, що Кабінетом Міністрів України допущено протиправну бездіяльність щодо невиконання вимог пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII про приведення у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також забезпечення приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом, у зв'язку із чим відповідна позовна вимога підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 заявлені вимоги лише щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною та про стягнення завданих збитків, суд, з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за їх межі та зобов'язати Кабінет Міністрів України (код ЄДРПОУ 00019442, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Одночасно, вирішуючи вимогу позивача про стягнення з Кабінету Міністрів України на його користь 457 704 грн. шкоди (недоотриманої пенсії), завданої останнім у період квітня 2017 року - січня 2019 року внаслідок незаконної бездіяльності органу державної влади - невиконання Кабінетом Міністрів України вимог пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII щодо прийняття нормативного акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, що передбачений ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Зі змісту статті 22 Цивільного кодексу України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 09 грудня 2014 року у справі N 3-188гс14, покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 20 статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, які, як встановлено на даний час, відповідачем не прийнято.
Як вбачається з вимоги позивача заявлена ним сума відшкодування збитків дорівнює самостійно розрахованій сумі недоотриманої пенсії через допущену бездіяльність відповідача з приводу прийняття нормативного акту, який регламентує порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури, тобто є його упущеною вигодою.
При цьому, будь-яких посилань на діюче законодавство, яке б надавало право позивачу на отримання саме такої суми, ОСОБА_1 не навів, а відтак, ним не доведено умови реальної можливості одержання такого доходу.
Не були встановлені такі обставини і під час розгляду даної адміністративної справи.
Зважаючи на викладене вище, а також враховуючи те, що на час розгляду та вирішення справи позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення відповідної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його корись шкоди внаслідок встановленої протиправної бездіяльності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідач не забезпечивши встановлення порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури та прийняття відповідного нормативно-правового акту на засіданні Кабінету Міністрів України, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог повністю.
Згідно з ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКППНОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання вимог пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII про приведення у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
3. Зобов'язати Кабінет Міністрів України (код ЄДРПОУ 00019442, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
4. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 ( РНОКППНОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) відмовити.
5. Присудити з бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ 00019442, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь ОСОБА_1 ( РНОКППНОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: Є.В. Аблов
А.В. Літвінова
Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.03.2019 року