14 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/775/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,
представника позивача - Сови В.В.,
представника відповідача - Захаренка О.О.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви) до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 32009-17 від 21 вересня 2018 року /а.с. 27-30/.
В обґрунтування позовної вимоги позивач зазначила, що оскаржувану вимогу сформовано відповідачем на суму податкового боргу, що виник внаслідок несплати позивачем у встановлений строк податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб, визначеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 19 березня 2018 року № 16456-13-1618. Проте, вказане податкове зобов'язання не можна вважати узгодженим та таким, що набуло статусу податкового боргу, адже податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2018 року № 16456-13-1618 направлено позивачу всупереч вимогам пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України без повідомлення про вручення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи /а.с. 2-4/.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 57-58/ зазначив, що в інтегрованій картці, відкритій на позивача, обліковується податковий борг з земельного податку з фізичних осіб в сумі 1074,43 грн. Вказана сума податкового боргу виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2018 року № 16456-13-1618, яке направлено на податкову адресу позивача засобами поштового зв'язку. Оскільки поштове відправлення з податковим повідомленням-рішенням повернуто відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання» - 30 червня 2018 року, вказане податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податку - 30 червня 2018 року. В силу пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання вважається неузгодженим при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу.
У письмових поясненнях /а.с.81-83/, що надійшли до суду 11 травня 2019 року, відповідач додатково зазначив, що процедурне порушення, допущене контролюючим органом при направленні податкового повідомлення-рішення, не звільняє платника податку від обов'язку сплатити податкове зобов'язання та не нівелює правові наслідки у разі його несплати.
13 травня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 94- 97/, в якій позивач зазначив, що у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення зазначається дата вручення або причини невручення поштового відправлення, проте відповідачем до матеріалів справи не додано повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з зазначенням причин невручення.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовну вимогу, посилаючись на обставини та норми, викладені у позовній заяві, а представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Головним управлінням ДФС у Полтавській області направлено на податкову адресу фізичної особи ОСОБА_1 податкову вимогу № 32009-17 від 21 вересня 2018 року, якою визначено до сплати суму податкового боргу - 1074,43 грн (основний платіж) з земельного податку з фізичних осіб /а.с. 38, 63/.
Вважаючи вказану податкову вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними у зв'язку з її винесенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України /далі - ПК України/ податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Отже, передумовою для надсилання (вручення) податкової вимоги є наявність у платника податків узгодженого та не сплаченого у встановлений строк грошового зобов'язання, тобто податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг в сумі 1074,43 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2018 року № 16456-13-1618, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в сумі 1077,27 грн /а.с. 101/.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято Головним управлінням ДФС у Полтавській області на підставі норми пункту 286.5 статті 285 ПК України.
З'ясовуючи чи набуло податкове зобов'язання, визначене у вказаному податковому повідомленні-рішенні, статусу узгодженого та несплаченого у встановлений строк, суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), а згідно з підпунктом 14.1.39 цієї статті грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пункт 57.2 статті 57 ПК України встановлює, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Пунктом 286.5 статті 286 та пунктом 287.5 статті 287 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Отже, податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, набуває статусу податкового боргу після спливу 60 днів з дня вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення.
Загальні вимоги та правила направлення платнику податків рішень контролюючого органу визначені у статті 42 ПК України, а спеціальні (щодо направлення податкових повідомлень-рішень) у статті 58 ПК України.
Так, відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Аналогічні за змістом вимоги містить чинний Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28 грудня 2015 року, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 (далі - Порядок), відповідно до пунктів 3, 5, 6 якого податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу /пункт 3/.
Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення /пункт 5/.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби) /пункт 6/.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення направляється фізичній особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення щодо вручення платнику особисто чи його представникові або щодо неможливості вручити з певних причин.
Обґрунтовуючи свою позовну вимогу, позивач посилається на те, що їй у встановленому законодавством порядку не надсилалося податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2018 року № 16456-13-1618 , на підставі якого виник податковий борг в сумі 1074,43 грн, що міститься в оскаржуваній податковій вимозі.
Перевіряючи такий довід позивача, судом встановлено наступне.
Податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2018 року №16456-13-1618 направлено на податкову адресу ОСОБА_1 та їй не вручено з причини закінчення терміну зберігання /а.с. 103/.
Про існування податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2018 року № 16456-13-1618 їй стало відомо після звернення до ДФС у Полтавській області з адвокатським запитом та отримання відповіді № /2001/С/16-31-13-13-02-15 від 31 березня 2019 року /а.с. 98-99/.
Суд зазначає, що доказів направлення позивачу податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2018 року №16456-13-1618 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення суду не надано.
Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2018 року №16456-13-1618 направлялося позивачу простим поштовим відправленням, тобто поштовим відправленням, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.
У судовому засіданні представник відповідача стверджував, що порушення встановленого порядку направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податків від сплати податкового зобов'язання.
При цьому суд звертає увагу на те, що обов'язок сплати визначеної податковим повідомленням-рішенням суми податкового зобов'язання Податковий кодекс України пов'язує з фактом одержання такого податкового повідомлення-рішення фізичною особою і тому законодавець у пункті 58.3 статті 58 ПК України встановлює, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. Саме повідомлення про вручення дає гарантію доставки рекомендованого листа отримувачу або особисто в руки, або у відділенні поштового зв'язку.
Повідомлення про вручення має істотне значення і тому, що у ньому зазначається день вручення поштового відправлення або день встановлення причин невручення. З такого дня починається відлік часу (60 днів) для сплати податкового зобов'язання. Останній 60-денний день є граничним строком сплати податкового зобов'язання. У разі несплати податкового зобов'язання протягом 60 днів податкове зобов'язання з 61 дня вважається узгодженим та набуває статусу податкового боргу. Отже, право на винесення податкової вимоги у контролюючого органу виникає на 61 день з дня, зазначеного у повідомленні про вручення поштового відправлення.
Направивши податкове повідомлення -рішення від 19 березня 2018 року № 16456-13-1618 без повідомлення про вручення, відповідач порушив встановлений Податковим кодексом України порядок визначення моменту (дати), з яким пов'язується відлік строку для сплати податкового зобов'язання та винесення податкової вимоги.
Будучи обізнаним про недотримання встановленого законодавством порядку направлення податкового повідомлення-рішення, відповідач тим не менш не вжив заходів, спрямованих на виправлення допущеної помилки та направлення податкового повідомлення-рішення у встановлений законодавством спосіб.
Враховуючи викладене, розпочати процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2018 року № 16456-13-1618 або його оплатити у встановлений кодексом строк у позивача не було можливості та визначене податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання перейшло у статус податкового боргу з усіма правовими наслідками, характерними для податкового боргу.
З таких обставин суд вважає, що податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в сумі 1077,27 грн визнано відповідачем узгодженим та набуло статусу податкового боргу передчасно, а тому податкова вимога № 32009-17 від 21 вересня 2018 року, яка містить вказану суму боргу, є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, відповідач в ході розгляду справи не довів, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та виніс податкову вимогу № 32009-17 від 21 вересня 2018 року не у відповідності до критеріїв правомірності, наведених у частині другій статті 2 КАС України.
Отже, позов слід задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи /частина перша статті 132 КАС України/.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із підготовкою до розгляду справи /частина третя статті 132 КАС України/.
Як зазначає позивач, за подання позову, підготовку справи до розгляду та розгляд справи вона понесла судові витрати в загальній сумі 1138,40 грн, з яких витрати зі сплати судового збору складають 768,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 250,00 грн, витрати, пов'язані із підготовкою справи до розгляду-120,00 грн, що підтверджується заявою від 20 лютого 2019 року на адресу АТ «Укрпошта»; скаргою до ДФС України від 03 січня 2019 року; адвокатським запитом від 14 березня 2019 року; фіскальними чеками 00002163800054 від 27 лютого 2019 року, 00008537200094 від 14 березня 2019 року, 00001589900037 від 04 січня 2019 року, 00001590000038 від 04 січня 2019 року, 00002106200071 від 21 лютого 2019 року; договором про надання правової допомоги від 20 лютого 2019 року, актом від 22 квітня 2019 року до договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2019 року, квитанцією № 17179 від 22 квітня 2019 року /а.с. 35,50-55, 61-62, 98/.
Представник відповідача у судовому засіданні проти розподілу заявлених витрат заперечував.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною п'ятою цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами частина шоста статті 134 КАС України.
З тексту акта від 22 квітня 2019 року до договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2019 року вбачається, що адвокатом надано такі послуги: опрацювання законодавства, що регулює спірні правовідносини; підготовка позовної заяви; підготовка заяви та усунення недоліків позовної заяви; підготовка та здійснення адвокатського запиту щодо збору доказів. Сплата цих послуг на суму 250,00 грн підтверджується квитанцією № 17179 від 22 квітня 2019 року.
Суд вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу у вказаній сумі співмірні із складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, а тому суд дійшов висновку про покладення на відповідача відшкодування цих витрат.
Відшкодуванню, на думку суду, підлягають і витрати, пов'язані із підготовкою справи до розгляду, у сумі 74,00 грн, а саме: 31,00 грн- за подання запиту адвоката від 14 березня 2019 року (фіскальний чек 00008537200094 від 14 березня 2019 року); 24 грн -за звернення до Полтавської дирекції АТ «Укрпошта» щодо надання доказів надіслання поштового відправлення рекомендованим листом (фіскальний чек 00002106200071 від 21 лютого 2019 року) та 19,00 грн - за подання адміністративного позову (фіскальний чек 00002163800054 від 27 лютого 2019 року)
Разом з тим, суд дійшов висновку, що не підлягають стягненню на користь позивача такі витрати як: витрати у сумі 31,00 грн - за подання скарги до ДФС України від 03 січня 2019 року (фіскальний чек 00001590000038 від 04 січня 2019 року), витрати у сумі 15,00 грн - за подання повідомлення про оскарження ГУ ДФС України в Полтавській області (фіскальний чек 00001589900037 від 04 січня 2019 року), адже ці витрати не належать до витрат, що пов'язані із підготовкою справи до судового розгляду.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у загальній сумі 1092,40 грн, з них витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн та витрати, пов'язані з розглядом справи, у сумі 324,00 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області №32009-17 від 21 вересня 2018 року задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області №32009-17 від 21 вересня 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у загальній сумі 1092,40 грн (одна тисяча дев'яносто дві гривні сорок копійок), в т.ч. витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та витрати, пов'язані з розглядом справи, у сумі 324,00 грн (триста двадцять чотири гривні нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16 травня 2019 року.
Суддя Н.І. Слободянюк