15 травня 2019 року справа № 580/916/19
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, виданого у формі наказу №11 від 15.01.2019 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою»;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання позивача від 29.11.2017 №22780/0/5-17-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та прийняти рішення у формі наказу про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка викладена у оскаржуваному наказі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, є протиправною, невмотивованою, та такою, що не відповідає вичерпному переліку підстав для відмови в наданні такого дозволу, оскільки подані позивачем документи відповідають вимогам чинного законодавства, а єдиною підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Відповідно зазначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Позивач стверджує, що всі подані ним документи відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, подана довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 30.08.2017 № 285/174-17 на звороті якої зображено графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та нотаріально посвідчене погодження землекористувача ФГ “ ОСОБА_2 .В.” на вилучення частини земельної ділянки, що перебувають у його користуванні. Тобто, користуючись своїм законним правом та виконуючи вимоги чинного законодавства, заявник подав клопотання до відповідача, зазначив передбачені законодавством відомості та додав до нього всі належні документи.
Також позивач звернула увагу, що 15.03.2018 Черкаський окружний адміністративний суд ухвалив рішення яким: визнав протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 ; зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту та прийняти рішення відповідно до вимог частини 7 ст. 118 ЗК України.
Однак, прийнявши оскаржений наказ, відповідач повторно порушив права позивача, тому наявні підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
В письмовому відзиві на позовну заяву відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що 29.11.2017 до Головного управління звернулася ОСОБА_1 . із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,31 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) у власність в адміністративних межах Ярославської сільської ради Шполянського району.
До вказаного клопотання ОСОБА_1 , додала згоду користувача на поділ земельної ділянки, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, графічний матеріал із зображенням місця розташування земельної ділянки, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, статут фермерського господарства.
Листом від 05.12.2017 №10426/6-17 Головне управління повідомило ОСОБА_1 про неможливість позитивного вирішення питання. Відповідно до п. 5.6 статуту ФГ “Кобзар Г.В.” член господарства має право отримати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності не наданих у власність або користування іншим особам, а також за рахунок земельних ділянок, наданих у постійне користування чи оренду господарству, його засновнику або члену (за наявності їх згоди) у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області у відповідності до ст. 118, 121 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України “Про фермерське господарство”.
Відповідач зазначає, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.03.2018, при розгляді клопотання ОСОБА_1 , на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду, враховуючи службову записку юридичного управління Головним управлінням повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 29.11.2017 № 22780/0/5-17-СГ та прийнято рішення у формі наказу від 15.01.2019 №11
З огляду на викладене, наказ Головного управління про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою винесений в порядок і спосіб визначений законодавством та скасуванню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
29 листопада 2017 року до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням звернувся представник позивача ОСОБА_3 (вхідний номер Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 22780/0/5-17-СГ від 29.11.2017). У вказаному клопотанні представник позивача просив відповідно до статті 118, 121 Земельного кодексу України надати ОСОБА_1 , члену фермерського господарства “Кобзар Г.В.”, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність заявника земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Ярославської сільської ради Шполянського району Черкаської області орієнтовним розміром 3,31 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .
До вказаного клопотання представником позивача додано: витяг з ДРРПНМ від 01.06.2017 індексний номер 88602875, витяг з статуту ФГ “Кобзар Г.В.”, нотаріально посвідчене погодження землекористувача ФГ “Кобзар Г.В.” на вилучення частини земельної ділянки, що перебуває у його користуванні на користь заявника, довідку відділу у Шполянському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 30.06.2017 №32-23-0.360-254/114-17, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 30.08.2017 № 285/174-17, паспорт та довідку про присвоєння РНОКПП заявника, довіреність заявника на представника ОСОБА_3 .
Листом від 05.12.2017 №10426/6-17 Головне управління повідомило ОСОБА_3 . про неможливість вирішення порушеного питання, так як заява та подані документи не відповідають вимогам статті 32 та статті 121 Земельного Кодексу України.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 від 15 березня 2018 року у справі № 823/286/18, яке набрало законної сили 06.06.2018, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття передбаченого частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 29.11.2017 за вх. №22780/0/5-17-СГ.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути клопотання ОСОБА_1 , зареєстроване 29.11.2017 за вх. №22780/0/5-17-СГ, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства та прийняти рішення відповідно до вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
15.01.2019 відповідач прийняв рішення у формі наказу №11, яким відмовив гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,31 га сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення фермерського господарства, розташованої в адмінмежах Ярославської сільської ради Шполянського району Черкаської області за межами населеного пункту.
В якості підстав для прийняття рішення відповідач зазначив службову записку юридичного управління від 14.01.2019 № 7/3-19-0.10.
На адвокатський запит представника позивача відповідач не надав копію вказаної службової записки.
Досліджуючи зміст службової записки від 14.01.2019 № 7/3-19-0.10, суд встановив, що Документи, подані до Головного управління не відповідають вимогам статті 118 Кодексу, оскільки у поданих на розгляд до Головного управлінь документах відсутні документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Також повідомлено, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру бажана до відведення земельна ділянка площею 3,31 та в адміністративних межах Ярославської сільської ради Шполянського району входить до складу земельної ділянки площею 19.6927 га в адмінмежах Ярославської сільської ради Шполянського району, яка сформована та має кадастровий номер НОМЕР_1 . Тому формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
За висновком службової записки запропоновано розглянути питання щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України №2768-III від 25 жовтня 2001 року, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.
Згідно зі ст. 121 ЗК України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп. 31 п. 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Згідно із п.7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Підпунктом 12 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 №14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.
У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:
а) надати дозвіл;
б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Отже, наказ про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою повинен бути мотивованим.
Суд звертає увагу, що названому критерію мотивованості наказ відповідача не відповідає, оскільки не містить конкретних підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Посилання відповідача в оскарженому наказі на вищевказану службову записку суд оцінює критично, з огляду на ту обставину, що позивач не отримала копії вказаної записки, тобто фактично позбавлена можливості дізнатись про фактичні причини для відмови в наданні дозволу.
На переконання суду, рішення суб'єкта владних повноважень не повинно носити відсилочний характер та має висвітлювати чіткі і зрозумілі фактичні підстави для його прийняття.
Враховуючи вищеперелічені обставини, відповідач хоча і прийняв рішення у формі наказу, проте даний наказ не відповідає вимогам вмотивованості, що визначені в частині 7 ст. 118 Земельного кодексу України, що є підставою для його скасування.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає на наступне.
Суд може ухвалити рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути звернення позивача з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, видане у формі наказу №11 від 15.01.2019 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.11.2017 №22780/0/5-17-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивовану відмову в його наданні, з урахуванням висновків суду, викладених в описовій частині судового рішення.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 39765890) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яку може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.
Суддя В.В. Гаращенко