про повернення позовної заяви
16 травня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/1428/19
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області про стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні, -
22 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 04 вересня 2015 року по 24 листопада 2016 року в розмірі 41 504,76 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Залишаючи позовну заяву без руху суд виходив з наступного.
Як випливає із матеріалів позовної заяви наказом УМВС України в Полтавській області Ц516 о/с ОСОБА_1 04 вересня 2015 року звільнений зі служби органів внутрішніх справ.
Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0188037 ОСОБА_1 встановлено з 19 жовтня 2015 року другу групу інвалідності.
Постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07 жовтня 2016 року по справі №537/2155/16-а стягнуто з Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області одноразову грошову допомогу, призначену ОСОБА_1 27 квітня 2016 року у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 275 600 грн.
Відповідно до листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області №4/К-205 від 25 листопада 2016 року платіжним дорученням від 24 листопада 2016 року №155 одноразова грошова допомога перерахована ОСОБА_1 на особистий рахунок.
Позивач, вважаючи, що у зв'язку із несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, із відповідача підлягає стягненню компенсація за період із дати звільнення по дату виплати грошової допомоги.
Згідно статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З вищевикладеного випливає, що виплата компенсації мала б здійснюватися у відповідний місяць сплати заборгованості із заробітної плати.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Положення частини першої і частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України стосуються відмінних (різних) правових ситуацій, які передбачають різні правові наслідки для роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, при цьому істотне значення має наявність спору щодо суми належних працівникові при звільненні сум.
Так, частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі №1-5/2012 в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1,12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №910/4518/16 (провадження №12-301гс18) зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати (пункт 57).
З матеріалів позовної заяви слідує, що одноразова грошова допомога призначена позивачу на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника поліції" виплачена 24 листопада 2016 року.
Оцінюючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду лише 17 квітня 2019 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті), тобто понад встановлений чинним законодавством України строк без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Для усунення недоліків позовної заяви позивачу встановлено десятиденний строк з моменту вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 26 квітня 2019 року.
Із наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію ухвали суду позивач отримав 03 травня 2019 року.
Таким чином строк на усунення недоліків закінчився 14 травня 2019 року.
При цьому у строк встановлений судом позивач вимоги ухвали суду не виконав, а саме заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та з наданням доказів наявності таких поважних причин не надав.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною п'ятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України імперативно встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційноїа комісії УМВС України в Полтавській області про стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні повернути позивачеві.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма додатками направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).
Суддя С.О. Удовіченко