Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 травня 2019 р. Справа№200/1183/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасувати рішення про відмову в поновленні пенсії, викладені у відмовах від 18.07.2018 року та від 21.09.2018 року; визнання бездіяльності щодо не поновлення пенсії протиправною; зобов'язання вчинити певні дії - провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року - шляхом призначення відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасувати рішення про відмову в поновленні пенсії, викладені у відмовах від 18.07.2018 року та від 21.09.2018 року; визнання бездіяльності щодо не поновлення пенсії протиправною; зобов'язання вчинити певні дії - провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року - шляхом призначення відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що постійне мешкання позивача є держава Ізраїль, 23 листопада 2017 року представник позивача, який діє на підставі довіреності надав відповідачу заяву про поновлення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану. Відмову позивача в призначенні пенсії було оскаржено до суду та рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2018 року відповідача було зобов'язано повторно розглянути заяву позивача про поновлення пенсії від 04.04.2017 року. 23 липня 2018 року позивачем отримано відмову відповідача у поновленні пенсії з посиланням на те, що позивач на обліку у відповідача не перебуває та пенсію не отримує. 22 серпня 2018 року представники позивача звернулись до відповідача з заявою про надання рішення про відмову в поновленні позивачу пенсії за віком. 28 вересня 2018 року було отримано відмову позивача №9739/02/25 від 21.09.2018 року відповідач відмовив позивачу у поновленні пенсії.
Вважає підстави відмови протиправними, оскільки відповідно до національного та міжнародного законодавства відсутні норми обмежуючі виплату пенсії по факту місця проживання особи. У зв'язку з чим звернувся до суду.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, відповідно до якого вбачається, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не може бути правонаступником управління Пенсійного фонду України у Київському та Ворошилівському районах м.Донецька. Тобто в Покровському ОУПФУ позивач не перебував і не перебуває, пенсійна справа ОСОБА_1 відсутня. Поновлення пенсії позивачу неможливе, оскільки припинення виплати пенсії не проводилось. Міжнародний договір між Україною та Ізраїлем щодо пенсійного забезпечення відсутній. Зазначили, що позивач не зареєстрований на території обслуговування Покровського ОУПФУ та не надав необхідний пакет документів для призначення пенсії, тому управління правомірно не поставило позивача на облік, як отримувача пенсії. З урахуванням зазначеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 27 лютого 2019 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначено підготовче засідання на 21 березня 2019 року о 15:00год.; витребувані необхідні докази.
Ухвалою суду від 21 березня 2019 року продовжено підготовче засіданні на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі; призначено підготовче засідання на 17 квітня 2019 року о 13:30 год.; повторно витребувані документи.
Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі; призначено судовий розгляд по суті на 12 годину 00 хвилин 16 травня 2019 року.
Сторони про розгляд справи були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в його відсутності та позивача.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громаднином України, згідно паспорту номер НОМЕР_2 з датою видачі 09 жовтня 2012, перед виїздом за кордон проживав за адресою: АДРЕСА_3 , в подальшому виїхав на постійне місце проживання до Ізраілю.
Рішенням Красноармійского міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2018 року по справі №235/5278/17 встановлено наступне.
У 1994 році ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, про що на закордонному паспорті громадянки України ОСОБА_1 , маються відповідні відмітки. Позивач поштою направив заяву від 11.01.2016 року про поновлення пенсії з 20.04.1995 року.
Рішенням Красноармійського ОУПФУ Донецької області від 07.03.2018 року відмовлено в поновленні пенсії у зв'язку з тим, що із заявою про поновлення пенсії надіслана довіреність, яка унеможливлює призначити пенсію позивачу, та у зв'язку з тим, що відповідно даних Центральної бази отримувачів пенсійних виплат ОСОБА_1 не значиться, копія трудової книжки не містить інформацію про призначення пенсії.
До заяви про поновлення виплати пенсії надано копію заяви про призначення пенсії від 11.01.2016 року; копія довіреності від 11.01.2017 року; копія апостилю від 16.01.2017 року; копія закордонного паспорту ; копія посвідчення «ветерана праці» від 04.01.1984 року; копія трудової книжки від 10.08.1955 року.
Як вбачається з копії трудової книжки позивач 05.05.1993 року був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
Оскільки ОСОБА_1 до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю проживала по АДРЕСА_4 , її звернення щодо поновлення виплати пенсії було направлено Департаментом пенсійного забезпечення до Красноармійського об'єднаного управління ПФУ Донецької області для розгляду по суті.
Позивач склав заяву до управління ПФУ, яка містить всі відомості відповідно до додатку №2 Порядку № 22-1, що подана через представника на підставі нотаріально посвідченої довіреності. До заяви представником позивача надані: копія довіреності від 11.01.2017 року; копія апостилю від 16.01.2017 року; копія закордонного паспорту; копія посвідчення «ветерана праці» від 04.01.1984 року; копія трудової книжки від 10.08.1955 року.
Приймаючи до уваги той факт, що право позивача на відновлення виплати пенсії виникло на підставі вищевказаного рішення КСУ, суд прийшов до висновку про передчасність і як наслідок неправомірність та незаконність дій відповідача щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії у зв'язку з невиконанням останнім вимог п. 4.2 Порядку щодо встановлення строку пенсіонеру з необхідністю надання додаткових документів, підтверджуючих факт призначення та припинення йому пенсійних виплат.
Також, суд у даній справі дійшов до висновку про визнаня протиправним та скасування рішення Красноармійського Об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області від 05.04.2017 року та зобов'язання Красноармійське Об'єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком від 04.04.2017 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до частин першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону № 1058, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону N 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону N 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Як встановлено статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що ОСОБА_1 , як громадянин України незалежно від країни свого проживання вправі користуватися конституційними правами, в тому числі й правом на пенсійне забезпечення.
Частиною 1 статті 44 та частиною 5 статті 45 Закону №1058, передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
У свою чергу, за приписами пункту 1.6 і абзаців 1-4 пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.
Перелік документів, необхідний для призначення пенсії за віком передбачено пунктом 2.1 Порядку №22-1, за змістом якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу); 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.
Згідно з абзацом 1 пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
За правилами пунктів 2.22 - 2.23 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Відповідно до положень пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі (п.4.2 Порядку № 22-1).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку № 22-1).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п.4.7 Порядку № 22-1).
Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, яким врегульовано спірні відносини, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженого на виконання його положень Порядку №22-1.
При цьому, зазначеними нормативними актами передбачена можливість звернення за призначенням пенсії за віком через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься заява позивача від 09 липня 2018 року про добровільне виконання судового рішення та надання розрахунків, яка зареєстрована у відповідача 12.07.2018 року, до вказаної заяви додано копію рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2018 року по справі №235/5278/17.
На адресу позивача надіслано лист від 18.07.2018 №4219/13/25 в якому зазначено, що за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області по справі №235/5278/17 позивачу винесено рішення про відмову у поновленні виплати пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2018 року за №9739/02/25 відповідачем надано інформацію за письмовим зверненням позивача від 21.08.2018 (зареєстровано у відповідача 28.08.2018) у формі листа. При цьому, підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу стало те, що станом на 28.08.2018 заявник не зверталась до управління з заявою про поновлення виплати пенсії.
Разом з тим, пунктом 2.1 Порядку № 22-1, який встановлює вичерпний перелік документів, які подаються для призначення пенсії, не передбачено подання документів про місце проживання (реєстрації) особи саме на території Україні.
Отже, позивачем вжиті всі заходи щодо виконання відповідачем судового рішення.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що позивач не звертався до управління із заявою про поновлення виплати пенсії є необґрунтованою, оскільки Красноармійським міськрайонним судом Донецької області від 07 березня 2018 року по справі №235/5278/17 винесено рішення про визнання протиправним та скасувати рішення Красноармійського Об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області від 05.04.2017 року та зобов'язання Красноармійське Об'єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком від 04.04.2017 року, яке відповідачем не виконано.
Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Як встановлено статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, зняття особи з реєстрації в Україні не позбавляє її громадянства України та права на отримання пенсії в Україні, якщо ця особа набула такого права, працюючи та сплачуючи страхові внески протягом встановленого законом строку, та досягнувши пенсійного віку.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" встановлено, що документами, які підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Такий паспорт було надано представником ОСОБА_1 при зверненні до відповідача.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 19.05.2015 року по справі № 21-168а15, від 06.10.2015 року по справі № 608/1189/14-а, позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.09.2018 по справі № 754/3047/17.
Отже, з урахуванням наведених положень законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, рішення ЄСПЛ, рішення Конституційного Суду України та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивач, як громадянин України, який проживає за кордоном, не може бути позбавлений права на призначення пенсії у зв'язку з реєстрацією місця її проживання за межами території України, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженого на виконання його положень Порядку №22-1.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення викладеного в листі №9739/02/25 від 21.09.2018 року щодо надання інформації позивачу, з мотивів ненадання заяви про поновлення пенсії діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, тобто фактично відповідач не виконав рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2018 року по справі №235/5278/17 тобто не розглянув повторно заяву позивача про поновлення виплати пенсії за віком від 04.04.2017 року, при тому, що рішення набрало законної сили і підлягає обов"язковому виконанню.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасуванню листа відповідача №4219/13/25 від 18.07.2018 року то суд зазначає, що цей лист відповідача є листом повідомленням позивача про прийняте рішення відповідачем, а тому суд вважає, що такий лист повідомлення відповідача не порушує прав та інтересів позивача та не несе жодних наслідків для позивача.
А тому в цій частині позов позивача не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про визнання бездіяльності щодо не поновлення пенсії протиправною, суд зазначає, що судом встановлено, що відповідачем прийнято лист у вигляді рішення №9739/02/25 від 21.09.2018 року, яким позивачу фактично відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком, а тому в цій частині позов позивача не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання вчинити певні дії - провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року - шляхом призначення відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає та поновлює пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення та поновлення пенсій громадянам, та на свій розсуд.
Щодо позовних вимог позивача про проведення індексації і компенсації втрати частини доходів.
Згідно статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).
За змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Строки виплати пенсії встановлені Законом №1058-IV, відповідно до частини 1 статті 47 якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що наразі пенсію позивачу не поновлено, жодних виплат на її користь не проводилось.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще не виник, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Отже, вимоги про зобов'язання здійснити поновлення та виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів є передчасними.
Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року та керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, яке викладене у листі №9739/02/25 від 21.09.2018 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком від 04.04.2017 року з урахуванням висновків суду.
З урахуванням зазначено суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесений судовий збір у сумі 384,20 грн. (50%)
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 9, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасувати рішення про відмову в поновленні пенсії, викладені у відмовах від 18.07.2018 року та від 21.09.2018 року; визнання бездіяльності щодо не поновлення пенсії протиправною; зобов'язання вчинити певні дії - провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року - шляхом призначення відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323), яке викладене у листі №9739/02/25 від 21.09.2018 року.
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про поновлення виплати пенсії за віком від 04.04.2017 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Аканов О.О.