про закриття провадження у справі
15 травня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/1137/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
28 березня 2019 року ОСОБА_1 /надалі - позивач; ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до прокуратури Полтавської області /надалі - відповідач/, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 21-24/ про:
- визнання протиправною бездіяльності прокуратури Полтавської області щодо ненадання постанови про закриття кримінального провадження №12016170040003994 від 28.09.2016 року, копії заяви ОСОБА_2 , копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, копії протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого, які знаходяться у кримінальному провадженні №12016170040003994;
- зобов'язання прокуратури Полтавської області надати ОСОБА_1 належним чином завірені копії: постанови про закриття кримінального провадження №12016170040003994 від 28.09.2016 року, заяви ОСОБА_2 , попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого та інших матеріалів у яких вказується прізвище " ОСОБА_1 ", які знаходяться у кримінальному провадженні №12016170040003994.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 28.01.2019 він звернувся до прокуратури Полтавської області із заявою про надання копії постанови про закриття кримінального провадження №12016170040003994, у якому позивач був допитаний як свідок, на яку 15.02.2019 отримав відповідь від слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Полтавської області Ральського А.А. про відмову у наданні постанови. 05.03.2019 позивач звернувся із заявою до Генерального прокурора України про направлення позивачу постанови про закриття кримінального провадження №12016170040003994 від 28.09.2016 року, копії заяви ОСОБА_2 , копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого, та інші матеріали провадження, які стали підставою для закриття кримінального провадження, та які стосуються ОСОБА_1 особисто. Вказана заява позивача скерована Генеральною прокуратурою України до прокуратури Полтавської області. Листом прокуратури Полтавської області Струкову О.М. надано відповідь на вказане звернення позивача, проте, відповідачем не було надано позивачу постанови про закриття кримінального провадження №12016170040003994 від 28.09.2016 року, копії заяви ОСОБА_2 , копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, копії протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого, які знаходяться у кримінальному провадженні №12016170040003994, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1137/19, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.
06 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 29-31/, у якому відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, в обґрунтування якого зазначено, що дана справа непідсудна суду адміністративної юрисдикції, оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 визначив предметом протиправну бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо ненадання йому процесуальних документів кримінального провадження, яка вчинена у кримінальному провадженні №12016170040003994. Вказує, що прокурори під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а тому оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами КПК України. Посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 по справі №808/390/18.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
29.09.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 від 28.09.2016, правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 125 КК України, номер кримінального провадження №12016170040003994, наслідок розслідування кримінального правопорушення: закрито п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України 28.12.2018, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.05.2019 /а.с. 39/.
28.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до прокурора Полтавської області із заявою (вх. №ел.-355 від 28.01.2019), у якій зазначив, що позивачу стало відомо, що по заяві ОСОБА_3 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що нібито ОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження. По даному факту ОСОБА_1 був допитаний слідчим слідчого відділу прокуратури Полтавської області старшим радником юстиції Ральським А ОСОБА_4 А. У даній заяві позивач просить надати постанову про прийняте рішення за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016170040003994 від 28.09.2016 /а.с. 32/.
На вказане звернення ОСОБА_1 останньому було надано відповідь листом слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Полтавської області Ральського А. від 12.02.2019 №17/1-1210-17 /а.с. 10, 33/, яким повідомлено, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження №12016170040003994 від 29.09.2016, 28.12.2018 слідчим винесена постанова про закриття даного кримінального провадження на підставі ч. 1 п. 2 ст. 248 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Одночасно роз'яснено, що чинним КПК України встановлений вичерпний перелік осіб, яким після закінчення досудового розслідування направляється постанова про закриття кримінального провадження, а саме, заявнику та потерпілому. Зазначено, що у кримінальному провадженні №12016170040003994 від 29.09.2016 ОСОБА_1 не наділений зазначеними статусами заявника та потерпілого, тому підстави для направлення копії постанови про закриття кримінального провадження відсутні.
20.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до прокурора Полтавської області із заявою (вх. №825-19 від 20.02.2019), у якій просив надіслати постанову про закриття кримінального провадження №12016170040003994 від 28.09.2016 та інші матеріали провадження, які стосуються ОСОБА_1 особисто /а.с. 34/.
Листом начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області від 11.03.2019 №17/1-1210-17 ОСОБА_1 повідомлено, що ним 28.01.2019 надсилалося звернення про направлення постанови за результатами досудового розслідування кримінального провадження №12016170040003994 від 29.09.2016. За результатами розгляду вищевказаного звернення 12.02.2018 слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області Ральського А.А. надано ґрунтовну відповідь. Одночасно позивачу роз'яснено, що ОСОБА_1 надано інформацію про результати розслідування кримінального провадження №12016170040003994 від 29.09.2016, у якому позивач допитувався у якості свідка. Щодо направлення постанови про закриття кримінального провадження та матеріалів кримінального провадження КПК України встановлено вичерпний перелік осіб /а.с. 14, 35/.
Голова Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 05.03.2019 /а.с. 12-13, 36-37/, у якій просив зобов'язати прокурора Полтавської області направити на його адресу постанову про закриття кримінального провадження №12016170040003994 від 28.09.2016, копію заяви ОСОБА_2 , копію попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, протокол допиту ОСОБА_2 як потерпілого, та інші матеріали провадження, які стали підставою для закриття кримінального провадження та які стосуються особисто ОСОБА_1
Вказана заява надійшла до прокуратури Полтавської області 13.03.2019 (вх. №1850-19), що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на заяві /а.с. 36/.
Листом заступника прокурора Полтавської області Галицького О. від 11.04.2019 №17/1-1210-17 ОСОБА_1 роз'яснено, що він є учасником кримінального провадження №12016170040003994 від 29.09.2016 у статусі свідка та має право та обов'язки, визначені статтею 66 КПК України. Відповідно до ст. 221 КПК України матеріали досудового розслідування для ознайомлення надаються за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження. Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору згідно із ч. 6 ст. 284 КПК України. Отже, нормами КПК України встановлено вичерпний перелік осіб, яким надаються для ознайомлення матеріали досудового розслідування та постанова про закриття кримінального провадження. Зазначено, за результатами розгляду аналогічних звернень ОСОБА_1 12.02.2019 та 11.03.2019 надано ґрунтовні відповіді та проінформовано про результати кримінального провадження №12016170040003994 від 29.09.2016.
Вирішуючи клопотання прокуратури Полтавської області про закриття провадження у справі №440/1137/19, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі статтею 5 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Положеннями частини першої статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" /надалі - Закон № 393/96-ВР/ передбачено право громадян України на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У статті 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
За правилами частин першої, третьої статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Статтею 12 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції".
У своїх заявах ОСОБА_1 , який є учасником кримінального провадження №12016170040003994, просив надіслати на його адресу постанову про закриття кримінального провадження №12016170040003994 від 28.09.2016, копію заяви ОСОБА_2 , копію попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, протокол допиту ОСОБА_2 як потерпілого, та інші матеріали провадження, які стали підставою для закриття кримінального провадження та які стосуються особисто ОСОБА_1
Позивач вважає, що як учасник кримінального провадження №12016170040003994 він має право на отримання постанови про закриття кримінального провадження №12016170040003994 від 28.09.2016, копії заяви ОСОБА_2 , копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, копії протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого, які знаходяться у кримінальному провадженні №12016170040003994.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами.
Завданнями кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 Кримінального процесуального кодексу України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з приписами пункту 25 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
Відповідно до частини 1 статті 1, частини 1 статті 4 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Таким чином, прокурори під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а тому оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.
Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №808/390/18.
Права та обов'язки свідка визначені статтею 66 Кримінального процесуального кодексу України.
Порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення визначено статтею 221 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 6 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України врегульовано питання щодо надіслання постанови слідчого про закриття кримінального провадження, а саме: копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору.
Предметом позову у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 , який є учасником кримінального провадження №12016170040003994, постанови про закриття кримінального провадження №12016170040003994 від 28.09.2016, копії заяви ОСОБА_2 , копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, копії протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого, які знаходяться у кримінальному провадженні №12016170040003994, тобто бездіяльності, вчиненої у кримінальному провадженні №12016170040003994 від 29.09.2016.
Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між позивачем та органами прокуратури та її посадовими особами, не є адміністративним спором, оскільки прокуратура у даному випадку законодавчо не уповноважена владно керувати поведінкою позивача, не приймала щодо нього обов'язкових для виконання рішень, не здійснювала публічно-владних управлінських функцій у спірних правовідносинах, а повноваження щодо надання на ознайомлення матеріалів кримінального провадження та порядок надіслання копії постанови про закриття кримінального провадження регламентовані Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відтак, перевірка правомірності бездіяльності, яку оскаржує позивач, який є учасником кримінального провадження №12016170040003994, щодо ненадання йому матеріалів кримінального провадження та копії постанови про закриття кримінального провадження, знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено параграфом 1 глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження встановлено статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до частини 1 якої на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9 1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9 1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Водночас, частиною 2 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 1 статті 306 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі №440/1137/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, клопотання прокуратури Полтавської області про закриття провадження у справі №440/1137/19 підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 238, 239, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Клопотання прокуратури Полтавської області про закриття провадження у справі №440/1137/19 - задовольнити.
Закрити провадження у справі у справі №440/1137/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір належить розглядати за правилами Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич